Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №173/2810/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2810/25

Провадження №2/173/363/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 10.06.2016 року між акціонерним товариством “ОТП Банк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2011532501.

Відповідно до умов договору Банк надав Позичальнику споживчий кредит, а Позичальник зобов?язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, передбачені договором.

24.03.2023 між АТ “ОТП Банк” та ТОВ “Брайт Інвестмент” укладено договір факторингу № 24/03/23, згідно з яким первісний кредитор (АТ “ОТП Банк”) відступило на користь нового кредитора (ТОВ “Брайт Інвестмент”) право вимоги за кредитним договором № 2011532501 від 10.06.2016 на загальну суму 22 833,50 грн: 15 418,60 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7414,90 грн - заборгованість по відсотках.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 22833,50 грн. Крім того, просять стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 23.10.2025 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позивачем відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Судова кореспонденція повернулась до суду без отримання з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Натомість, на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2011532501 від 10.06.2016 у розмірі 22 833,50 грн. позивач не надав докази укладення такого кредитного договору з відповідачем.

Позивач надав копію договору про надання споживчого кредиту № 2011532501 від 18.11.2015, який укладено між ПАТ “ОТП Банк” та відповідачем, проте цей договір не підтверджує обставини, на які посилається позивач: щодо дати укладання договору, суми кредиту, порядку та строків його повернення. Також суд звертає увагу, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає характеру кредитних зобов?язань за договором про надання споживчого кредиту від 18.11.2015: так згідно з договором кредит надавався для придбання товару в сумі 1574, 50 грн, проте розрахунок заборгованості стосується договору від 10.06.2016 про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карт (користування кредитною лінією).

Враховуючи надані позивачем докази, суд доходить висновку, що зазначені в позові відомості не є суто технічною помилкою. У зв`язку з цим суд вважає, що позивач не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме — ні підстав виникнення заборгованості, ні її розміру. У зв`язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на те, що суд дійшов до висновку про відмову у позові, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати (сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) та покладаються на самого позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник