Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №442/5389/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/5389/25 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Провадження № 22-ц/811/3524/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретаря: Заяць Я.І.

за участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просила суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку та до досягнення дитиною 18 років.

В обґрунтування позову покликалася на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15.04.2021, який розірвано на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2022. Від шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Оскільки відповідач не виконує свого обов`язку по утриманню дитини, позивачка змушена звернутися до суду із цим позовом. На підставі наведеного просила позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.09.2025 позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позову – відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів, а також на неповне встановлення обставин справи. Вважає оскаржуване рішення незаконним.

Зазначає, що відповідач позовні вимоги не заперечив, відзив на позовну заяву не подав та жодних доказів неможливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному позивачем у позовній заяві, суду також не надав. Крім того, ним не було зазначено жодних обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів, зокрема відомостей, щодо його майнового стану, стану здоров`я, наявності інших неповнолітніх дітей, осіб на утриманні, непрацездатних чи похилих батьків, вагітної або непрацюючої дружини тощо. За таких обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для самостійної зміни способу та розміру стягнення аліментів, виходячи з власних припущень щодо достатності коштів для утримання дитини. Вказує, що відповідач є особою працездатного віку, може бути працевлаштованим та отримувати дохід, зокрема у розмірі не менше мінімальної заробітної плати, при цьому доказів протилежного ним суду не надано. У зв`язку з цим, вважає, що з такого доходу можуть бути стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі 8 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На думку апелянта, зазначений розмір аліментів є розумним та справедливим для дитини відповідного віку.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.04.2021, який розірвано на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2022 у справі № 442/6712/22.

Від шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 .

Син сторін проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів – це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

При цьому, в силу наведених вище вимог закону, на обох батьків у рівній мірі покладається забезпечення дитині належного утримання до досягнення нею віку вісімнадцяти років.

Частиною першою – четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналогічні положення щодо обов`язку доказування і подання доказів містяться у статті 81 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується із визначеним судом розміром присуджених аліментів, зважаючи на рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального утримання дитини та встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який визначений у розмірі 2563,00 грн. На думку колегії суддів, визначений судом розмір аліментів відповідає критеріям необхідності та достатності для забезпечення гармонійного розвитку дитини сторін.

Стягнення з відповідача аліментів у заявленому позивачкою розмірі 8000,00 грн щомісячно є необґрунтованим, оскільки нею не підтверджено належними та допустимими доказами матеріальне становище відповідача, а також те, що витрати, необхідні для належного утримання дитини, з урахуванням рівності обов`язку батьків, становлять 16 000,00 грн на місяць.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 зазначив, що його щомісячний дохід становить близько 20 000,00 грн, та не заперечив проти стягнення з нього аліментів у розмірі 5000,00 грн.

З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 26.03.2026

Головуючий

Судді