Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №464/8019/17 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/8019/17 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/4100/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі № 464/8019/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа державний нотаріус Першої Львівської нотаріальної контори Кутельмах Олена Федорівна про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа державний нотаріус Першої Львівської нотаріальної контори Кутельмах Олена Федорівна про стягнення коштів.

У листопаді 2025 року ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що у вересні 2011 року між ним та його тіткою ОСОБА_7 досягнуто домовленості про купівлю-продаж земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 , на виконання якої він передав як аванс 8000 доларів США, а ОСОБА_7 зобов`язалася оформити відповідну документацію та відчужити на його користь вільну від забудови земельну ділянку будинковолодіння АДРЕСА_1 , однак померла, не виконавши за життя своє зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_7 набула без достатніх правових підстав грошові кошти в сумі 8000 доларів США, у відповідачів як спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , виник обов`язок з повернення йому 8000 доларів США в межах вартості майна, одержаного у спадщину, однак протягом 9 років вони не вживали жодних заходів для повернення йому боргу.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочали процедуру відчуження своїх часток у спадковому майні, виникла необхідність вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких унеможливить подальше звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі у разі задоволення позовних вимог.

З наведених підстав просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно, а саме:

-1/4 частку житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 62045886), право власності в порядку спадкування на яку набула ОСОБА_2 ;

-1/4 частку житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 62045953), право власності в порядку спадкування на яку набула ОСОБА_1 .

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі № 464/8019/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа державний нотаріус Першої Львівської нотаріальної контори Кутельмах Олена Федорівна про стягнення коштів задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/4 частку житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 62045886) право власності в порядку спадкування на яку набула відповідач у справі ОСОБА_2 .

В порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/4 частку житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 62045953) право власності в порядку спадкування на яку набула відповідач у справі ОСОБА_1 .

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 не може бути підставою для забезпечення позову, оскільки вищезазначений будинок не є предметом спору.

У разі задоволення позову у відповідачів виникне обов`язок сплатити позивачу суму в розмірі 13500 грн кожною з них, відтак сума потенційного грошового зобов`язання відповідачів є неспівмірною з вартістю майна, яке їм належить на праві власності, і навіть відчуження вказаного майна не створить перешкод для виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач не навів обґрунтованих доводів існування реального ризику ухилення відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Просить ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судове засідання сторони не з`явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без участі сторін.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 27 березня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо стягнення грошових коштів, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Забезпечення позову – заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень п.п. 1,4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення грошових коштів в розмірі 8000 доларів США, які позивач вважає авансовим платежем за купівлю земельної ділянки.

Згідно з розпискою від 16 вересня 2011 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8000 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим повторно21 червня 2017 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, підтверджується, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись з позовними вимогами про стягнення коштів, ОСОБА_8 обґрунтовує їх тим, що у відповідачів як спадкоємців майна після смерті ОСОБА_7 в межах розміру успадкованого ними майна виник обов`язок повернути йому передані спадкодавцю кошти в сумі 8000 доларів США.

Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2025 року у справі № 464/5624/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування – задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була матір`ю ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 є племінницею ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 є племінником ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був племінником ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 за ОСОБА_2 на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позову – відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування – задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 є племінником ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування – задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 був племінником ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 за ОСОБА_1 на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2025 року у справі №464/5624/18 в апеляційному порядку не оскаржувалося, а відтак набрало законної сили.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано № 5005552363895-17669802395 від 13 листопада 2025 року на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова 27 травня 2025 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/4 частку будинку АДРЕСА_1 , загальною 64.8 кв.м.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано № 5005552391253-17669962716 від 13 листопада 2025 року на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова 27 травня 2025 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/4 частку будинку АДРЕСА_1 , загальною 64.8 кв.м.

Наявність підстав для забезпечення позову, позивач обґрунтовує також існуванням реального ризику відчуження частки у спадковому майні, за рахунок якого можуть бути задоволеній його вимоги, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я. посвідчено заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якій вони повідомляють ОСОБА_6 про намір продати належну їм 1/2 частку житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціну, еквіваленту 30 000 доларів США.

Зазначені обставини свідчать про вчинення відповідачами активних дій, спрямованих на відчуження успадкованого ними майна, що утруднить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальний ризик невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, успадковане відповідачами в межах належної їм частки може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, відтак такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам та істотно не порушуватиме прав відповідачів з огляду на його тимчасовий характер та наявність у відповідачів правомочностей володіти та користуватися належним їм майном.

Враховуючи те, що позовні вимоги стосуються стягнення грошових коштів в розмірі 8000 доларів США, що є значною сумою, а спадкоємці боржника, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 які відповідають за зобов`язаннями спадкодавця лише в межах вартості успадкованого ними майна, успадкувавши по 1/4 частці житлового будинку АДРЕСА_1 , за наявності у них права власності на частку у цьому будинку мають реальну можливість нею розпоряджатися, а матеріали справи містять докази, які свідчать про вчинення ними дій, спрямованих на відчуження успадкованого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки у відповідачів існує реальна можливість відчужити нерухоме майно, за рахунок якого можуть бути задоволені позовні вимоги, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності заходів забезпечення позову з вартістю майна не підтверджуються матеріалами справи, які не містять доказів реальної вартості майна, а відповідачі, заперечуючи щодо вжиття заходів забезпечення позову таких не надали.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечать баланс прав та обов`язків сторін у справі та усунуть можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що арешт впорядку забезпечення позову накладено на належні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 62045886 та номер запису про право власності 62045953), а не на весь будинок в цілому.

Крім того, не відповідають матеріалам справи доводи апеляційної скарги про те, що уразі задоволення позову у відповідачів виникне обов`язок сплатити позивачу суму в розмірі по 13500 грн кожною з них, оскільки заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_4 просив стягнути одноразово грошові кошти в сумі по 54300 грн з кожного з відповідачів.

Покликання апелянта на недоведеність існування реального ризику ухилення відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог спростовуються нотаріально посвідченою заявою, в якій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прямо заявляють про намір відчужити належні їм частки у майні.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 березня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.