Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №175/3311/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №175/3311/26

провадження №3/175/1345/26

Постанова

Іменем України

30 березня 2026 року с-ще. Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М. розглянувши матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водій,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №563227 від 10.01.2026 року, вбачається, що 10.01.2026 року о 10 год. 00 хв. в Донецькій області, м. Краматорськ, на перехресті вул. Дружби та вул. В. Стуса, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Пежо» державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті їхав на червоне забороняюче світло світлофору, із увімкненими проблисковими маяками швидкої допомоги та увімкненим спеціальним звуковим сигналом, не забезпечив безпеки дорожнього руху та здійснив зіткнення із авто «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зелений сигнал світлофору. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Цими діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Груєнко С.Л. заперечував проти складеного протоколу про адміністративне правопорушення та просив закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 керував автомобілем швидкої медичної допомоги, із увімкненими світловими та звуковими сигналами, під час виконання ним оперативних обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об`єктивно з`ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 124 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Так, матеріали справи не містять доказів та належного обґрунтування об`єктивної сторони правопорушення, що не відповідає принципам законності, та суперечить ст. 7,9 КУпАП.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 із змінами і доповненнями, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, що бере безпосередню участь в процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд або іншого майна повинно бути результатом порушення Правил дорожнього руху.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що зазначені обставини виключають адміністративну відповідальність за ст. 124 КУпАП в діях водія ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п.3.1 п.3 ПДР України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Відповідно до п.п.12.1 п.12 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.п.12.3 п.12 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до п.п.10.1 п.10 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п.п.8.1 п.8 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.п.3.2 п.3 ПДР України у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема наданого до суду відеозапису події та пояснень інших учасників ДТП, водій ОСОБА_1 керував оперативним транспортним засобом автомобілем «Пежо» (Авто швидкої медичної допомоги) державний номерний знак НОМЕР_1 , із увімкненими проблисковими маяками швидкої допомоги та увімкненим спеціальним звуковим сигналом, маючи перевагу у русі, яка передбачена п.п.3.1 п.3 ПДР України, яка була зазначена вище, та проїжджаючи перехрестя вул. Дружби та вул. В. Стуса у м. Краматорську Донецької області став учасником ДТП, унаслідок якого водій іншого авто «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зіткнення із ним.

Як встановлено у судовому засіданні, після зіткнення автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , із «Пежо» (Авто швидкої медичної допомоги) державний номерний знак НОМЕР_1 , останній автомобіль продовжив вже неконтрольований рух, та спричинив наїзд на авто «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Враховуючи той факт, що до суду не надано доказів підтверджуючих, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України, тому не можна стверджувати про те, що в його діях є склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).

При цьому суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення разом з додатками фактично є формою обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідно на нього розповсюджується дія ст.62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Статтею 62 Конституції України передбачено принцип презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись cт. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто - норми кримінального процесуального законодавства.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності такт ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумнім є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є недоведеною та суду не наданого достатніх та допустимих доказів вини останнього в скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10.01.2026 року о 10 год. 00 хв. в Донецькій області, м. Краматорськ, на перехресті вул. Дружби та вул. В. Стуса.

Тому, проаналізувавши та оцінивши дослідженні фактичні обставини справи та надані суду докази, суд приходить до висновку, про відсутність вини ОСОБА_1 в порушенні ним правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Отже, враховуючи вищезазначене, та те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 247 КУпАП, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Копію постанови для відома направити ОСОБА_1 та направити відповідному відділенню поліції.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.

Суддя О.М. Бойко

Постанова набрала законної сили ___ ________ 20___ року.