Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №173/390/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/390/26

Номер провадження2/173/980/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(повне)

24 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді Островерхової А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л.,

представника позивача Таргонія В.М.,

представника відповідача Серьогіної С.В.,

розглянувши в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22 травня 2022 року в м. Верхівцеве, станція залізничної дороги Верхівцеве електровоз серії ВЛ11м6 № 501 під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер. Внаслідок чого його дитині було спричинено моральну шкоду.

Провадження у справі відкрито 09.02.2026.

Представник відповідача, Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами, що відповідач, Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодувати їм моральну шкоду. Жодним доказом не підтверджується сам факт наїздуелектровоза серії ВЛ11м6 № 501 під керуванням машиніста ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , та відповідно наявність причинного зв`язку. Крім того, ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження є донькою загиблого, але разом з батьком не мешкала, а виховується іншим чоловіком, та залишається нез`ясованою обставина чи був загиблий позбавлений батьківських прав, чи ні та чи мало місце усиновлення дівчинки ОСОБА_5 ?

Ухвалою від 26.02.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що потяг, який є джерелом підвищеної небезпеки, здійснив наїзд на батька неповнолітньої дитини, інтереси якої представляє її мати. Зазначив, що дитина має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок цієї події, вона залишилася без батька, понесла моральні страждання. Хоча дитина і проживала окремо від батька, але обов`язок утримання дитини покладено як на матір, так і на батька в рівних частинах. Моральна шкода не відшкодовується лише в двох випадках - якщо був умисел в діях потерпілого або в разі непереборної сили. В постанові про закриття кримінального провадження дані обставини встановлено не було. Стосовно розміру відшкодування моральної шкоди, то позивач виходив із практики розгляду аналогічних справ Верховним Судом України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення, викладені у відзиві та пояснила, що загибель ОСОБА_3 відбулась в результаті грубої необережності потерпілого, а не в результаті наїзду потягу. Також зазначила, що відповідно до результатів експертизи, яка була проведена в рамках кримінального провадження, тілесні ушкодження виникли внаслідок ударної дії тупого предмета з обмеженою поверхнею. Електровоз ніяк не може вважатися обмеженою поверхнею. Тому наїзд не підтверджено. Щодо розміру моральної шкоди, то хоча позивачем і зазначено, що між донькою та загиблим є тісні стосунки, але не відомо чи дійсно вони мали місце, так як разом вони не проживали, не з`ясовано чи був загиблий позбавлений батьківських прав стосовно цієї дитини чи ні. Тому вважає, що в позовних вимогах потрібно відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 28 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дитиною ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 12.12.2019 ОСОБА_6 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30 липня 2022 року досудовим розслідуванням встановлено, що 22.05.2022 близько 18:15 годині на пішохідному залізничному переході станції «Верхівцеве», розташованому в м. Верхівцеве, Кам`янського району, Дніпропетровської області, вулиця Привокзальна, будинок № 1, електропотяг № 2940, яким керував машиніст ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який мав 54 вагони та слідував по маршруту Львів-Дніпро порушив правила безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, що спричинило травмування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 .

22.05.2022 о 22.55 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов в КП «ДОКЛМ`ДОР» з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку III ст., геморагічні забої лівої гемисфери мозочка, стовбуру головного мозку, гостра субдуральна гематома справа, внутрішньошлуночковий крововилив, ішемічні зміни в стовбурі головного мозку, перелом скроневої кістки справа, потиличної кістки справа, перелом основи черепа, гемосинус. (ЖЄО № 3803 від 22.05.2022).

Внаслідок вказаної ДТП, 25.05.2022 о 17.30 годині, перебуваючи у ВАІТ №2 КП «ДОКЛМ`ДОР», після проведення реанімаційних заходів, констатовано біологічну смерть ОСОБА_3 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 2298 від 25.05.2022, смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , настала від крововиливів під оболонки та речовину головного мозку, відкритий перелом основи черепу, відкриту черепно-мозкову травму, пішохід, травмований при зіткненні з поїздом.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 2298/1569-Е КЗ «ДОБ СМЕ» ДОР» від 07 07.2022, причиною смерті ОСОБА_3 стала отримана ним відкрита черепно-мозкова травма: забита рана лівої завушної ділянки голови, крововиливи у м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні у проекції лобно-скронево-тім`яно-потиличної ділянки ліворуч крововилив у лівому скроневому м`язі, відкритий втиснений перелом у лівій скронево-потиличній ділянці з розповсюдженням численних тріщин на основу черепу, лівобічна субдуральна гематома об`ємом до 50 см. куб., розповсюджені крововиливи під м`які мозкові оболонки великих півкуль головного мозку та мозочку, крововиливи у речовину лобних та лівої скроневої часток головного мозку, крововиливи у стовбур головного мозку, яка у своєму клінічному перебігу призвели до різкого порушення функції дихання та кровообігу, різкого порушення діяльності центральної нервової системи з розвитком двобічної вогнищевої серозно-дескваматичної пневмонії, вираженого застійного венозного повнокров`я внутрішніх органів, набряку легень, вираженого набряку головного мозку, що підтверджується даними судово- медичної експертизи. Описані тілесні ушкодження виникли від ударної дії тупого предмету з обмеженою поверхнею незадовго до моменту надходження постраждалого до лікувального закладу.

15.06.2022 допитано за вказаним фактом в якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що працює машиністом в локомотивному депо «Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». Так, 22.05.2022 перебуваючи на зміні разом з помічником машиніста ОСОБА_8 , приблизно о 18:10 годині вони прослідували в електровозі ВЛ11М6-501 поїзду № 2940 в складі якого знаходилось 54 порожніх вагони, по 2-й колії ст. Верхівцеве Придніпровської залізниці, з допустимою швидкістю 50 км/год. - без зауважень. По всіх станціях ними подавались звукові сигнали відповідно до інструкції. Ніяких перешкод чи сторонніх осіб на коліях під час руху не було. Коли вони прибули до ст. Дніпро-Головний Придніпровської залізниці, йому на мобільний телефон зателефонував чоловік, який представився працівником поліції та повідомив, що під час руху поїзду по ст. Верхівцеве, хвостовою частиною поїзду (останніми вагонами) було травмовано чоловіка

Постановою слідчого СВ ВП № 3 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області закрито кримінальне провадження на підставі зібраних доказів, які свідчать про те, що в діях ОСОБА_3 вбачаються порушення правил особистої безпеки при знаходженні на залізничній колії, виходячи з чого слідчий прийшов до висновку, що склад кримінального правопорушення згідно ч. 3 ст. 276 КК України у даному випадку відсутній.

Із протоколів допиту свідків, долучених до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що загиблий біг по колії за ОСОБА_9 під час руху вантажних вагонів перпендикулярно вагонам, після чого загиблий наздогнав ОСОБА_9 , з яким разом упав на міжколійне покриття щебеня, відразу після чого, як вже встановлено, ОСОБА_3 впав непритомним на щебень від удару частиною вагону по голові.

Відповідно до копії довідки начальника Структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» від 13.06.2025 № 57/ТЧ, електровоз ВЛ11м6 № 501 перебуває на балансі структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до копії довідки старшого інспектора з кадрів Структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» від 13.06.2025 № 105 машиніст вказаного електровоза перебував у трудових відносинах з структурним підрозділом «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки електропотяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини.

Згідно з роз`ясненням постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд вважає, що передчасна втрата батька для будь-якої людини при наявності життєвих зв`язків між ними однозначно спричиняє моральні страждання, що мало місце і у даному випадку.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Згідно з ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).

У постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 357/6237/19-ц (провадження № 61-7935 св 20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, страждань пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь неповнолітньої дитини, інтереси якої представляє її мати, грошові кошти на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Разом з тим, враховуючи характер дій потерпілого ОСОБА_3 , а саме особисту необережність з його боку, яка сприяла виникненню шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 150000 грн.

Відшкодування моральної шкоди в даному розмірі на думку суду буде співмірним із спричиненою позивачеві моральною шкодою, та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд не погоджується з викладеними представником відповідача запереченнями у відзиві на позов та у судовому засіданні, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Сам механізм дорожньо - транспортної пригоди був досліджений і підтверджений доказами, зібраними у кримінальному провадженні, а саме протоколом огляду місця події та схемою до нього, та іншою слідовою інформацією.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Оскільки позивач у силу положень пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено частково, то судовий збір у розмірі 1500 грн. стягується з відповідача на користь державного бюджету України.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул.. ЄжиҐеройця, буд. 5) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), в інтересах якої діє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) в якості відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. ЄжиҐеройця, буд. 5) на користь держави судовий збір в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо доДніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя А.В. Островерхова