Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №686/24218/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24218/25

Провадження № 2/686/1642/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яка подана представником Усенко Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором№1751396 від 18.09.2019 року в загальному розмірі 17820 грн., та судових витрат.

В обґрунтування позову посилається на те, що18.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №1751396, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 6000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору,

26.12.2019 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №44-МЛ, за яким права вимоги за кредитним №1751396 від 18.09.2019 року відступлено позивачу.

Відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка нею не виконана.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 17820 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн.; заборгованість за процентами - 8100 грн.; заборгованість за комісією - 720 грн.; заборгованість за штрафом - 3000 грн.

На підставі наведеного, просить стягнути з відповідача суму заборгованості на свою користь. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 року, головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.08.2025 року, прийнято та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.10.2025 року було витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція здійснена 18.09.2019 року на банківську картку НОМЕР_1 в сумі 6000 грн. Якщо так, то: чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .

23.10.2025 року надійшла витребувана інформація з АТ КБ «ПриватБанк», що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 06.11.2018 р.

Крім того, що по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 6000 грн. за період 18.09.2019-18.09.2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судові засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності. Судові вимоги вона не визнає, оскільки вважає, що позивачем безпідставно нараховано завищені відсотки та штрафні санкції, а також не визнає витрати на правову допомогу.

Крім того, відповідач зазначає, що банк належним чином не ідентифікував особу позичальника та не довів факту отримання нею грошових коштів. Також вона вказує, що з нею ніхто не зв`язувся. Відповідач просить суд врахувати викладені обставини. Додатково зазначає, що намагалася самостійно зв`язатися з позивачем, однак відповіді не отримала.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українив разі, якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1751396.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного сума кредиту становить 6000 грн.

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 18.09.2019. термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом 18.10.2019.

Згідно із п. 1.5.1 договору про споживчий кредит, комісія за надання кредиту: 720 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2, 1.5.3 договору про споживчий кредит, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 2700 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 договору про споживчий кредит, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок.

Згідно п. 6.1 договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Згідно з п. 6.5 договору про споживчий кредит, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Додатком №1 до договору про споживчий кредит є графік платежів за договором про споживчий кредит № 1751396 від 18.09.2019.

Відповідно до даних, які містяться у довідці про ідентифікацію, ОСОБА_1 з яким укладено договір № 1751396 від 18.09.2019 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор Z20920, час відправки ідентифікатора позичальнику 18.09.2019 11:37, номер телефону НОМЕР_4 .

Згідно із даними, які містяться у платіжному дорученні № 969795 від 18.09.2019, ТОВ «Мілоан» перерахувало 6000 гривень отримувачу ОСОБА_1 , з призначенням платежу: кошти згідно договору 1751396.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 23.02.2026 на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . 18.09.2019 року на вказану картку було зараховано грошові кошти в сумі 6000 грн.

Відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

26.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 44-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача, зокрема за вказаним кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

При цьому, в порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач, користуючись коштами, наданими йому ТОВ «Мілоан», не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, не вносила платежі, передбачені умовами договору, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви виникла заборгованість у сумі 17 820 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 6 000 грн., заборгованості за відсотками 8 100 грн., заборгованість за комісією 720 грн., заборгованості по штрафам 3 000 грн.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір кредиту було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який остання використала для підтвердження підписання договору кредиту.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши доводи відповідача, викладені у поданій заяві, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

По-перше, твердження відповідача про безпідставне нарахування завищених відсотків та штрафних санкцій не відповідає дійсності. Розрахунок заборгованості здійснено позивачем у повній відповідності до умов укладеного договору та вимог чинного законодавства. Відповідач, укладаючи договір, погодилася з його умовами, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку їх нарахування та відповідальності за порушення зобов`язань. Жодних доказів неправомірності чи помилковості розрахунку відповідач суду не надала.

По-друге, заперечення щодо витрат на правову допомогу є безпідставними, оскільки такі витрати підтверджені належними та допустимими та підлягають відшкодуванню відповідно до вимог процесуального законодавства.

По-третє, доводи відповідача про неналежну ідентифікацію особи позичальника є надуманими. Позивачем було здійснено ідентифікацію відповідача відповідно до встановлених процедур, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, факт укладення договору та отримання кредитних коштів підтверджується відповідними доказами, зокрема документами про перерахування коштів.

По-четверте, твердження відповідача про відсутність комунікації з боку позивача не має правового значення для вирішення спору по суті та не спростовує наявності зобов`язань за договором. Водночас позивач вжив заходів для інформування відповідача про наявність заборгованості, що підтверджується відповідними доказами.

Посилання відповідача на те, що вона намагалася зв`язатися з позивачем, також не підтверджені жодними належними доказами та не впливають на обов`язок належного виконання зобов`язань.

Таким чином, наведені відповідачем доводи є голослівними, не підтверджені належними доказами та спрямовані виключно на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що було укладено кредитний договір, умови якого ТОВ «Мілоан» були виконані. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість згідно розрахунку позивача, який відповідає умовам, передбаченим в договорі та узгодженим між сторонами, а також сумам, отриманим відповідачкою.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, в тому числі, договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню. А саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 820 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн., заборгованість за відсотками 8 100 грн., заборгованість за комісією 720 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості по штрафам в сумі 3000 грн., судом встановлено наступне.

Разом з тим, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Вищевикладені обставини виключають можливість стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за штрафами (пенею).

Крім того, відповідно до умов кредитного договору № 1751396 не передбачено стягнення з відповідача штрафу, а встановлено можливість лише стягнення пені у порядку, визначеному п. 4.1 договору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп., суд приходить до наступного.

За положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження судових витрат позивачем суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію акта № 1277 наданих послуг від 05.08.2025; копію детального опису наданих послуг; копію ордеру на надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується вище переліченими доказами.

В той же час, при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв - дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно висновків Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги складність справи, суму заборгованості відповідача, фактичну відсутність участі адвоката у розгляді справи, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково відповідно до статі 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 014,15 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 27, 141-142, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором № 1751396 від 18.09.2019 року в розмірі 14 820 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх)сплачений судовий збір в сумі 2 014,15 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 27.03.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа