Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №453/2249/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/2249/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 33/811/458/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Білої Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Оропая Олексія Віталійовича на постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених:

- ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

- ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 визначено, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 18 грудня 2025 року, о 11 год. 15 хв., в м. Сколе, вул. Князя Святослава, Стрийського району Львівської області, керував автомобілем «Mercedes Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, блідність шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Крім того, ОСОБА_1 , 18 грудня 2025 року, о 11 год. 57 хв., в м. Сколе, вул. Князя Святослава, Стрийського району Львівської області, керував автомобілем «Mercedes Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, блідність шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою судді 28 січня 2026 року дані справи об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи 453/2249/25, провадження 3/453/54/26.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Оропай О.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а справу закрити за відсутністю в діях події та складу правопорушення.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що адвокатом Ляшкевичем А.М. вже подавалася 12.02.2026 року апеляційна скарга на зазначену постанову суду, яка була повернута суддею апеляційного суду, за відсутності клопотання про поновлення строку на оскарження.

Вказує, що постанова суду була надана ОСОБА_1 , а також викладена відповідно до сайту судової влади – 04.02.2026 року, тобто десятиденний строк на оскарження постанови розпочався саме з 04.02.2026 року та останнім днем подачі апеляційної скарги є 13.02.2026 року, тобто строк не був порушений з боку адвоката Ляшкевича А.М. та ОСОБА_2 .

Зазначає, що адвокат Ляшкевич А.М. у лютому перебував на лікарняному та не мав можливості відслідковувати прийняті судом рішення, а також своєчасно надавати правничу допомогу, тому апелянту надійшло рішення апеляційного суду лише 03.03.2026 року.

Стверджу, що за таких умов апелянт був вимушений звернутися за правничою допомогою до іншого адвоката та звернутися до апеляційного суду повторно.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду прийнято без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази не є достатніми для визнання ОСОБА_1 винним.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 18.12.2025 року перебував у м. Сколе по роботі, після зупинки його автомобіля працівниками поліції, повідомив керівника ОСОБА_3 , від якого отримав вказівку негайно їхати на роботу, і саме вказівка керівника ( під загрозою втрати роботи), була причиною відмови ОСОБА_1 від проходження медогляду.

Вказує, що працівники поліції, котрі зупинили ОСОБА_1 вдруге, дослівно повторили «симптоми» наркотичного сп`яніння ніби то наявного у останнього.

Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 18.12.2025 року, після повернення до Львова пройшов медичний огляд у відповідному закладі охорони здоров`я та згідно медичного висновку №002595 ознак сп`яніння не виявлено.

Зазначає, що працівники поліції видали направлення на медичний огляд не ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 .

Вказує, що у п. 14 протоколу, внесені невідомі фрази, почерком, що відрізняється від почерку ОСОБА_1 , і на відео зафіксовано, що саме п. 14 протоколу останній не заповняв.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Білої Б.Б. на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544050 від 18 грудня 2025 року та серії ЕПР1 №544097 від 18 грудня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 грудня 2025 року; рапортами від 18 грудня 2025 року поліцейського ОСОБА_5 та Білинець М.; зобов`язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№544050 від 18 грудня 2025 року; поясненням ОСОБА_1 від 18 грудня 2025 року; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, що міститься на компакт-диску, на якому зафіксовані обставини викладені в протоколі.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

З відеозаписів чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлював вимоги працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 18.12.2025 року перебував у м. Сколе по роботі, після зупинки його автомобіля працівниками поліції, повідомив керівника ОСОБА_3 , від якого отримав вказівку негайно їхати на роботу, і саме вказівка керівника ( під загрозою втрати роботи), була причиною відмови ОСОБА_1 від проходження медогляду, то такі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Так, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 вказує на ігнорування ним законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду, на що він повинен погодитись добровільно та беззаперечно без висунення будь-яких умов. Згода чи незгода на певні дії можуть висловлюватись не тільки вербально, але й жестами, мімікою чи іншою поведінкою, яка свідчить про згоду чи незгоду. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 були об`єктивно розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки він своєю поведінкою вказував на небажання проходити відповідний огляд.

Щодо посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 18.12.2025 року, після повернення до Львова пройшов медичний огляд у відповідному закладі охорони здоров`я та згідно медичного висновку №002595 ознак сп`яніння не виявлено, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки даний результат було отримано останнім на підставі його самозвернення, без присутності поліцейських та враховуючи, що відносно нього було складено адміністративні матеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, посилання апелянта на те, що працівники поліції видали направлення на медичний огляд не ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 , суд розцінює, як технічну описку, яка не впливає на результат розгляду справи.

На твердження апелянта про те, що у п. 14 протоколу, внесені невідомі фрази, почерком, що відрізняється від почерку ОСОБА_1 , і на відео зафіксовано, що саме п. 14 протоколу останній не заповняв, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, у зазначеному пункті протоколу міститься відмітка «на окремому аркуші», що узгоджується з фактично наявними у справі письмовими поясненнями ОСОБА_1 , оформленими на окремому аркуші та долученими до матеріалів справи (а.с.7). Таким чином, будь-які твердження про внесення сторонніх записів до п. 14 протоколу не знаходять свого підтвердження, оскільки зміст пояснень викладений у відповідному додатку, який є складовою частиною матеріалів справи, а відтак підстави вважати протокол складеним з порушенням вимог закону відсутні.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Оропаю Олексію Віталійовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Сколівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року.

Постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Оропая Олексія Віталійовича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк