Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №537/6201/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа №537/6201/25

Провадження №2/399/111/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Онуфріївка справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей, як орган опіки та піклування Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом вернулась ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей, як орган опіки та піклування Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивований тим, що рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця селища Беркакит Нерюнгринського району республіки Саха (Якутія), батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Онуфріївка Кіровоградської області. Після народження дитини ОСОБА_4 вона та відповідач жодного дня не проживали як родина, спільного господарства не вели, спільне життя не склалося. Причиною цього стали несумісність характерів, різні погляди на життя щодо вирішення наших сімейних проблем, зокрема питань, пов`язаних з веденням домашнього господарства, виховання дитини, з приводу чого постійно виникали не порозуміння. Всі ці обставини остаточно призвели до втрати почуттів, поваги та любові до відповідача. Після народження дитини відповідач мешкав і продовжує мешкати окремо. Жодним чином не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, також не спілкується з сином. За весь час окремого проживання у неї з відповідачем не досягнуто домовленості, що дитина проживатиме з нею.

Станом на сьогоднішній день місце проживання дитини офіційно не визначено, що унеможливлює проведення реєстрації місця проживання дитини (прописки) за місцем його проживання. Вважає, що місце проживання малолітнього сина має бути визначено з нею, оскільки вона створила всі умови для комфортного проживання, розвитку і відпочинку дитини. Виховує та матеріально забезпечує сина сама. Має всі умови для проживання і гармонійного розвитку дитини.

На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.12.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Конрадій М.В. в судове засідання не з`явилися. Про місце, дату і час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача до суду подала клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подавав та клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено що, згідно Акту № 297 обстеження умов проживання від 20.06.2024 року начальником служби у справах дітей на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.06.2024 року оглянуто місце проживання сім`ї ОСОБА_1 , та встановлено, що помешкання відповідає всім нормам та є все необхідне для проживання, навчання та виховання дітей в тому числі і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 9/.

Відповідно до інформаційної довідки № 01-38/05 від 10.01.2025 року наданої Кременчуцькою гімназією № 29 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області учень 3-го класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з першого класу навчається в гімназії, забезпечений усім необхідним для навчання має завжди охайний вигляд, мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори та співпрацює з учителями. Зі слів матері, батько ОСОБА_2 з сім`єю не проживає з дитиною не спілкується та у вихованні дитини участі не бере, ні з учителями ні з класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори жодного разу не з`являвся /а.с. 10/.

Витягом з реєстру Кременчуцької територіальної громади № 2025/002220449 від 14.02.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 06.01.2022 року /а.с. 11/.

Рішенням від 13.05.15 року Онуфріївського районного суду Кіровоградської області позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 . ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 12/.

Згідно свідоцтва свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено актовий запис № 11. Батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 /а.с. 13/.

Відповідно до повідомлення № 31 від 21.08.2025 року орган реєстрації Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Кіровоградської області відмовив ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , через відсутність згоди батька неповнолітньої дитини /а.с. 14/.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області відносно визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з одним із батьків, враховуючи факт постійного безперешкодного проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, відсутність активних дій зі сторони батька щодо відібрання дитини та визначення місця проживання саме з ним, наявність узгоджених дій між батьками щодо визначення фактичного місця проживання сина саме з матір`ю, вважають за недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю /а.с. 86-87/.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що малолітня дитина проживає разом з матір`ю. Між сторонами відсутня домовленість щодо визначення місця проживання дитини, а також щодо визначення реєстрації місця проживання дитини, що стало підставою для звернення позивачки до суду.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

За приписами ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, визначення місця проживання дитини з матір`ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи добросовісне виконання позивачем ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення сина усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, відсутність згоди відповідача, приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Враховуючи викладене, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , для забезпечення його повного гармонійного, духовного, морального і фізичного розвитку, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, та визначити місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати по справі, в повернення оплаченого позивачем судового збору в розмірі 1211, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей, як орган опіки та піклування Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Онуфріївка Онуфріївського району Кіровоградської області, разом з матір`ю дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя М.М. Лях