Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №196/1348/25 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1348/25

№ провадження 2/196/99/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Колекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Колекшн" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 16 березня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №3247617438/265380, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн., на строк 14 днів, зі сплатою 1,85% на добу. Кредитний договір укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується їх дотримуватися.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №3247617438/265380 від 16.03.2020, укладеним з ОСОБА_1

03.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3247617438/265380 від 16.03.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

Станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 8 512,50 грн., яка складається із: 2 500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6 012,50 грн.- прострочена заборгованість за процентами.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подання позову зазначена вимога була залишена без виконання.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3247617438/265380 від 16.03.2020 у сумі 8 512,20 грн., а також стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФК "Дебт Колекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромбуло залишено без руху та позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.43).

У встановлений судом строк позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки (а.с.45-52).

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФК "Дебт Колекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті (а.с.53).

08.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дончака Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача прохав у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на наступні обставини. В матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтвердили факт перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок, що належить відповідачу, і саме в такій сумі, як зазначає позивач. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Але інформація про спосіб отримання відповідачем кредитних коштів, а саме інформація про банківський рахунок або номер картки, на яку він просить здійснити перерахунок цих коштів - відсутня. Вона не міститься і в самому тексті кредитних договорів. Щодо доказів наявності заборгованості, то єдиним доказом такої заборгованості є виписка по рахунку відповідача, виконана не первісним кредитором, а позивачем. Виписка оформлена з порушеннями чинного законодавства, тобто не є первинним бухгалтерським документом. З наданої позивачем виписки незрозуміло - коли виник борг, за якою ставкою нараховувалися проценти, скільки днів нараховувалися проценти. Вважає, що слід відмовити позивачу в стягненні процентів, які були нараховані після закінчення строку дії договору (30 днів). Також, відповідач вважає, що витрати на правову допомогу позивачу не підлягають задоволенню в заявленому розмірі. Як вбачається з матеріалів справи, вона не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При цьому саме позивач подавав клопотання про розгляд справи без його участі, тобто він не бажає приймати участь в судових засіданнях. Враховуючи наявність усталеної судової практики та правових позицій Верховного Суду з приводу подібних правовідносин, значення справи для позивача, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, враховуючи реально затрачений час на надання послуг та їх обсяг, сторона відповідача вважає, що сума 2 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з обсягом і складністю наданих послуг адвокатом. При цьому зазначає, що в любому випадку розмір витрат на правову допомогу повинен бути пропорційно зменшений у відповідності до зменшення суми задоволених позовних вимог. Також, просить стягнути з позивача на користь відповідача, понесені останнім та документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн. (а.с.59-78).

09.12.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" адвоката Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій сторона позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на наступні обставини. Між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений Відповідачем під час укладення договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто Відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 1,85 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 2 500,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 2 500,00 грн х 1,85 % : 100 % = 46,25 грн на день. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 130 календарних днів, що включають: 14 днів строку користування кредитом, передбаченого п. 1.2 Договору та 116 днів пролонгації, визначених п. 2.3 Договору. 46,25 грн х 14 днів = 647,50 грн; 46,25 грн х 116 днів = 5 365,00 грн. Загальна заборгованість за Кредитним договором становить: 2 500,00 грн - сума основного боргу; 6 012,50 грн - нараховані проценти; Усього: 8 512,50 грн. Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також, Позивач вважає відсутніми правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Відповідача у заявленому розмірі 7 000,00 грн. (а.с.79-95).

10.12.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дончака Д.М. надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначає, що передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є її заявка із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти. Без зазначення позичальником повного номеру своєї банківської картки переказ коштів був би неможливий. Отже якщо первісний кредитор дійсно перерахував кошти на рахунок позичальника, то він не міг це зробити по частковому номеру (10 цифр замість 16-ти), а тому у первісного кредитора обов`язково повинен бути повний номер картки позичальника. Документ без назви Вих. № 2025-ПО/217 від 19.08.2025 повинен бути підписаний директором ТОВ «Платежі Онлайн» , але підпис директора відсутній: немає ані фізичного підпису з печаткою товариства, ані електронного підпису. Тобто цей документ ніким не підписано, позивач міг його створити та роздрукувати, зазначивши в ньому будь-яку потрібну суму коштів, які начебто були видані позичальнику. Тому цей документ не може бути доказом перерахування кредитних коштів. Крім того, сторони не підписували додаткової угоди щодо продовження строку дії договору. Відповідач не вчиняв дій, які б свідчили про його бажання здійснити пролонгацію договору. Також відповідач не здійснювала платежів по даному договору, які б могли вважатися підтвердженням пролонгації договору. Тому відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку кредитного договору (а.с.96-105).

12.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" адвоката Пархомчука С.В. заява про відшкодування судових витрат, понесениї у справі у зв`язку з розглядом справи, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім та документально підтверджені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (а.с.107-117).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" адвокат Пархомчук С.В. у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзивпрохав розгляд справи проводити у відстуність представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити (а.с.80-92).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дончак Д.М. в судове засідання не з`явилися, у відзиві на позов та запереченнях на відповідь позивача на відзив представник прохав прийняти їх до розгляду та врахувати їх при ухваленні рішення по справі, у задоволенні позових вимог відмовити повністю (а.с.59-68, 96-102).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Судом встановлено, що 16 березня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та клієнтом ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3247617438/265380, який підписано останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором R51496, за умовами якого: товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (а.с.13-16). В реквізитах сторін ОСОБА_1 зазначив рахунок № НОМЕР_5

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ТОВ «Гоуфінгоу» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3247617438/265380 від 16.03.2020 року ідентифікований товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.gofingo.com.ua - одноразовий ідентифікатор R51496; - дата відправки ідентифікатору позичальнику 16.03.2020; - номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_4 (а.с.18).

Відповідно до повідомлення ТОВ "Платежі Онлайн" (Platon) вих.№2025-ПО/217 від 19.08.2025, 16.03.2020 о 12:12:34 було проведено транзакцію на суму 2 500,00 грн. маска картки - НОМЕР_2 (а.с.32-33).

31 травня 2021 року між клієнтом ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого, на умовах, встановлених цим Договором, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) (а.с.24-27).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31 травня 2021 року, укладеного між клієнтом ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (а.с.31).

03 червня 2021 року між кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» та новим кредитором ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено Договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги (а.с.20-21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/21 від 03 червня 2021 року, укладеного між кредитором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», останнє набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а.с.30).

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №1 від 04.06.2021 року та платіжну інструкцію №2 від 09.06.2021 про перерахування позивачем на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» 990 000,00 грн. та 2 321 640,45 грн. за договором відступлення парва вимоги №1-03/06/2021 від 03.06.2021 (а.с. 28).

Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором №3247617438/265380 від 16 березня 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн», станом на 26 травня 2025 року (включно) складає 8 512,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2 500,00 гривень; - прострочена заборгованість за процентами 6 012,50 гривень та станом на 26 травня 2025 року не погашена (а.с.9).

Отже, вищенаведені докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідача за договором №3247617438/265380 від 16 березня 2020 року.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1045 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі встановлено, що 16 березня 2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3247617438/265380 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріалами справи належним чином встановлено, що кредитний договір №3247617438/265380 від 16.03.2020 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі ідентифікаційного коду, місця проживання, рахунку, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікаторами, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.

Доказів того, що персональні дані відповідача (РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Підписуючи договір, позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися їх.

Відповідно до положень кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Факт перерахування грошових коштів підтверджено повідомленням ТОВ «Платежі Онлайн» про переказ на картку № НОМЕР_2 грошових коштів в розмірі 2 500,00 грн.

Разом з тим, якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально.

Однак, відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі.

Поряд з тим, відповідач стверджуючи, що кредитні кошти він не отримував, проте не надав доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження відповідача залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту №3247617438/265380 від 16.03.2020 у сумі 2 500,00 грн., однак він належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував, що відповідач ОСОБА_1 належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору про надання фінансового кредиту).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту №3247617438/265380 від 16.03.2020 був погоджений сторонами та становив 14 днів, тобто до 29 березня 2020 року.

Пунктом 3.3.3 договору про надання фінансового кредиту передбачено, що продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 647,50 грн за період з 16 березня 2020 року по 29 березня 2020 року, виходячи з розрахунку: 2 500,00 грн (тіло кредиту) х 1,85% (відсоткова ставка) х 14 днів (строк кредиту).

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається строком на 14 днів до 29 березня 2020 року (строк кредитування).

Отже, позивач ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

За таких обставин, позов ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3247617438/265380 від 16.03.2020 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 3 147,00 грн., яка складається з: 2 500,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 647,50 грн. - заборгованість за відсотками.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025 року; акт про отримання правової допомоги від 30.12.2025, відповідно до якого вартість наданих адвокатом Пархомчуком С.В. послуг становить 10500 грн., а саме: зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання тривалістю 1 година вартістю 2000 грн., складання позовної заяви тривалістю 2,5 години вартістю 5000 грн., клопотання/заяви та складання процесуальних документів тривалістю 1,5 години - 3000 грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів/відправка поштової кореспонденції - 500 грн.; рахунок від 30.12.2025 на суму 10500 грн., платіжна інструкція №9807 від 30.12.2025 про перерахування грошових коштів у розмірі 10500 грн. за надання правничої допомоги (а.с.22-23, 114-116).

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача надано суду: договір про надання юридичних послуг №2-30/08/25 від 30.08.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дончак Д.М.; Акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання юридичних послуг №2-30/08/25 від 30.08.2025, відповідно до якого наданян усної консультації 1 год. вартість 1 000,00 грн., складання відзиву 4 год. вартість 6 000,00 грн.; платіжну інструкцію №@2PL631640 від 05.12.2025 на суму 5 000,00 грн. - сплата за юридичні послуги по договору №2-30/08/25, відзив у справі №196/1348/25 (а.с.73-76).

Враховуючи те, що задоволено 36,97% позовних вимог (3 147,50 грн. від 8 512,50 грн. становить 36,97 %), з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 881,85 грн. (10 500,00 грн. х 36,97% : 100), та витрати по сплаті судового збору в розмірі 895,56 грн. (2 422,40 грн. х 36,97% : 100) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Також, враховуючи те, що відмовлено у 63,03% позовних вимог, а тому з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3151,50 грн. (5 000,00 грн. х 36,97% : 100).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Колекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Колекшн" (місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне Поле, буд.12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за Кредитним договором №3247617438/265380 від 16 березня 2020 року на загальну суму 3 147 (три тисячі сто сорок сім) грн. 50 коп., що складається із: 2 500,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 647,50 грн. заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Колекшн" (код ЄДРПОУ 44243120) судовий збір в розмірі 895,56 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 881,85 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Колекшн" (код ЄДРПОУ 44243120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3 151,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.03.2026 року.

Суддя: Д.Г. Костюков