Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №466/8934/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/8934/25 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А. І.

Провадження № 22-ц/811/90/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 25 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором № 436818-КС-002 про надання кредиту від 24.11.2021 в розмірі 39 199 грн 72 коп. з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 15 000 грн 00 коп., сума прострочених платежів по процентах 21 949 грн 72 коп., сума прострочених платежів за комісією 2 250 грн 00 коп. та суму сплаченого судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що 24.11.2021 між сторонами укладено договір № 436818-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн 00 коп., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0, 86586679 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яку позичальником було вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Однак, боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 436818-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у нього станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість за договором № 436818-КС-002 про надання кредиту у розмірі 39 199 грн 72 коп. з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 15 000 грн 00 коп., сума прострочених платежів по процентах 21 949 грн 72 коп., сума прострочених платежів за комісією 2 250 грн 00 коп. Відтак, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 грудня 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено частковою.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 436818-КС-002 від 24.11.2021 у розмірі – 30 000 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» – 1 853 грн 89 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», подавши у січні 2026 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25 грудня 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” суми заборгованості за кредитним договором, а саме: змінити загальну стягнену суму з 30 000, 00 гривень на нову суму 39 199, 72 гривень 72 копійки, в решті рішення Залізничного районного суду міста Львова від 25 грудня 2025 року у справі № 466/8934/25 - залишити без змін. У разі задоволення цієї апеляційної скарги та у зв`язку із фактичним повним задоволенням позовних вимог позивача по цій судовій справі здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник покликається на те, що не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією та в частині часткового задоволення вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.

Зазначає, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 39199,72 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 15 000, 00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 21 949, 72 грн; суми заборгованості по штрафам - 0, 00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 2 250, 00 грн. При цьому, відсотки по кредитному договору №436818-КС-002 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції та проценти, передбачені статтею 625 ЦК України не нараховувались та не включені до позовних вимог.

Згідно графіку платежів було погоджено, що якщо Позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень) , то треба сплатити по Договору 33 000, 00 грн, з яких по процентах - 15 750, 00 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу, на яку нараховується кожного дня проценти, зменшується. Отже, загальна сума до сплати дійсно становила би 33000,00 грн, з яких по процентам 15 750, 00 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.

Однак, Боржником не було сплачено жодного платежу на погашення кредиту за Договором № 441144-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення загального розміну нарахованих процентів за період користування кредитом, оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок по тілу кредиту.

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 0, 86586679 % нараховані Позивачем на залишок заборгованості по тілу кредиту чітко в межах дії Договору, а саме з 24.11.2021 по 11.05.2022 включно, що чітко вбачається з розрахунку заборгованості.

Крім того, з розрахунку вбачається, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять до складу позовних вимог. Також проценти за користування кредитом після 11.05.2022 не нараховувались і вже з 12.05.2022 їх розмір залишився незмінним – 21 949, 72 грн. Отже, розрахунок заборгованості, наданий Позивачем по кредитному договору № 436818-КС-002 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статтей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.

Відтак, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані на залишок по тілу кредиту у межах строку дії договору, який був встановлений умовами Договору № 436818-КС-002 про надання кредиту від 24.11.2021 і закінчувався 11.05.2022.

Звертають увагу й на те, що у кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Комісія за надання кредиту встановлюється не лише у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а і у самих Кредитних договорах, які укладаються у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Наведене свідчить, що позовні вимоги ТОВ " Бізнес позика" до ОСОБА_4 у сумі 39 199, 72 гривень є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В січні 2026 року зареєстровано відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», який підписано представником Луганською Альоною Володимирівною, в якому міститься прохання відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

До цього висновку колегія суддів дійшла виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судами встановлено, що 24.11.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_5 укладено договір № 436818-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 16).

ТОВ «Бізнес Позика» 24.11.2021 направлено ОСОБА_3 (після зміни прізвища Федану) пропозицію (оферту) укласти договір № 436818-КС-002 про надання кредиту (а.с. 16 зворот).

Паспортом споживчого кредиту, встановлено суму кредиту – 15 000 грн 00 коп., строк кредитування – 24 тижні, мета отримання кредиту – на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів, тип процентної ставки – фіксована, комісія за надання кредиту – 2 250 грн 00 коп. (а.с. 15).

Укладення договору підтверджується і візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 436818-КС-002 від 24.11.2021 (а.с. 29).

Також до матеріалів справи долучено правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 03.11.2021 № 25-ОД (а.с. 20-22).

Так, відповідно до договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн 00 коп., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0, 86586679 % за кожен день користування кредитом.

Так, позивач видав відповідачу кредит у розмірі 15 000 грн 00 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується Анкетою клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи – https://my.bizpozyka.com/) від 01.08.2025 та квитанцією від 24.11.2021 про проведення транзакції на суму 15 000 грн 00 коп. (а.с. 18, 19).

Документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9908.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_6 за договором № 436818-КС-002 від 21.11.2021 про надання кредиту станом на 04.09.2025 становить 39 199 грн 72 коп. з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 15 000 грн 00 коп., сума прострочених платежів по процентах 21 949 грн 72 коп., сума прострочених платежів за комісією 2 250 грн 00 коп. (а.с. 11-13).

Резюмуючи вище встановлені обставини справи, слід дійти до висновку, що дійсно, надані позивачем докази є належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.

Разом з тим, задовольняючи позовну вимогу про стягнення процентів частково, місцевий суд виходив з того, що нараховані позивачем проценти в сумі 21 949 грн 72 коп. є явно завищеними та не відповідають передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність в останнього, як кредитора можливості стягувати з відповідача, як споживача, надмірні грошові суми відсотків, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання відповідача як боржника виконувати основне грошове зобов`язання. У цьому зв`язку дійшов висновку про зменшення розміру таких до розміру заборгованості по кредиту, а саме: до 15 000 грн. 00 коп.

Вважав, що саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин, враховуючи знецінення валюти гривні та інфляцію в Україні.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписи статей 1054, 1055 ЦК України регламентують, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач свідомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування позивачем здійснено відповідно до погодженого строку.

Наведене свідчить, що позивачем правомірно нараховано відсотки в межах строку дії кредитного договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відтак, на відповідача покладено обов`язок сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору.

Щодо правомірності вимог позивача про стягння комісії за надання кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни неможуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

З матеріалів справи убачається, що умовами кредитного договору, Правилами надання споживчих кредитів «ТОВ Бізнес Позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, в п. 4 Паспорту споживчого кредиту, передбачено комісію за надання кредиту, такі були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Також пунктами 1.4, 2.7, 5.2 Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту, визначено комісію за надання кредиту та порядок її сплати.

Таким чином, позивачем правомірно встановлено комісію за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зменшення розміру процентів та про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту. Такі позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Стороною відповідача разом із відзивом на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» подано до апеляційного суду заяву про застосування строку позовної давності.

Заява вмотивована тим, що оскільки строк кредитного договору становить 24 тижні, кінцевим днем виконання є 11 травня 2022 року, відтак, саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 25 вересня 2025 року, хоча останнім днем для звернення з позовом до суду для позивача було 12 травня 2025 року, тому, останній пропустив строк позовної давності.

Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_7 , колегія суддів доходить висновку, що в задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на таке.

За приписами статті 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За приписами пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державі тривав з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Військовий стан в державі, введений 24 лютого 2022 року, такий неодноразово продовжувався, триває і на даний час.

З врахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що правові підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення кредитної заборгованості внаслідок спливу строків позовної давності відсутні і вимоги апелянта про застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними/

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак таку слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат - стягнення судового збору за розгляд справи судом першої інстанції слід змінити.

В решті рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, слід залишити без змін. А відтак, з врахуванням вище викладеного, резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід викласти в новій редакції.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Згідно зі частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимогтовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2 422 грн 40 коп.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги – задоволення такої, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 3 666 грн 60 коп.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією та в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту залишити без змін.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

У зв`язку з цим резолютивну частини рішення викласти в такій редакції:

«Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 436818-КС-002 від 24.11.2021 у розмірі – 39 199 грн 72 коп. (тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять грн 72 копійки), яка складається із:

- прострочених платежів по тілу кредиту – 15 000 грн 00 коп.,

- прострочених платежів по процентах - 21 949 грн 72 коп.,

- прострочених платежів за комісією - 2 250 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 666 грн 60 коп. ( три тисячі шістсот шістдесят шість гривень 60 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 27 березня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич