Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №945/600/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/600/26

Провадження № 3/945/208/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Трихати Миколаївського району Миколаївської області, непрацюючого, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області від 12.06.2002 року, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2026 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії МК № 000835/32 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 88-1 КУпАП.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії МК № 000835/32, 03 березня 2026 року близько 09 години 00 хвилин в с-щі Радісний Сад, Миколаївського району, Миколаївської області, громадянин ОСОБА_1 здійснював продаж свіжовиловлених водних біоресурсів з автомобіля, пересуваючись по населеному пункту та повідомляючи через гучномовець про продаж риби. На реалізацію пропонував: карася сріблястого, загальною вагою 9,7 кг та окуня, загальною вагою 1,5 кг, без наявності документів, що підтверджують законність їх вилучення з природного середовища або факту придбання, а також без документів, що підтверджують якість та безпечність продукції, чим здійснював реалізацію водних біоресурсів невідомого та непідтвердженого законного походження. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 3 Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», ст. 7 Закону України «Про тваринний світ», ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», якими визначено порядок набуття, реалізації та використання об`єктів тваринного світу, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 88-1 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся телефонограмою, повідомив, що з протоколом згоден частково, прийде в судове засідання та вказану дату та час.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого.

Згідно ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об`єктів тваринного або рослинного світу тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об`єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.

Вказана норма є бланкетною, тому суд повинен перевірити зміст вимог Закону, про порушення яких вказано в протоколі про адміністративне правопорушення.

Стаття 3 Закону України «Про рибні, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 року № 486-IV передбачає, що: спеціальне використання риби, інших водних живих ресурсів здійснюється суб`єктами господарювання, їх об`єднаннями переважним чином за плату в межах встановлених лімітів (квот) за наявності ліцензій (дозволів) та позитивних ветеринарно-санітарних оцінок стану промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів загальнодержавного значення і показників безпеки риби, інших водних живих ресурсів (визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини); порядок видачі ліцензій (дозволів) та порядок здійснення спеціального використання риби, інших водних живих ресурсів визначаються чинним законодавством; періодичність контролю показників безпеки продуктів лову визначається чинним законодавством; продукти лову, які містять токсичні речовини, що перевищують встановлені допустимі рівні, чи з наявністю паразитів понад встановлені норми за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, підлягають утилізації згідно з вимогами чинного законодавства; у період ускладнення санітарно-епідемічної або епізоотичної ситуації у рибогосподарських водних об`єктах спільне рішення щодо реалізації чи утилізації продуктів лову приймається центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, у сфері ветеринарної медицини.

Стаття 7 Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року № 2894-III зазначає таке: об`єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб; законність набуття у приватну власність об`єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об`єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку; у передбаченому законом порядку права власників об`єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об`єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

При цьому, ця норма Закону допускає перебування об`єктів тваринного світу у володінні особи без відповідних документів, якщо об`єкти тваринного світу отримані в порядку загального використання.

Стаття 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08 липня 2011 року № 3677-VI передбачає таке: водні біоресурси, що знаходяться у водних об`єктах (їх частинах), територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України; водні біоресурси можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності; у власності суб`єктів господарювання та фізичних осіб, іноземців, осіб без громадянства, а також іноземних юридичних осіб можуть перебувати окремі види водних біоресурсів, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування вилучені з природного середовища або розведені у штучно створених умовах, що підтверджено документами, які засвідчують законність їх набуття; водні біоресурси, вилучені в порядку спеціального використання, є власністю користувачів водних біоресурсів з моменту, коли вони потрапили до знарядь вилову, крім видів, що становлять особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види, занесені до Червоної книги України; не можуть передаватися у приватну власність водні біоресурси з числа видів, що становлять особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли вони одержані шляхом розведення, вирощування в неволі або в передбаченому законодавством порядку придбані за межами України); суб`єкти рибного господарства, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції», не можуть набувати право власності на водні біоресурси.

Отже перша норма Закону стосується суб`єктів господарювання та їх об`єднань; друга - визначає право приватної власності на об`єкти тваринного світу, яке не підлягає підтвердженню документально, якщо ці об`єкти добуті у порядку загального використання, а третя - допускає, що у власності фізичних осіб можуть перебувати окремі види водних біоресурсів, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування вилучені з природного середовища.

Слід зазначити, що матеріали справи взагалі не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснював реалізацію риби, а саме пояснення свідків, покупців, здійснення закупок.

Доказів набуття риби у заборонений спосіб судді також не надано.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, суд враховує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, Управлінням державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області надано:

протокол про адміністративне правопорушення серії МК № 000835/32 від 03.03.2026 року (а. с. 1);

опис об`єктів лову (добування), вилучених у ОСОБА_2 від 03.03.2026 року, а саме: карась сріблястий - 9,7 кг та окунь - 1,5 кг, загальною вагою 11,2 кг (а. с. 2);

накладену № 5 від 03.03.2026 року, відповідно до якої УДА МРГ в Миколаївській області відпустив, а КУ «Міський геріатричний будинок милосердя імені Святого Миколая» одержав водні біоресурси, зокрема, карась сріблястий - 9,7 кг та окунь - 1,5 кг (а. с. 3).

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Згідно зі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, за наведених вище мотивів справа щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю з підстав відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачає ч. 1 ст. 88-1 КУпАП.

При вирішенні питання про долю вилучених і переданих на зберігання КУ «Міський геріатричний будинок милосердя імені Святого Миколая» риби, суддя керується затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998 Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним (далі у тексті Порядок), дія якого поширюється на знаряддя незаконного добування природних ресурсів та незаконно добуті природні ресурси або продукти, вироблені з них, чи їх вартість (п.п.12 п.1 Порядку).

За правилами п.2 облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (суб`єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його.

При цьому незаконно добуті природні ресурси та виготовлена з них продукція, а також знаряддя незаконного добування природних ресурсів за рішенням комісії, створеної відповідно до пункту 7 цього Порядку, підлягають реалізації через відповідні торгівельні підприємства, а ті, що є продуктами харчування, - передачі закладам, зазначеним у підпункті 9 пункту 9 Порядку, а саме закладам охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення населення, військовим формуванням, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам і на благодійні цілі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 88-1, ст. 221, 251, 252, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Виявлену та вилучену під час складання протоколу рибу, а саме: карась сріблястий - 9,7 кг та окунь - 1,5 кг, загальною вагою 11,2 кг, яку отримано КУ «Міський геріатричний будинок милосердя імені Святого Миколая», згідно накладної № 5 від 03.03.2026 року - залишити отримувачу, оскільки вказані водні живі ресурси відносяться до швидкопсувних.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Павленко