Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №683/215/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/215/26

1-кп/683/184/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Комишуваха Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 30 листопада 2025 року близько 20 години 40 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у приміщенні магазину «Фора», що по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_4 , який на той час являвся охоронцем магазину «Фора» та перебував на робочому місці, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та можливі наслідки, умисно, з прикладанням фізичної сили наніс один удар розкладним ножем в область живота ОСОБА_4 , в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з наскрізним пораненням великого чепця, двох сегментів товстої кишки, брижі тонкої кишки, гемоперитонеуму, рубця в здухвинній ділянці зліва та на відстані 12 см вліво від серединної лінії живота та 3 см вниз від рівня пупка, який являється наслідком загоєння рани, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав обставини щодо нанесення ножем одного удару в область живота ОСОБА_4 , зокрема визнав обставини щодо місця, способу та знаряддя, яким він наніс тілесні ушкодження потерпілому. Однак, пояснив, що удар ножем він наніс, оскільки перебував у шоковому стані через страх, викликаний поведінкою потерпілого, про вчинене шкодує. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування 500000 грн. моральної шкоди не визнав, посилаючись на те, що потерпілому було відшкодовано 20000 грн. завданої шкоди.

Незалежно від показань обвинуваченого, його вина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Так, згідно показань обвинуваченого ОСОБА_6 , він 30 листопада 2025 року після 20 години знаходився у магазині «Фора», що по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів, де придбав енергетичний напій «Revo» та пачку цигарок «Marlboro Red», за що заплатив 239 грн. Коли він розрахувався, то зрозумів, що заплатив більшу суму, ніж коштує цей товар, про що повідомив касиру. Касир не змогла йому пояснити причину такої розбіжності і покликала адміністратора. Разом із адміністратором до каси підійшов також охоронець ОСОБА_4 та почав агресивно висловлюватись на його адресу, вимагав, щоб він покинув магазин та вийшов на вулицю. Тоді вони з охоронцем вийшли у фойє магазину. Як відбувались подальші події він не пам`ятає. Разом з тим, обвинувачений показав, що під час конфлікту із потерпілим він перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки незадовго до цього вживав горілку. Також підтвердив, що у нього із собою був розкладний ніж, який він носив у кармані куртки. Вказував, що не пам`ятає ні кількості, ні механізму, ні мети нанесення ножем ударів потерплому. Проте стверджує, що він наніс удар ножем, перебуваючи у стані шоку та страху, оскільки відчував загрозу для себе з боку ОСОБА_4 .

Із показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що він є військовослужбовцем ЗСУ і під час перебування на реабілітації у зв`язку із контузією тимчасово працював охоронцем у магазині «Фора», що по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів. 30 листопада 2025 року він знаходився на робочому місці у вказаному магазині. Після 20 години до магазину зайшов ОСОБА_6 , який на касі заплатив за обраний товар, а в подальшому почав висловлювати до касира претензії, вказував, що його обрахували. При цьому, ОСОБА_6 вів себе неадекватно, у спілкуванні застосовував нецензурну лексику. Коли він підійшов до каси, де вже знаходилась адміністратор ОСОБА_8 , то попросив ОСОБА_6 припинити вживання нецензурної лексики та вийти з магазину. ОСОБА_6 вийшов з торгівельного залу у фойє, однак виходити з магазину відмовився. З цього приводу між ними виникла словесна суперечка. Під час суперечки він наблизився до ОСОБА_6 , а коли побачив у його руці ніж, то правою рукою схопив ОСОБА_6 за куртку і тримав його на відстані витягнутої руки. Під час цього ОСОБА_6 намагався близько чотирьох разів нанести йому удар ножем, однак він його тримав на відстані, і йому це не вдавалось, однак коли вони стояли один навпроти одного, то ОСОБА_6 дотягнувся до нього та завдав один удар ножем у живіт. Після цього він повалив ОСОБА_6 на підлогу та завдав йому декілька ударів в голову. Під час бійки біля них знаходилась також заступник керуючого ОСОБА_9 , якій ОСОБА_6 також завдав удару ножем, поранивши її руку.

Показання потерпілого ОСОБА_4 підтвердили також свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зокрема, свідок ОСОБА_10 показала, що працює на посаді касира торгівельної зали у магазині «Фора», що по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів. 30 листопада 2025 року після 20 години до неї на касу підійшов покупець ОСОБА_6 та поставив для розрахунку дві пляшки із напоями. Вона пробила обраний ним товар і озвучила суму покупки, після чого ОСОБА_6 сказав, що йому потрібні ще цигарки. Тоді вона дістала цигарки «Marlboro Red», пробила їх через касовий апарат і знову озвучила суму. ОСОБА_6 оплатив покупку за допомогою мобільного телефону і вона видала йому чек. Далі він почав говорити, що це не його товар. Тоді біля каси з`явився інший молодий чоловік, який зі згоди ОСОБА_6 взяв одну пляшку з напоєм і вийшов з магазину. ОСОБА_6 почав запитувати за що він заплатив. У черзі знаходилась жінка, яка сказала, що це приятель ОСОБА_6 забрав одну пляшку, і що вони прийшли до магазину разом, на що ОСОБА_6 говорив, що він був один. Оскільки вона сама не могла вирішити конфлікт, то на її виклик до каси підійшли адміністратор ОСОБА_8 та охоронець ОСОБА_4 . У їх присутності ОСОБА_6 вже забув про свої претензії і почав конфліктувати з охоронцем. Оскільки конфлікт між ними наростав, то хтось запропонував їм відійти в сторону, щоб не заважати іншим покупцям. Після цього ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вийшли у фойє, а вона продовжила роботу на касі. Свідком подій, які відбувались у фойє вона не була.

Свідок ОСОБА_8 показала, що працює на посаді адміністратора магазину «Фора», що по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів. 30 листопада 2025 року біля 21 години до неї подзвонила касир ОСОБА_10 та попросила підійти на касу. Біля каси знаходився обвинувачений ОСОБА_6 , який обурювався тим, що касир пробила йому товар, якого він не брав. Якась жінка з черги сказала, що ОСОБА_6 був у магазині не один, а із молодим чоловіком, який забрав з каси

один придбаний ним напій та вийшов з магазину. Також до каси підійшов охоронець ОСОБА_4 . Вони просили ОСОБА_6 не скандалити та хотіли вивести його з магазину на вулицю. Однак, ОСОБА_6 вийшов лише у фойє та відмовився виходити на вулицю. У фойє ОСОБА_6 дістав ножа та накинувся на ОСОБА_4 , вони зчепились між собою та били один одного руками. ОСОБА_9 намагалась їх розборонити, однак ОСОБА_6 порізав їй руку ножем і цим же ножем порізав ОСОБА_4 .

Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що вона є заступником керуючого магазину «Фора», що по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів. 30 листопада 2025 року вона перебувала на робочому місці, а адміністратор ОСОБА_8 пішла з`ясувати конфлікт, який виник на касі. Оскільки ОСОБА_8 довго не поверталась, то вона вирішила з`ясувати причини її тривалої відсутності. Коли вона вийшла у фойє, то побачила, як ОСОБА_6 та ОСОБА_4 сперечались на підвищених тонах. Вона попросила ОСОБА_6 вийти на вулицю, на що він сказав, що буде знаходитись там, де хоче, а також, що охоронця необхідно звільнити, при цьому він виражався нецензурною лексикою. У цей момент ОСОБА_4 відштовхнув її у сторону і вони з ОСОБА_6 почали битися. Вона влізла між ними та намагалась їх розборонити, однак відчула біль та побачила як з правої руки потекла кров. Тоді вона пішла у свій кабінет та обробила рану, а коли повернулась на місце події, то ОСОБА_4 був у крові, а ОСОБА_6 лежав на підлозі. Моменту нанесення удару ножем ОСОБА_4 вона не бачила.

Свідок ОСОБА_11 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_4 , показала, що 30 листопада 2025 року її чоловік ОСОБА_4 заступив на чергування у магазин «Фора», де тимчасово працював охоронцем. Біля 21 години їй подзвонили з магазину та повідомили, що чоловік отримав ножове поранення. Після оперативного втручання чоловік перебував у тяжкому стані, не міг самостійно себе обходити, тривалий час змушений був лікуватись. Підтвердила, що родичі ОСОБА_6 добровільно передали їй на відшкодування матеріальної шкоди 20000 грн.

Окрім показань потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів.

Так, за даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 30 листопада 2025 року, та у фототаблиці, що є додатком до цього протоколу, на сходинковому марші перед входом у приміщення магазину «Фора», що по АДРЕСА_3 , а також на підлозі у холі (фойє) магазину виявлено плями речовини бурого кольору. Крім того, у холі магазину на поверхні стільниці, якою накриті камери схову, виявлено складний ніжіз маркуванням «Grand Way», при відкритті якого встановлено, що його загальна довжина становить 9,5 см, найбільша ширина клинка – 1,5 см, на клинку ножа наявні нашарування речовини бурого кольору (Т.1 а.с.103-111).

Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №182 від 22 грудня 2025 року у наданому на експертизу складному ножі (вилучений в ході огляду місця події 30 листопада 2025 року), а саме, на його металевій частині (лезі) та на руків`ї знайдено слабкі сліди крові, однак визначити їх видову належність експертам не вдалось (Т.1 а.с.176-177).

Висновком судово-імунологічної експертизи №2 від 22 січня 2026 року встановлено, що на змивах із поверхонь підлоги магазину «Фора», що розташований по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів, які були вилучені 30 листопада 2025 року під час огляду місця події, знайдена кров людини при визначенні групової належності якої виявлений антиген В. Ця кров може належати особі (особам) в крові якої (яких) знаходиться антиген В, в тому числі і потерпілому ОСОБА_4 (Т.1 а.с.241-243).

За даними протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- та кінозйомки від 02 грудня 2025 року, у період часу з 17 год. 05 хв. по 17 год. 10 хв. слідчий СВ ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_12 в ході виконання постанови про зняття показань з відеозапису від 02 грудня 2025 року, при огляді архівних записів з серверу ТОВ «Фора», які розташовані по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів, виявив та вилучив на DVD-R диск відеозапис із назвою відеофайлу «17.51.21» з камери відеоспостереження, яка встановлена в приміщенні магазину «Фора» в кімнаті для зберігання речей (комірок), що розташована перед входом до торгового залу магазину (у фойє) (Т.1 а.с.145-146, 147-149).

За даними протоколу огляду вищезазначеного відеозапису від 02 грудня 2025 року, а також із дослідженої судом інформації, яка зафіксована на DVD-R диску, встановлено, що на диску наявний один відеофайл із назвою «17.51.21». При відтворенні вказаного відеофайлу на лівому верхньому куті екрану зазначено дату та час «30.11.2025 21:34:00», що відповідає реальній даті та часу «30.11.2025 20:34:00», а на екрані монітору з`являється приміщення холу (фойє) магазину «Фора», де розміщені комірки для зберігання речей. О 20:34:12 з приміщення торговельної зали виходить ОСОБА_6 , який тримає в руках придбаний товар, а слідом за ним виходить охоронець ОСОБА_4 , вони зупиняються біля виходу з магазину та розмовляють між собою. ОСОБА_6 щось емоційно пояснює ОСОБА_4 , жестикулюючи руками. Під час розмови вони переходять ближче до місця, де знаходяться камери схову і о 20:34:50 до них виходить заступник керуючого ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 спілкуються між собою, ОСОБА_6 показує їй придбаний товар, після чого о 20:34:54 ложить цей товар на стільницю, яка знаходиться поверх камер схову, опирається на цю стільницю, а в правій долоні тримає якийсь предмет, не розгинаючи пальців руки. О 20:35:46 ОСОБА_4 наближається до ОСОБА_6 , який у цей момент розклав ніж, який знаходився у його правій руці (на відеозаписі чітко видно відблиск леза ножа). ОСОБА_4 , помітивши ножа, правою рукою бере ОСОБА_6 за його верхній одяг та тримає на відстані витягнутої руки. О 20:35:52 під час штовханини із потерпілим, ОСОБА_6 замахується у бік потерпілого ножем, намагаючись завдати удару, однак останній від удару ухиляється. О 20:35:54 потерпілий ОСОБА_4 наносить ОСОБА_6 два удари ногою, намагаючись вибити з його рук ніж, однак це йому не вдається, у цей момент їх намагається розборонити ОСОБА_9 . О 20:35:57 ОСОБА_6 наносить один удар ножем, який знаходиться у його правій руці, в область живота ОСОБА_4 , після чого потерпілий кидає ОСОБА_6 на підлогу та наносить йому удари руками, їх намагається розборонити ОСОБА_9 , однак отримує поранення руки та залишає місце події. ОСОБА_4 утримує ОСОБА_6 на підлозі. У правій руці ОСОБА_6 продовжує тримати ножа, якого о 20:36:32 у нього відбирає один із відвідувачів. О 20:36:44 ОСОБА_4 , утримуючи ОСОБА_6 , піднімає куртку та показує адміністратору ОСОБА_8 наявне на тілі ушкодження. О 20:39:51 ОСОБА_4 піднімається, при цьому ОСОБА_6 утримують на підлозі інші відвідувачі, а з потерпілого на підлогу капає кров. О 20:44:17 на місце події прибули поліцейські (Т.1 а.с.152-159, Т.2 а.с.1).

За висновком судово-медичної експертизи №6 від 15 січня 2026 року згідно наданих медичних документів у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з наскрізним пораненням великого чепця, двох сегментів товстої кишки, брижі тонкої кишки, гемоперитонеуму, рубця в здухвинній ділянці зліва та на відстані 12 см вліво від серединної лінії живота та 3 см вниз від рівня пупка, який являється наслідком загоєння рани, які виникли від одноразової механічної дії твердого плоского гострого знаряддя , яким міг бути ніж або йому подібний предмет, можливо в строк (30.11.2025) та за обставин, вказаних у постанові та ОСОБА_4 (30.11.2025 біля 20 год. 40 хв. невідомий правою рукою наніс один удар ножем в ліву частину живота), і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (Т.1 а.с.132-133).

За даними висновку судово-імунологічної експертизи №1 від 16 січня 2026 року на марлевому тампоні зі змивом з поверхні лівої руки ОСОБА_6 знайдена кров людини, групова належність якої не встановлена (Т.1 а.с.216-217).

Факт вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, окрім його показань щодо вживання незадовго до події алкогольних напоїв, підтверджується висновком судово-токсикологічної експертизи №2442 від 09 грудня 2025 року, за даними якого у зразках крові ОСОБА_6 , які були відібрані у нього 01 грудня 2025 року у період часу з 01 год. 45 хв. по 01 год. 55 хв., виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в кількості 1,06 проміле (Т.1 а.с.224).

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо заподіяння йому потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень під час бійки, яка мала місце у фойє магазину «Фора» та зафіксована на відеозаписі з камер відеоспостереження магазину, підтверджуються даними протоколу освідування ОСОБА_6 від 01 грудня 2025 року та фототаблиці, що є додатком до протоколу, а також висновком судово-медичної експертизи №279 від 03 грудня 2025 року, згідно якого у

ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в виличній ділянці голови зліва, яке виникло від дії – тертя тупого твердого предмету, яким міг бути кулак руки, взуття ноги сторонньої особи, або їм подібні предмети, можливо у строк вказаний в постанові (30.11.2025) та за обставин, на які вказує ОСОБА_6 (30.11.2025 отримав удар кулаком у ліву частину обличчя, від чого впав, після чого отримав декілька ударів ногами по тулубу) і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (Т.1 а.с.226-228, а.с.230).

Крім того, показання свідка ОСОБА_9 щодо спричинення їй обвинуваченим тілесних ушкоджень підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №278 від 01 грудня 2025 року, згідно якого у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді різаної рани по тильній поверхні правого променево-зап`ястного суглобу, яка виникла від дії гострого ріжучого предмету, яким міг бути ніж або йому подібний предмет, можливо у строк (30.11.2025) та за обставин вказаних у постанові та ОСОБА_9 (30.11.2025 під час розборонення хлопців, які бились, отримала удар ножем у праву руку), і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (Т.1 а.с.143).

Разом з тим, ОСОБА_9 не ініціювала питання щодо притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за даним фактом, а тому вказаний висновок судово-медичної експертизи оцінюється судом на підтвердження показань ОСОБА_9 , як свідка у даному кримінальному провадженні, а саме, що тілесні ушкодження, які вона отримала під час того, як розбороняла ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , були спричинені їй ножем, який знаходився в руках у ОСОБА_6 .

Кожен з наведених вище доказів підтверджує визначені ст.91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто ці докази є належними.

Кожен з цих доказів отриманий в порядку, встановленому КПК України, а тому ці докази є допустимими.

Сумнівів у достовірності цих доказів у суду не має, адже усі вони повністю узгоджуються між собою та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, поза розумним сумнівом.

Захисником на підтвердження факту обрахування в магазині «Фора» 30 листопада 2025 року обвинуваченого ОСОБА_6 , було надано суду чек (Т.1 а.с.272), з якого вбачається, що 29 січня 2026 року в магазині «Фора» по вул. Миру,19/2 в м. Старокостянтинів було придбано напій енергетичний «Revo» 0,5 л вартістю 48,90 грн. та цигарки «Marlboro Red» вартістю 155 грн., на загальну суму 204 грн. Захисник стверджував, що за аналогічний набір товарів 30 листопада 2025 року ОСОБА_6 заплатив 239 грн. Однак, суд критично оцінює наданий чек, оскільки він датований 29 січня 2026 року, тобто зазначені у ньому товари були придбані через два місяці після вчинення злочину. Крім того, касир ОСОБА_10 , будучи допитаною в якості свідка, показала, що ОСОБА_6 придбав не одну пляшку напою, а дві: одну пляшку енергетичного напою «Revo» та одну пляшку пива, а також одну пачку цигарок «Marlboro Red», оплатив чек на суму 239 грн., після чого пляшку пива з дозволу ОСОБА_6 забрав чоловік, з яким він разом прийшов до магазину.

У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував, що завдав один удар ножем в область живота потерпілого ОСОБА_4 . Однак, стверджував, що обставин заподіяння удару він не пам`ятає, оскільки перебував у шоковому стані, а удар наніс через страх, викликаний поведінкою потерпілого, який його спровокував.

Суд критично оцінює такі показання обвинуваченого, оскільки вони не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також із відеозапису з камер відеоспостереження магазину «Фора» вбачається, що під час розмови ОСОБА_6 з потерпілим ОСОБА_4 , останній не вчиняв по відношенню до ОСОБА_6 жодних дій, які б могли загрожувати його життю чи здоров`ю. Суперечка відбувалась у громадському місці, у присутності інших відвідувачів магазину, при цьому вони із потерпілим знаходились на значній відстані один від одного. З поведінки ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, під час суперечки не вбачалось, що він був наляканий, оскільки приймав активну участь у суперечці, намагався щось довести, активно жестикулював руками. При цьому,

ОСОБА_6 нічого не перешкоджало залишити магазин та піти, однак він з власної волі продовжував суперечку. Під час суперечки у руках ОСОБА_4 не було жодних предметів, якими б він міг завдати шкоди ОСОБА_6 . Натомість, саме у обвинуваченого під час сварки у правій руці знаходився ніж, а після того як він його розклав, то загроза виникла саме життю та здоров`ю потерпілого, в зв`язку із чим останній змушений був захищатись. Також суд враховує, що умисел ОСОБА_6 був спрямований саме на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки він неодноразово намагався завдати удару ножем потерпілому та не відкинув ножа, незважаючи навіть на те, що потерпілий намагався вибити ніж з його рук.

Зазначені докази у їх сукупності та встановлені судом обставини спростовують доводи ОСОБА_6 про те, що він під час нанесення удару ножем потерпілому перебував у шоковому стані та наносив удари через страх перед потерпілим.

Також суд не погоджується з доводами захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 діяв у стані сильного душевного хвилювання, що було спровоковано поведінкою потерпілого, через що його дії необхідно кваліфікувати за ст.123 КК України, з огляду на таке.

Кримінальна відповідальність за ст.123 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.

Суб`єктивна сторона заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, відповідальність за яке передбачена ст.123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винуватого, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного в таких випадках є сильне душевне хвилювання, що зумовлене жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. Умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому виникає раптово і реалізується негайно.

Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.

Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає раптові, імпульсивні, підсвідомі дії.

Водночас, сторона захисту не обґрунтувала той факт, що наявність конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, в ході якого між ними відбулась словесна суперечка, свідчить про виникнення у ОСОБА_6 сильного душевного хвилювання, яке досягло такого рівня впливу на його свідомість і волю, що в момент вчинення злочину знижували його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У той же час, суд зауважує, що посилання захисника на те, що потерпілий ОСОБА_4 близько семи хвилин бив, душив та наносив обвинуваченому ОСОБА_6 тілесні ушкодження, у зв`язку з чим обвинувачений вимушений був оборонятися, суперечать встановленим судом обставинам справи. Так, ОСОБА_6 тримав ніж у руці під час словесної суперечки із потерпілим та розклав його ще до початку бійки, в ході якої потерпілий спочатку тримав обвинуваченого за одяг на відстані руки аби уникнути удару і лише після отримання удару ножем у живіт, він повалив обвинуваченого на підлогу та почав наносити йому удари кулаком руки, намагаючись вибити з рук обвинуваченого ножа.

Для застосування ст.123 КК України необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликано протизаконним насильством або тяжкою образою з боку потерпілого. Лише наявність зазначених приводів для виникнення сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність, передбаченого ст.123 КК України кримінального правопорушення. Для таких злочинів характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою захисту від дій потерпілого. До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб. Таких дій потерпілого ОСОБА_4 встановлено не було.

Тож доводи захисника у цій частині є необґрунтованими, що виключає можливість перекваліфікації дій обвинуваченого на ст.123 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведення в ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відтак, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_6 покарання, його виду та розміру, суд враховує, що обставиною, яка пом`якшує йому покарання, є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Суд також враховує, що ОСОБА_6 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи. Крім того, він є особою молодого віку, раніше не судимий, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, у судовому засіданні висловив щирий жаль з приводу вчиненого, у останньому судовому засіданні просив пробачення у потерпілого, добровільно відшкодував завдану потерпілому матеріальну шкоду, має постійне місце роботи, працює монтажником мереж у ФОП ОСОБА_14 та за сумісництвом у ТОВ «Нет-Строй Груп» на посаді електромонтера, за місцем роботи характеризується позитивно, не одружений, дітей не має, є внутрішньо переміщеною особою, проживає один, однак має на утриманні матір ОСОБА_15 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, яка проживає окремо від нього із його сестрою ОСОБА_16 , 2006 року народження, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, наявність однієї обставини яка пом`якшує покарання – щире каяття, та однієї обставини, яка обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні із реальним його відбуванням, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією за ч.1 ст.121 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_6 слід залишити попередній - тримання під вартою, адже він засуджується до позбавлення волі на тривалий строк, а тому, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилятись від суду та відбування покарання. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

В силу частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Внаслідок вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, потерпілий ОСОБА_4 зазнав тяжкого тілесного ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з наскрізним пораненням великого чепця, двох сегментів товстої кишки, брижі тонкої кишки. Це тілесне ушкодження було небезпечним для життя в момент його заподіяння. При цьому, ОСОБА_13 зазнав фізичного болю та страждань, переніс оперативне втручання, з 30.11.2025 по 11.12.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, а у подальшому тривалий час лікувався амбулаторно, через що не зміг вчасно повернутись до військової служби, переніс певне приниження, оскільки отримав тілесне ушкодження від молодої особи, у громадському місці, під час виконання службових обов`язків, змушений був звертатись за медичною допомогою, через що змінився звичний уклад його життя, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також вживати заходів для притягнення винного до відповідальності, в зв`язку із чим він має право на відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «по своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц)».

Враховуючи наведене, характер заподіяння тілесного ушкодження та його наслідки, характер і об`єм моральних страждань потерпілого, а також, що відшкодування моральної шкоди має на меті компенсацію саме душевних страждань і не має призводити до збагачення потерпілого, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі 150 000 грн.

Саме такий розмір моральної шкоди, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, фізичний та моральний стан потерпілого буде достатньою сатисфакцією.

Судові витрати за проведення судових експертиз відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 30 березня 2026 року, зарахувавши в цей строк на підставі ч.5 ст.72 КК України строк його попереднього ув`язнення з 30 листопада 2025 року (фактичне затримання) по 29 березня 2026 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 150000 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень) моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В решті позову відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року на складний ніж із маркуванням «Grand Way» – скасувати.

Речові докази:

- два аплікатори зі змивом речовини бурого кольору з підлоги ганку та з підлоги холу магазину «Фора», два паперових конверта із вмістом змивів з поверхні рук ОСОБА_6 , складний ніж із маркуванням «Grand Way», три порожніх стріляних гільзи, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) – знищити (Т.1 а.с.112-115, а.с.211);

- DVD-R диск із відеозаписом з камери відеоспостереження магазину «Фора» - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: