Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №336/3923/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 27.03.2026 Справа № 336/3923/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/3923/25 Головуючий у І інстанції: Приходько В.А.

Провадження № 22-ц/807/107/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Гончар М.С.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.06.2011 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R524/100740/BP, відповідно до якого відповідачу були надані грошові кошти у сумі 42360 грн зі строком на повернення кредитних коштів до 09.06.2016 із нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18 % річних.

22.06.2015 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220615нв у відповідності до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

29.01.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», укладено договір факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту,

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.01.2019 до Договору факторингу № 29.01.19/1 від 29.01.2019, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23501,12 грн з яких: 20055,58 грн – сума простроченого основного боргу за кредитом; 3445,54 грн – сума прострочених процентів; сума простроченої комісії – 0 грн.

Крім того, на вказану суму боргу позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на означені обставини, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму заборгованості за кредитним договором № R524/100740/BP в розмірі 38873,51 грн, що складається з: суми простроченого основного боргу за кредитом в розмірі 20055,58 грн, суми прострочених процентів - 3445,54 грн; сума з урахуванням індексу інфляції та 3% річних – 15372,39 грн. Також товариство просило стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» через підсистему «Електронний суд» подалоапеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Отримані і використані позичальником кредитні кошти у межах відповідного строку дії договору в добровільному порядку кредитору (попереднім кредиторам) не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а тому ТОВ «Фін компанія «Прайм Альянс» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості з боржника.

Нові кредитори не мали можливості повідомити боржника про відступлення прав грошової вимоги та звернутися до нього з вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором, оскільки у ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» та в подальшому у ТОВ «ФК «Прайм Альянс» була відсутня інформація про фактичне місце проживання боржника на підконтрольній території України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник сплатив частину боргу ще до відступлення права вимоги, однак це не є підставою для повної відмови в позові. Суд повинен був дати оцінку не тільки факту наявності боргу, а й його розміру. Наявність непогашеної частини основного боргу, на дату передачі права вимоги, підтверджена витягом з реєстру, актом прийому-передачі та розрахунком.

На думку позивача, суд першої інстанцій протиправно не врахував надані ТОВ «ФК «Прайм Альянс» докази щодо розміру заборгованості відповідача, в той час як відповідач не підтвердив їх хибності та не надав власного розрахунку, який би спростував розмір вказаних позивачем сум.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, проте відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає повною мірою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 повідомлений про укладення ПАТ «ВТБ Банком» договору про відступлення права вимоги та про зміну кредитодавця та реквізитів, на які йому необхідно сплачувати кредитні кошти.

Колегія суддів у цілому погоджується з відсутністю підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Прайм Альянс», проте з інших підстав.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 09.06.2011 між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір № R524/100740/BP, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит 42360 грн з метою придбання у власність автомобіля.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору, кредитні кошти надаються ПАТ «ВТББанк» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за на поточний рахунок Позичальника вказаний у письмовій заяві. День видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів.

Отримання коштів підтверджено меморіальним ордером № 35714.

Строк повернення кредитних коштів 09.06.2016.

22.06.2015 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220615нв, за умовами якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 220615нв від 22.06.2015, новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № R524/100740/BP від 09.06.2011 в розмірі 23501,12 грн, з яких: 10973,37 грн – сума основного боргу за кредитом; 9082,21 грн – сума простроченого основного боргу за кредитом; сума нарахованих процентів – 138,04 грн; сума прострочених процентів – 3307,50 грн, сума комісій – 0 грн.

29.01.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», укладено договір факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту,

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29.01.19/1 від 29.01.2019, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 23501,12 грн.

Крім того, матеріали справи містять платіжні інструкції на підтвердження сплати коштів, визначеними вищезазначеними договорами, а також Акти приймання-передачі документації до цих договорів, відповідно до яких і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», і ТОВ «ФК «Прайм Альянс» отримали від попереднього кредитора кредитну справу відносно ОСОБА_1 за Кредитним договором № R524/100740/BP від 09.06.2011.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, суд встановив, що згідно з п. 3.9 кредитного договору, кредитні кошти надаються ПАТ «ВТБ Банк» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за на поточний рахунок Позичальника вказаний у письмовій заяві. День видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів.

Отримання коштів підтверджено меморіальним ордером № 35714.

Отже, первісний кредитор виконав свій обов`язок за кредитним договором № R524/100740/BP від 09.06.2011 і надав відповідачу кредит у розмірі 42360 грн на умовах, передбачених цим договором.

Дослідивши Акт приймання-передачі Документації до договору на відступлення права вимоги №220615нв від 22.06.2015 та Реєстр прав вимоги №1 до договору на відступлення права вимоги №220615нв від 22.06.2015, відповідно до яких сума основного боргу за кредитом, у валюті кредиту, складає - 10973,37 грн, а сума простроченого основного боргу за кредитом, в валюті кредиту, складає - 9082,21 грн, тобто, позичальник сплачував кредит до моменту укладання договору факторингу, оскільки сума кредиту складала 42360 грн.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, такий кредитор повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Так, з Актів приймання-передачі документації до договорів про передачу прав вимоги, і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», і ТОВ «ФК «Прайм Альянс» отримали від попереднього кредитора кредитну справу відносно ОСОБА_1 за Кредитним договором № R524/100740/BP від 09.06.2011.

Однак, окрім копії договору R524/100740/BP від 09.06.2011, вищеозначених договорів прав вимоги та реєстрів до них, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження розміру заборгованості у формі первинних документів, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів також зауважує, що додатком № 4 до позовної заяви вказано розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 3), однак а.с. 9 містить документ з печаткою ПАТ «ВТБ Банк» в копії неналежної якості, з якої неможливо встановити його змісту, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, він є нечитабельним.

Отже, матеріали справи не містять жодного документа з інформацією про графік платежів, внесення відповідачем коштів на виконання договору, нарахування процентів за користування кредитом, штрафів та пені, визначених кредитним договором, що унеможливлює перевірку правильності таких нарахувань та визначення точної суми заборгованості.

Самі по собі договори факторингу та реєстри до них не є беззаперечним доказом розміру заборгованості ОСОБА_2 , оскільки інформація в таких реєстрах різниться.

Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі 755/18920/18.

Враховуючи вищезазначене, у позові ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити саме у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, адже підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні, у зв`язку з необґрунтованістю.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).

За таких обставин, апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Прайм Альянс» слід частково задовольнити, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» – задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: