Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №679/1643/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1643/23

Провадження № 22-ц/820/821/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Плінська І.П.,

за участю апелянта, представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року (суддя Безкровний І.Г.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником та користувачем земельної ділянки площею 0,0600 га із кадастровим номером 6810500000:03:003:0418 для індивідуального садівництва, що розташована у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Хмельницької області.

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 шляхом придбання, набув у власність суміжну із земельною ділянкою позивача, земельну ділянку площею 0,0587 га із кадастровим номером 6810500000:03:003:0267 для індивідуального садівництва, що розташована у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Хмельницької області.

Навесні 2023 року відповідач провів демонтаж старої огорожі, що існувала на межі земельних ділянок сторін, та збудував нову огорожу (паркан) на новому місці, перемістивши огорожу вглиб земельної ділянки позивача, чим порушив межі земельної ділянки позивача, що зареєстровано у Державному земельному кадастрі, здійснивши таким чином самовільне зайняття земельної ділянки позивача площею 13,0935 кв.м.

Крім того, на земельній ділянці позивачки перебуває належне відповідачу бетонне вимощення, що також порушує право позивача на мирне володіння своєю власністю.

На неодноразові звернення ОСОБА_2 до відповідача щодо відновлення меж земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру ОСОБА_1 у грубій формі відмовляв. Крім того, ОСОБА_2 зверталася до землевпорядників із метою відновлення меж земельної ділянки та вказівки для відповідача місця проходження межі належних сторонами земельних ділянок, але відповідач не відновив меж належної позивачу земельної ділянки.

Звернення позивача до правоохоронних органів належного результату не дали, встановлену відповідачем огорожу останній не переніс та продовжує самовільно користуватися частиною належною позивачу земельної ділянки площею 13,0935 кв.м.

В результаті неправомірних дій відповідача щодо здійснення останнім перешкод у користуванні належною позивачці земельною ділянкою остання зазнала душевних страждань, оскільки отримала негативні емоції при спілкуванні з відповідачем із метою позасудового врегулювання спору, переживала з приводу захоплення ним частини земельної ділянки, неможливості користування нею через загородження відповідачем, була вимушена звертатися до органів поліції, спеціалістів, експертів, адвоката, докладати додаткових зусиль для відновлення її порушених прав та звертатися до суду, що порушило звичний спосіб її життя. Завдану моральну шкоду вона оцінює у 6000 грн.

З урахуванням викладеного позивачка просила суд: усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 0,0600 га із кадастровим номером 6810500000:03:003:0418 для індивідуального садівництва, що розташована у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Хмельницької області, шляхом знесення (демонтажу, перенесення) належного ОСОБА_1 паркану та бетонного вимощення, що розміщені на вказаній земельній ділянці; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6000 грн., та понесені нею судові витрати.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Зобов?язато ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 0,0600 га з кадастровим номером 6810500000:03:003:0418 для індивідуального садівництва, що розташована у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, шляхом знесення (демонтажу, перенесення) належного ОСОБА_1 паркану та бетонного вимощення, що розміщені на вказаній земельній ділянці.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачка як власник земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер га з кадастровим номером 6810500000:03:003:0418, зазнає порушення права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, адже збудований відповідачем паркан та бетонне вимощення обмежує позивачці в доступі до своєї земельної ділянки, оскільки розміщені на частині земельної ділянки ОСОБА_2 , а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачки. шляхом їх знесення (демонтажу, перенесення) паркану та бетонного вимощення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачкою на виконання вимог статті 81 ЦПК України докази, які досліджені судом, у своїй сукупності, дають змогу дійти висновку про наявність факту заподіяння позивачці моральної шкоди, завданої з вини відповідача.

Враховувавши характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, взявши до уваги тривалість порушення права власності на земельну ділянку і її сприйняття і оцінки тих зусиль, що потрібно докласти для відновлення свого порушеного права, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, визначив розмір відшкодування моральної шкоди для позивача у розмірі 3 000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних причин невідповідності меж земельних ділянок, не дослідив питання фактичного формування ділянок, їх первинного відведення та можливого системного зміщення земельного масиву. При цьому суд формально поклав в основу рішення окремі докази без їх належної оцінки у сукупності, що призвело до передчасних та необґрунтованих висновків. Судом не враховано, що межі земельних ділянок садового товариства «Ліана» вибивалися в 1989 році, після чого користувачі земельних ділянок почали користуватися даними наділами. Формування меж земельних ділянок в частині приватизації та формування кадастрових номерів відбулася у 2009 році. Земельні ділянки в означеному садовому товаристві були наділені по іншому, ніж наявні координати у технічній документації і Державному реєстрі земель, з подальшим їх перенесенням до Державного земельного кадастру. За таких обставин, у даному випадку властивий факт здійснення помилки під час обмірів, приватизації та перенесення до Державного земельного кадастру координат та меж земельних ділянок, що належать сторонам, та суміжних з ними земельних ділянок у конкретному земельному масиві.

Поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини того, що межі земельних ділянок, що належать сторонам у справі на праві приватної власності, не відповідають їх фактичним межам, що зазначено у дослідницькій частині висновку судової земельнотехнічної експертизи №250319/1_ЮШ від 04.04.2025, експерта Шекеля Ю.В. Відтак, невідповідність меж фактичному користуванню свідчить про недоліки виконання землевпорядних робіт з боку землевпорядних організацій.

За висновком судової земельно-технічної експертизи, фактична площа земельної ділянки Відповідача становить 0,0588 га при документально визначеній 0,0587 га, тобто відхилення складає лише 1 кв.м., що перебуває в межах допустимих технічних похибок вимірювань. Така різниця не може свідчити про самовільне зайняття суміжної земельної ділянки, належної Позивачу. Аналогічно, відхилення площі земельної ділянки Позивача також не є істотним і не підтверджує факту порушення меж саме з боку Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що частина спірної межі використовується третьою особою, яка не була залучена до участі у справі.

Матеріалами справи, та висновком судової земельно-технічної експертизи №250319/1_ЮШ від 04.04.2025 підтверджується невідповідність фактичного розташування земельних ділянок даним Державного земельного кадастру не лише щодо земельної ділянки Відповідача, а й щодо інших, суміжних земельних ділянок садового товариства «Ліана».

Спірні правовідносини виникли через наявність некоректних даних Державного земельного кадастру щодо меж належних сторонам земельних ділянок, невідповідність їх фактичним межам та координатам, право Позивача на володіння та користування земельною ділянкою не є порушеним.

Позивач обрав неефективний спосіб захисту, так як захист порушених прав власника земельної ділянки у випадку невідповідності відомостей про межі та координати земельних ділянок, внесених до Державного земельного кадастру, можливе шляхом пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання відповідача вчинити дії з коригування відомостей про межі та координати належної йому земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Суд дійшов помилкового висновку про наявність моральної шкоди, оскільки не доведено протиправної поведінки відповідача, відсутня його вина, не встановлено причинного зв`язку між його діями та шкодою. За відсутності складу цивільного правопорушення покладення відповідальності є незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Зазначає, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи їх не спростовують.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Огойко А.А., підтримали доводи апеляційної скарги просили її задовольнити.

Представник позивачки адвокат Волков С.В. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 713783 від 08 лютого 2010 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011074500190, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га із кадастровим номером 6810500000:03:003:0418 для ведення садівництва, що розташована у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Хмельницької області, на підставі рішення Виконавчого комітету Нетішинської міської ради народних депутатів Хмельницької області № 18 від 16.01.1997 року (а.с.8 т.1).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 6800270802023 від 03.04.2023 року, земельній ділянці належній ОСОБА_2 присвоєно кадастровий номер 6810500000:03:003:0418, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа земельної ділянки складає 0,0600 га (а.с. 9-10 т.1).

Відповідно до виписки із земельно-облікових документів Управління держкомзему м. Нетішині Хмельницької області виданій ОСОБА_2 , про те, що відповідно до земельно-облікової книги у власності рахується земельна ділянка в СТ «Ліана», площею 0,06 га для садівництва земельна ділянка передана у приватну власність на підставі рішення Виконавчого комітету Нетішинської міської ради народних депутатів Хмельницької області № 18 від 16.01.1997 року (а.с.11 т.1).

Відповідно до акта визначення (відновлення) на місцевості зовнішніх меж земельних ділянок від 01.04.2023 року, в присутності ОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виконано комплекс робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості), для індивідуального садівництва (01.05), яка розташована в СТ «Ліана», загальною площею 0,0600 га, на перевірку на відповідність земельних ділянок, та межових знаків, поворотних точок. Ділянка відповідає змісту заяви, цільове призначення не змінилося, межові знаки встановлені (а.с.12 т.1).

Відповідачу ОСОБА_1 належить суміжна земельна ділянка площею 0,0587 га із кадастровим номером 6810500000:03:003:0267 для індивідуального садівництва, що розташована у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Хмельницької області, яка була придбана останнім на підставі договору купівлі-продажу № 1149 від 29.12.2022 (а.с. 13, 92-105).

27 квітня 2023 було зареєстровано заяву ОСОБА_4 до ВПД № 1 (м. Нетішин) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, відповідно до якої у дачному масиві «Ліана» м. Нетішин у нього виник конфлікт із приводу меж земельної ділянки із сусідом ОСОБА_1 . Пізніше цього ж дня надійшло звернення інформаційного характеру від ОСОБА_4 про те, що працівник поліції, який приїхав на виклик, не зафіксував факт того, що сусід витягнув маяки (поворотні точки) (а.с. 36-37 т.1).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 60/23 від 11.10.2023, враховуючи вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та співставлення наданого матеріалу: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:03:003:0418 площею 0,0600 га з цільовим призначенням 01.0.5 – для індивідуального садівництва, місцерозташування якої: Хмельницька область, м. Нетішин, СТ «Ліана» від 03.04.2023 та Плану земельних ділянок за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, СТ «Ліана» у масштабі 1:500, виготовленому сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , виявлено порушення межі сусіднім землекористувачем – ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:03:003:0418 шляхом встановлення ОСОБА_1 огорожі та влаштування вимощення навколо належного йому садового будинку на території суміжної земельної ділянки та захоплення частини земельної ділянки площею 0,0013 га (13 м2), належної ОСОБА_2 . Крім того, будівля під літерою «Ж» (власником якої є ОСОБА_1 ) розміщена на межі між суміжними земельними ділянками площею 0,0600 га з кадастровим номером 6810500000:03:003:0418 (власник ОСОБА_2 ) та земельною ділянкою площею 0,0587 га з кадастровим номером 6810500000:03:003:0267 (власник ОСОБА_1 ) за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, СТ «Ліана», чим порушено вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м) (а.с. 16-33 т. 1).

За висновком повторної судової земельно-технічної експертизи № 250319/1_ЮШ від 04.04.2025, натурна конфігурація (межі), проміри та площа земельних ділянок із кадастровим номером 6810500000:03:003:0267 та кадастровим номером 6810500000:03:003:0418, що розташовані у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, не відповідають правовстановлюючим документам та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; 2) по фактичному землекористуванню в порівнянні з даними державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:03:003:0418, що належить ОСОБА_2 , користується власник земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:03:003:0267, власником якої є ОСОБА_1 . Площа спірної земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , і якою користується ОСОБА_1 , становить 11,74 кв.м., та складається з однієї земельної ділянки з геометричними розмірами в плані від спільного західного кута спірних ділянок за годинниковою стрілкою в м: 29,78 м по існуючій спірній огорожі; 0,44 м по існуючій межі; 29,78 по межі реєстрації спільних ділянок; 0,35 м по межі реєстрації (а.с. 76-86 т. 2).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтримав свій висновок № 250319/1_ЮШ від 04.04.2025, та пояснював у суду, що межі, поворотні точки і будь-які властивості земельної ділянки відображають її характеристики. У 1997 році не було сучасних засобів вимірювання, але спір виник у зв`язку з влаштуванням нової огорожі по спільній межі, що можна було зробити на око або із залученням відповідних спеціалістів, які винесуть межі земельної ділянки в натуру на місцевість і покажуть чіткі межові знаки. Щодо документів, які стосуються середньоарифметичної помилки, а саме наказу № 376 від 08.05.2010 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» (п. 3.10), постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476 «Про затвердження порядку проведення інвентаризації земель та визначення такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (п. 19) та УДК 528.48 «Визначення площі земельної ділянки з урахуванням умов місцевості» – експерт знайомий із ними у загальній формі, проте середньоквадратична похибка вимірювань (стосовно цих нормативних документів) стосується похибки вимірювань земельної ділянки, а експерт може досліджувати лише похибку вимірювань приладів, які вимірювали земельну ділянку. Тому ці документи не стосуються суті питань, які було постановлено експерту на вирішення судом. У той же час жодна рулетка не дасть похибку у 44 см при вимірюванні 20 м, не кажучи вже про сучасні прилади. Відповідач користується частиною земельної ділянки розміром 11,74 кв.м., яка відповідно до даних державної реєстрації належить позивачу. Фактичне користування позивачем земельною ділянкою у розмірі 0,0594 га жодним чином не спростовує того, що відповідач із боку своєї земельної ділянки зайняв 11,74 кв.м. належної позивачу частини земельної ділянки, тому те, що у разі складання цих розмірів (0,0594 га та 11,74 кв.м.) розмір земельної ділянки позивача буде перевищувати належні їй 0,0600 га жодним чином не спростовує факту того, що відповідач користується частиною земельної ділянки позивача. Належна позивачу земельна ділянка також не лежить у координатах згідно з державною кадастровою системою землевпорядкування, але відповідь на питання експерт давав виходячи з того, що спір між сторонами стосується саме спільної межі. Експертом із дозволу суду було залучено спеціаліста для проведення інструментальної зйомки, результати якої було долучено до висновку експерта і які використовувалися ним під час дослідження, тому питання щодо похибки та системи координат, з якою працював спеціаліст, треба ставити останньому, який виконував натурну зйомку. Під час дослідження проводилася інструментальна зйомка фактичних меж по фактичному землекористуванню у тій самій системі координат, як визначені межі земельних ділянок згідно з державним земельним кадастром, а потім на результати натурної зйомки накладалися дані державної реєстрації цих земельних ділянок у державному земельному кадастрі, і вже на підставі фактичних даних та даних державної реєстрації експертом встановлювалося наявність чи відсутність порушення меж між суміжними землевласниками.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Встановивши, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 6810500000:03:003:0418, що розташована у Садовому товаристві «Ліана» м. Нетішин Хмельницької області, а відповідач як сумісний землекористувач порушує права позивачки на користування та розпорядження земельною ділянкою внаслідок розміщення на ній паркану та бетонного вимощення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту ділянку площею 1174 кв.м, розташовану за вказаною адресою, шляхом знесення паркану та бетонного вимощення,які на ній розташовані.

При цьому ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що паркан та бетонне вимощення знаходять на земельній ділянці, яка йому належить.

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги та оцінено критично висновок земельно-технічної експертизи №424-24-26 від 30.10.2024 року, оскільки вказані в дослідницькій частині експерта показники міри ліній по периметру земельних ділянок сторін не відповідають зазначеним у правовстановлюючих документах, у зв`язку з чим судом призначалася повторна судова земельно-технічна експертиза.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі №514/1571/14-ц (провадження №14-552цс18), для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановивши порушення цивільного права позивачки,надаючи оцінку доказам, на які посилається ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував характер та обсяг страждань, яких вона зазнала, тривалість негативних емоцій, при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, оцінив розмір моральної шкоди в 3000 грн. З таким розміром погоджується апеляційний суд.

Натомість відповідач, на якого покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у спричинені моральної шкоди позивачці та її розміру, що є його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк