Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №462/9248/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/9248/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 33/811/334/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Тринів Мирослави Ярославівни на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 Кодексу України пАП та оштрафовано на 17000 /сімнадцять/ тисяч гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 /один/ рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 /шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Згідно з постановою судді, 15 листопада 2025 року о 11 год. 05 хв., в м. Львові на вул. Кульпарківська, 168, ОСОБА_1 , керував автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Тринів М.Я. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що покарання є надмірно суворим і таким, що позбавить ОСОБА_1 єдиного джерела доходу та сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів прямих доставок у відділі транспортної та складської логістики з 23.09.2024 року у ТОВ «СУІП «Дольчі Фантазії» по даний час, та водіння є єдиним джерелом доходу.

Зазначає, що судова практика Верховного Суду вказує, що факт заробітку водінням та факт сплати аліментів із отриманої заробітної плати вимагає обережного підходу суду при розгляді справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Тринів М.Я., в чергове, у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.

За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно п.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку та учасником провадження не оспорюється, тому в апеляційному порядку постанова суду в цій частині не переглядається.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення, визначене санкцією статті, судом першої інстанції враховано характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника, у зв`язку із чим вважав, що необхідно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною, та передбачає штраф на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В своїй апеляційній скарзі захисник – адвокат Тринів М.Я. просила скасувати постанову суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, посилаючись на те, що покарання є надмірно суворим і таким, що позбавить ОСОБА_1 єдиного джерела доходу та сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Зазначені доводи є неспроможними, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП за якою ОСОБА_1 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення, безпосередньо передбачає позбавлення права керування транспортним засобом на певний строк. Тобто, стягнення за дане адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено в межах, установлених КУпАП, застосування якого буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України.

Така логіка законодавця обумовлена характером інкримінованого правопорушення, яке полягає у використанні джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, особою, яка знаходиться у стані сп`яніння, що свідчить про підвищену протиправність діяння.

Безальтернативність стягнення також спрямована на досягнення у суспільстві превентивної мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень, як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Отже є вірним висновок суду щодо наявності правових підстав для накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що ґрунтується на вимогах закону.

Зважаючи на викладене, постанова судді Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року в оскаржуваній частині про накладення додаткового стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 рік, є законною та обґрунтованою.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Тринів Мирослави Ярославівни – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк