Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №619/4377/19 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 619/4377/19

Провадження № 2/638/473/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участі секретаря судових засідань Лозової А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача – Стрикаль М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

встановив:

05.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики у вигляді розписки від 08.12.2008 року на суму 5500,00 доларів США та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.12.2008 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11000,00 доларів США, про що нею була власноручно написана розписка. У зазначеній письмовій розписці було зазначений строк повернення позичених коштів – за узгодженням сторін. Відповідачем в листопаді 2016 року було повернуто частину коштів у розмірі 5500 даларів США. Однак, на неоднарозові вимоги повернути решту боргу, відповідач свого обов’язку з повернення коштів не виконала, гроши у повному розмірі не повернула та позивач був вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року було відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 24.03.2025 року було уточнено ухвалу суду від 13.10.2020 року, залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 .

03.10.2024 року позивачем ОСОБА_1 подано уточнену позовну заяву, у якій просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики у вигляді розписки від 08.12.2008 року на суму 5500,00 доларів США, 3 % річних у розгляді 6847,50 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та пояснили, що 08.12.2008 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11000,00 доларів США, нею була власноручно написана розписка, яку позивач залучив до позовної заяву. У розписці було ОСОБА_3 вказано, що строк повернення позичених коштів – за узгодженням сторін, тобто, за першої вимогою позивача. Відповідачем ОСОБА_3 в листопаді 2016 року повернула частину коштів у розмірі 5500 даларів США. Однак, на неоднарозові його вимоги повернути решту боргу, відповідачка свого обов’язку з повернення коштів не виконала, гроши у повному розмірі не повернула. Матеріальних претензій до колишнього чоловіка ОСОБА_3 – ОСОБА_4 він не має, грошові кошти останній у нього в борг не брав, не повертав ані самостійно, ані за ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, пояснюючи те, що наприкінці 2008 року її чоловіку ОСОБА_4 терміново потрібні були гроші на розвиток бізнесу та 08.12.2008 року вона була свідком передачі позивачем ОСОБА_1 її чоловіку грошових коштів у сумі 11000 доларів США у борг. Вона погодилася скласти розписку самостійно з метою допомогти чоловіку. Їй відомо, що ОСОБА_4 на протязі 2009-2011 років повернув ОСОБА_1 борг у сумі 5000 доларів США. Після розлучення з чоловіком ОСОБА_1 вимагав саме її повернути частину боргу, для чого її батько ОСОБА_6 повернув йому частину боргу у розмірі 3000 доларів США. Також їй відомо про повернення ОСОБА_4 . ОСОБА_1 ще 500 доларів США 16.10.2015 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, допитавши свідків, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З наданих доказів суд вбачає наступне.

08.12.2008 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 11000,00 доларів США, про що ОСОБА_3 була власноручно написано розписку.

Письмова розписка, надана суду позивачем, має строк повернення позичених коштів - за узгодженням сторін.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України встановлює, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як визначено ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановленого договором.

Як зазначено позивачем ОСОБА_1 в листопаді 2016 року ОСОБА_3 було повернуто частину коштів у розмірі 5500 даларів США.

В порушення вимог закону та укладеного договору у формі розписки ОСОБА_3 грошові кошти у добровільному порядку в повному обсязі не повернула.

Положення ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, загальна сума заборгованості становить 5500,00 доларів США.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи, що суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростування вимог позивача, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі письмових доказів.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності ст. 141 ЦПК України.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1375, 00 грн. за подані вимоги.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 626, 627, 1046-1049 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 08.12.2008 року в розмірі 5500,00 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 6847, 50 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1375 (одна тисяча триста сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя О.В. Шишкін