Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №201/172/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/172/26

Провадження № 2/201/122/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Соборного районного суду міста Дніпра 07 січня 2026 року надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить, суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 22 447, 54 грн., інфляційні в сумі 2 710,43 грн., 3% річних в сумі 954,21 грн., а усього заборгованості в сумі 26 112,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу (серія та номер: реєстраційний № 409, виданий 26.03.2019, видавець: Кретова Н.Б. приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу) є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53.1, житлова площа (кв.м): 32.8, Опис: квартира в цілому складається з: 1,2- коридори, 3- кладова, 4- ванна, 5- туалет, 6- кухня, 7,8- житлові кімнати, І- балкон, в житловому будинку літ. А-9.

17 листопада 2018 року в житловому будинку АДРЕСА_2 на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 17 листопада 2018 року № 1 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» відповідно до ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», для забезпечення та захисту прав співвласників, забезпечення ними своїх обов`язків, відповідальність за отримання та використання спільного майна будинку, забезпечення власного надходження коштів для сплати платежів.

Розмір щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території 4,50 грн./м2 для 1-х та 2-х поверхів, 5,79 грн./м2 для 3-9 поверхів, було затверджено протоколом загальних зборів співвласників житлового будинку від 24 березня 2019 року № 1. Вказаним протоколом було визначено, що оплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розмір щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території становить 7,75 грн./м2 для 1-х та 2-х поверхів, 8,98 грн./м2 для 3-9 поверхів, було затверджено протоколом загальних зборів співвласників житлового будинку від 01 травня 2025 року № 2.

Позивач належним чином надавав житлово-комунальні послуги відповідачу. Відповідач користувався послугами та не заявляв про нестачу під час їх надання. Однак, згідно з розрахунком позивача, відповідач не сплачував у повному обсязі внески з управління будинком, щодо квартири, яка знаходиться в його власності. А саме внаслідок не сплати внесків, станом на 13 листопада 2025 року за відповідачем утворилася заборгованість з внеску з управління будинком на суму 22 447,54 грн.

Також відповідачу нараховано інфляційні витрати на суму 2 710,43 грн., 3% річних на суму 954,21 грн.

Не погодившись з позовними вимогами від відповідача 25 лютого 2026 року надійшов відзив, в якому зазначено про необхідність застосувати строки позовної давності.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 січня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.26).

08 січня 2026 року суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача. (а.с.29).

23 лютого 2026 року надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача. (а.с.30).

Ухвалою судді від 23 лютого 2026 року відкрито спрощене у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (а.с.31-32).

Відповідач в судове засідання не з`явився про день та час повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановленні судом

ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу (серія та номер: реєстраційний № 409, виданий 26.03.2019, видавець: Кретова Н.Б. приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу) є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53.1, житлова площа (кв.м): 32.8, Опис: квартира в цілому складається з: 1,2- коридори, 3- кладова, 4- ванна, 5- туалет, 6- кухня, 7,8- житлові кімнати, І- балкон, в житловому будинку літ. А-9. (а.с.8).

17 листопада 2018 року в житловому будинку АДРЕСА_2 на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 17 листопада 2018 року № 1 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» відповідно до ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», для забезпечення та захисту прав співвласників, забезпечення ними своїх обов`язків, відповідальність за отримання та використання спільного майна будинку, забезпечення власного надходження коштів для сплати платежів. (а.с.15-20).

Розмір щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території 4,50 грн./м2 для 1-х та 2-х поверхів, 5,79 грн./м2 для 3-9 поверхів, було затверджено протоколом загальних зборів співвласників житлового будинку від 24 березня 2019 року № 1. Вказаним протоколом було визначено, що оплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. (а.с.14).

Розмір щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території становить 7,75 грн./м2 для 1-х та 2-х поверхів, 8,98 грн./м2 для 3-9 поверхів, було затверджено протоколом загальних зборів співвласників житлового будинку від 01 травня 2025 року № 2. (а.с.13).

Внаслідок не сплати внесків, станом на 13 листопада 2025 року за відповідачем утворилася заборгованість з внеску з управління будинком на суму 22 447,54 грн. (а.с.10-12). Також вказаним розрахунком підтверджується часткова сплата відповідачем заборгованості у розмірі 1 985 грн.

Також відповідачу нараховано інфляційні витрати на суму 2 710,43 грн., 3% річних на суму 954,21 грн. (а.с.6-7).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відносини з приводу створення та діяльності об`єднань співвласників багатоквартирних об`єднань регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Статутом ОСББ.

Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Статтею 2 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що цей Закон регулює відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу (серія та номер: реєстраційний № 409, виданий 26.03.2019, видавець: Кретова Н.Б. приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу) є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53.1, житлова площа (кв.м): 32.8, Опис: квартира в цілому складається з: 1,2- коридори, 3- кладова, 4- ванна, 5- туалет, 6- кухня, 7,8- житлові кімнати, І- балкон, в житловому будинку літ. А-9.

Завданням та предметом діяльності Об`єднання, відповідно до його Статуту є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово - комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання, здійснення некомерційної господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України встановлюють загальне правило щодо утримання власниками належного їм майна, зокрема: власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно ч. 5 ст. 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв Ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про законодавства, y строки, житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30.10.2013р., споживачі зобов`язані оплатити житлово комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними і відсутність договору про надання житлово комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

З огляду на вказане, зважаючи на обґрунтованість та підтвердженість доказів наявних в матеріалах справи суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 22 447,54 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення оплати таких витрат є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Позивач просить стягнути 3% та інфляційні витрати з червня 2023 року по литопад 2025 року.

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 5 березня 2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. 30.12.2023 редакція постанови була змінена, заборона стосується виключно територій, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Тому нарахування 3% річних та інфляційних витрат у період з 24 лютого 2022 року до 30 грудня 2023 року не допускається на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Стосовно інфляційних витрат.

Відповідно до розрахункової таблиці, сума індексації за період з січня 2024 по листопад 2025 становить – 2 318,90 грн., період з червня 2023 року до грудня 2023 року, суд не враховує у зв`язку з вищевказаним, а отже сума індексації за весь період заборгованості, яка підлягає стягненню становить 2 318,90 грн.

Стосовно 3%.

Відповідно до розрахункової таблиці, 3% за період з січня 2024 по листопад 2025 становить – 728,45 грн., період з травня 2023 року до грудня 2023 року, суд не враховує у зв`язку з вищевказаним, а отже 3% за весь період заборгованості, яка підлягає стягненню становить 728,45 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами ст.ст.260,261ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

З позовом до суду представник позивача звернувся в грудні 2025 та просив стягнути заборгованість, яка виникла з січня 2019 по листопад 2025 рік. З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID -19) від 30.03.2020 року № 540-ІХ , під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання корона вірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені у тому числі ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023), а тому строк позовної давності за вказаною позовною заявою ще не закінчився.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 956,41 грн. (25 494,89 грн. х 3028 грн. : 26 112,18 грн. = 2 956,41 грн.).

Крім того, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4 800 грн., яку підтверджують договором про надання правничої допомоги №09-12-1 від 09 грудня 2025 року (а.с.23-24), рахунком фактурою (а.с.22).

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката не співмірна із складністю справи, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, оскільки адвокат не з`являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 4 800 грн є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353-355ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» (ЄДРПОУ 42735447) заборгованість по внескам та обов`язковим платежам співвласників в сумі 25 494,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» (ЄДРПОУ 42735447) судовий збір в сумі 2 956,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога – 134» (ЄДРПОУ 42735447) витрати зі сплати правничої допомоги в розмірі 2 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Перемога – 134» (ЄДРПОУ 42735447), м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 134;

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_3 ;

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року

Суддя С.О. Демидова