Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №199/8031/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/8031/25

(2/199/682/26)

РІШЕННЯ

іменем України

26.03.2026

м. Дніпро

справа №199/8031/25

провадження №2/199/682/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,

за участі учасників справи:

представника позивача - адвоката Негробова О.В.

представника відповідача - Павлюк В.С.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що 20.11.2024 в м. Дніпро, просп. Слобожанський, 73, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Ford Flex, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та Renault Logan, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/10078/24 від 20.12.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди відповідача ОСОБА_2 була забезпечена полісом ОСЦПВ №ЕР.218924142, виданим ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», позивач звернувся до останнього з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків.

Реалізуючи своє право, передбачене п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, в т.ч. і суми страхового відшкодування, позивач звернувся до судового експерта автотоварознавця Дроздова Ю.В.

Про дату, час та місце проведення огляду пошкодженого транспортного засобу Ford Flex, р.н. НОМЕР_1 , позивач належним чином повідомив відповідачів відповідними листами-запрошеннями, які були надіслані: ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 04.12.2024 за допомогою засобів поштового зв`язку (поштове відправлення 4900100103805, яке було вручене одержувачу 06.12.2025) та власнику транспортного засобу Renault Logan, р.н НОМЕР_2 , ТОВ «ДГ Інтернешнл Груп» (поштове відправлення 4900100073957, яке було вручене одержувачу 10.12.2024).

Згідно висновку судового експерта Дроздова Ю.В. № 1701/25 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) за замовленням ОСОБА_1 від 10.01.2025, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин, колісного транспортного засобу Ford Flex, р.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП (без урахування складової ПДВ) складає 172 753,47 грн., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Ford Flex, р.н.з. НОМЕР_1 , складає 193 459,19 грн.

Витрати позивача на оплату послуг експерта згідно платіжної інструкції № 4H1H2PTA-6C7T-9AE3 від 04.12.2024 склали 6 500,00 грн.

25.01.2025 позивачем за допомогою засобів поштового зв`язку було направлено до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» копію висновку експерта № 1701/25 від 10.01.2025 (поштове відправлення 4900900048209, яке було вручено одержувачу 27.01.2025).

Полісом ОСЦПВ № ЕР.218924142, яким на день настання дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди - водія транспортного засобу Renault Logan, р.н НОМЕР_2 , відповідача ОСОБА_2 була передбачена франшиза у розмірі 2 600,00 грн.

За результатами розгляду заяви на виплату страхового відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 07.01.2025 за допомогою чат-боту «pzubot» повідомив позивача про погодження страхового акту на суму 109 258,73 грн., а 08.01.2025 здійснив на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 109 258,73 грн.

Утім, позивач вважає, що розрахованої ПрАТ СК «ПЗУ Україна» суми збитку недостатньо для належного відшкодування йому шкоди, завданої внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, а виплата страхового відшкодування була здійснена не в повному обсязі.

Оскільки розмір відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, транспортного засобу Ford Flex, р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП (без урахування ПДВ) складає 172 753,47 грн., то він перевищує ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, згідно з полісом ОСЦПВ № ЕР.218924142 в розмірі 160 000,00 грн., враховуючи це, належний розмір суми страхового відшкодування, який підлягає сплаті позивачеві складає розмір ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну (160 000,00 грн.) з вирахуванням встановленої полісом ОСЦПВ № ЕР.218924142 франшизи (2 600,00 грн.), а саме 157 400,00 грн (160 000,00 грн. - 2 600,00 грн. = 157 400,00 грн.).

Представник позивача адвокат Негробов О.В. звернувся з адвокатським запитом до відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 19.02.2025, з метою отримання інформації та документів щодо здійсненої відповідачем ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплати страхового відшкодування в розмірі 109 258,73 грн., а також із заявою від 19.02.2025 щодо доплати страхового відшкодування позивачу, надіславши їх 19.02.2025 на електронну пошту for-pzu@pzu.com.ua, а 20.02.2025 за допомогою засобів поштового зв`язку (поштове відправлення 4904000053644, яке було вручено за довіреністю 25.02.2025).

Відповідачем ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було розглянуто адвокатський запит від 19.02.2025 та листом від 25.05.2025 за вих. № 276-31 надано відповідь про те, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 08.01.2025 по вищезазначенійстраховій справі було прийнято рішення та на підставі Звіту № 038А_SOS_-241125-298399 проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 109 258,73 грн.

Зі змісту листа ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 25.05.2025 за вих. № 276-31 та долучених до нього документів вбачається, що 03.12.2024 ОСОБА_3 було проведено огляд автомобіля Ford Flex, р.н. НОМЕР_1 , та складено за його результатами протокол технічного огляду КТЗ від 03.12.2024. 13.12.2024 ОСОБА_3 в присутності залученого власником судового експерта ОСОБА_4 було проведено додатковий огляд автомобіля Ford Flex, р.н. НОМЕР_1 , та складено за його результатами протокол технічного огляду КТЗ від 13.12.2024.

Позивач вважає, що в цьому випадку відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не було дотримано вимог п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки огляд транспортного засобу Ford Flex, р.н. НОМЕР_1 , здійснив не працівник відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» або експерт, а особа, кваліфікаційний рівень згідно наданої відповідачем ПрАТ СК «ПЗУ Україна» інформації та документів не вдається встановити.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на його користь грошову суму у розмірі 51 427,41 грн., яка складається з: недоплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 48 141,27 грн.; пені за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно в розмірі 2 334,52 грн.; інфляційних збитків за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно в розмірі 722,12 грн.; 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно в розмірі 229,50 грн. Також позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки (франшизу, передбачену полісом № ЕР.218924142) в розмірі 2 600,00 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. По справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19.09.2025 прийнято відмову позивача від позову, в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України закрито провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Також цією ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано докази у ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03.11.2025 закрито підготовче судове засідання по справі та призначено її до судового розгляду.

Наказом Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра № 98 від 22.12.2025 суддю Кошлю А.О. відраховано зі штату Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра (відрядженого з Добропільського міськрайонного суду Донецької області), у зв`язку з призначенням Указом Президента України № 933/2025 від 13.12.2025 суддею Центрального апеляційного господарського суду з 05.01.2026.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана цивільна справа 05.01.2026 надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Подорець О.Б.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 07.01.2026 дану позовну заяву прийнято до провадження та призначено судове засідання. Розгляд (формування та зберігання) судової справи визначено проводити в змішаній (паперовій та електронній) формі.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник адвокат Негробов О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Павлюк В.С. в судовому засіданні підтримав надані письмові пояснення та просив відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виконало свої зобов`язання зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі. Зокрема, зазначив, що з метою оцінки завданої позивачу шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі даних Протоколів технічного огляду КТЗ від 0312.2024 та 13.12.2024, на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було складено Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №038А_SOS_-241125-298399, згідно якого вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Ford Flex, д.р.з. НОМЕР_1 , з врахування коефіцієнту фізичного зносу складає 129 420,48 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини), та 111 858,73 грн. без ПДВ на запасні частини.

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами Закону України №1961-IV та враховуючи висновки Звіту №038А_SOS_-241125-298399 страхове відшкодування складає 109 258,73 грн. (129 420,48 грн. - 17 561,75 грн. - 2 600,00 грн.).

На підставі Звіту №038А_SOS_-241125-298399 та вищевказаного розрахунку ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» складено Страховий акт №50318/1, відповідно до якого на користь позивача сплачено страхове відшкодування в сумі 109 258,73 грн.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Ford Flex», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

20.11.2024 о 21 год. 09 хв. в м. Дніпро, просп. Слобожанський, 73, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Ford Flex», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/10078/24 від 20.12.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована полісом № ЕР.218924142 страхової компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Згідно зі страховим актом № 50318/1 та відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 08.01.2025 було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 109 258,73 грн.

Згідно статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц, зазначено, що системний аналіз положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Пунктом 34.4 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/839.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики слід дійти висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку.

Однією з головних вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Відповідно до п. 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно з п. 8.1, 8.5 вказаної Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (п. 4.3 Методики).

Відповідно п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 № 142/5/2092 (надалі - Методика), Технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Тобто, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом (а не оцінювачем, як зроблено відповідачем), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), крім цього зазначено, що з метою дотримання п. 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц (п.п. 44, 45) сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, при складенні якого особисто не оглядався пошкоджений транспортний засіб.

Також, у постановах Верховного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18. від 20.03.2019 року по справі № 607/14918/15-ц, від 16 травня 2019 року по справі № 202/7844/16-ц, та від 04 вересня 2019 року по справі № 703/4445/15-ц сформована правова позиція по подібним справам, яка повністю узгоджується із позицією сторони позивача, щодо неможливості брати до уваги Звіт експерта автотоварознаця, який особисто не оглядав транспортний засіб.

У даному випадку, на підтвердження матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Ford Flex», р.н.з НОМЕР_1 , сторонами надано до суду: позивачем - висновок судового експерта Дроздова Ю.В. № 1701/25 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) за замовленням ОСОБА_1 від 10.01.2025, а відповідачем - звіт №038А про оцінку автомобіля «Ford Flex», р.н.з НОМЕР_1 , від 31.12.2024, виконаного ФОП ОСОБА_5 .

Згідно висновку судового експерта Дроздова Ю.В. № 1701/25 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) за замовленням ОСОБА_1 від 10.01.2025, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин, колісного транспортного засобу Ford Flex, р.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП (без урахування складової ПДВ) складає 172 753,47 грн., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Ford Flex, р.н.з. НОМЕР_1 , складає 193 459,19 грн.

Відповідно до Звіту №038А про оцінку автомобіля «Ford Flex», р.н.з НОМЕР_1 , від 31.12.2024 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля FORD FLEX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає (без ПДВ): 111 858,73 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля FORD FLEX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає (з ПДВ на запасні частини та матеріали): 129 420,48 грн.

Утім, суд не приймає до уваги звіт №038А про оцінку автомобіля «Ford Flex», р.н.з НОМЕР_1 , від 31.12.2024, оцінювача ФОП ОСОБА_5 , яким керувалась страхова компанія при виплаті страхового відшкодування, тому що він складений з порушенням вимог п.п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки оцінювач ФОП ОСОБА_5 , який складав даний звіт про оцінку збитку, особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб.

Приписами ч. 1 ст. 106 ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Експерти мають бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Суд звертає увагу на той факт, що стороною позивача на підтвердження позовних вимог було надано висновок експерта, який складений саме судовим експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність та який відповідає вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, позиція позивача, а також обсяг наданих ним доказів, є для суду більш переконливими ніж аргументи відповідача, який суттєвих обґрунтувань щодо неправильності або неповноти висновку судового експерта Дроздова Ю.В. № 1701/25 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) за замовленням ОСОБА_1 від 10.01.2025, наданого позивачем, не навів.

Стосовно стягнення з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Згідно висновків щодо застосування норм матеріального права, викладених у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №337/5617/19 страхова компанія, яка прострочила виплату страхового відшкодування (грошового зобов`язання), зобов`язана, окрім страхової виплати, сплатити і штрафні санкції за весь час прострочення.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача суми недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 48 141,27 грн., а також пені за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно в розмірі 2 334,52 грн.; інфляційних збитків за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно в розмірі 722,12 грн.; 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно в розмірі 229,50 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, вартості експертного дослідження та судового збору, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

27.10.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Негробовим О.В. надано клопотання про стягнення судових витрат, в якому він просив стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., витрати на залучення експерта у розмірі 6 500,00 грн. та 968,96 грн. сплаченого судового збору при поданні даного позову.

Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав до суду договір про надання правничої допомоги від 10.02.2025, укладений між ОСОБА_1 та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЕКСАНДРА НЕГРОБОВА»; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1259334; додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025; акт приймання-передачі наданих правничих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025 та Додаткової угоди №1 Договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025; виписку по рахунку НОМЕР_4 (UAH) за період з 28.08.2025 по 28.08.2025.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 20 000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 3-6 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, як вбачається з платіжної інструкції №4H1H-2PTA-6C7T-9AЕЗ від 04.12.2024, позивачем сплачено ФОП ОСОБА_4 за послуги з проведення експертного дослідження та надання висновку експерта 6 500,00 грн., а тому витрати позивача в цій сумі підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 51 427 (п`ятдесят одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 41 коп., з яких: 48 141, 27 грн. - недоплачена сума страхового відшкодування, 2 334,52 грн. - пеня за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно, 722,12 грн. - інфляційні збитки за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно, 229,50 грн. - 3% річних у порядку ст. 625 ЦК України за період з 21.02.2025 по 19.04.2025 включно.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 судові судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., судові витрати на залучення експерта в розмірі 6 500 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп., а всього в розмірі 27 468 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження - вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053.

Суддя О.Б. Подорець