Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №487/9238/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9238/25

Провадження № 2/487/830/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

08 грудня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі також – позивач) до ОСОБА_1 (далі також – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №05.04.2025-100000782 від 06.04.2025 у розмірі 26 560,00 грн та судовий збір 2 422,40 грн.

Обґрунтування позовних вимог та заперечень відповідача.

Позов обґрунтований тим, що 06.04.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05.04.2025-100000782, за умовами якого йому надано кредит у розмірі 8000 грн шляхом перерахування на рахунок відповідача, строком на 217 днів зі сплатою процентів, комісії та неустойки. ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8 000,00 грн, а отже акцептовано умови Договору. Відповідач не виконав умови договору та на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 26 560,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000,00 грн, по процентам – 12 400,00 грн, комісії у розмірі 720,00 грн та додаткової комісії – 1440,00 грн, неустойки у розмірі 4000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги в частині тіла кредиту 8000,00 грн. У частині стягнення процентів, штрафів та пені та інших додаткових платежів не визнає, посилаючись на неспівмірність, завищеність та необгрунтованість. Також зазначає, що позивач не подав належного та документального розрахунку заборгованості, що суперечить вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України. Крім цього відповідач вказує, що через воєнний стан він не працевлаштований, не має стабільного доходу, що ускладнює можливість виконання грошового зобов`язання. Просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з нього тіла кредиту в сумі 8000,00 грн та застосувати розстрочку виконання рішення з урахуванням його матеріального стану.

У відповіді на відзив, представник позивача зазначає, що ним подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження своїх вимог, натомість відповідач не подав доказів на підтвердження своїх заперечень або спростування доводів позивача. Щодо підписання договору представник позивача зазначає, що відповідач ознайомлений зі змістом договору та погодився на запропоновані умови кредитування. Видача кредитних котів підтверджується листом ТОВ «УПР». Оскільки позивач не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості. Сплата комісії та неустойки передбачена договором та відповідає ЗУ «Про споживче кредитування», який є спеціальною нормою, тому нараховані правомірно. На підстави викладеного вище, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

11 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у відповіді на відзив просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, причину не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі доказами.

Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 06 квітня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено електронний кредитний договір №05.04.2025-100000782 шляхом ознайомлення з пропозицією укласти договір, поданням заявки, підписаної електронним підписом та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

У відповіді позичальника зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-18ХХ-ХХХХ-0599.

Відповідно до умов вказаного договору Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Сума Кредиту: 8 000 грн. 00 коп.; Строк на який надається кредит: 217 днів з дати його надання; Дата повернення кредиту – 08.11.2025. Продовження строку кредитування не передбачено.

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. (п. 6 Договір).

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.(п.7 Договору).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 9% від суми кредиту та дорівнює 720,00 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. (п. 8 Договору).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.(п. 9 Договору).

Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.(п. 17 Договору).

Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором відповідача.

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. №81-2811 від 28.11.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 06.04.2025 11:35:39 на суму 8000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 702823145, призначення платежу: Видача за договором кредиту №05.04.2025-100000782.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №05.04.2025-100000782 від 06.04.2025, заборгованість ОСОБА_1 складає 26 560,00 грн: 8000 грн – основний боргу; 12400 грн – проценти; 720 грн комісія за надання, 1440 грн комісія за обслуговування, 4000 грн неустойка.

Джерела права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до частин 3, 4, 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, а саме, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграф 1 ЦК України регулює правовідносини щодо надання позики.

Відповідно до ч. 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 стаття 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 ЦК України).

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновок суду.

На підставі матеріалів справи встановлено, що кредитний договір №05.04.2025-100000782 підписаний електронними підписами сторін в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

В укладеному між сторонами кредитному договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору. З зазначеними умовами договору відповідач погодився, електронним цифровим підписом підтвердив, що прийняв пропозицію укласти договір саме на запропонованих умовах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 8000,00 грн підтверджується відповіддю ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яка містить відомості про суму, дату, номер картки, який відповідає номеру, зазначеному у кредитному договорі.

З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач має заборгованість у сумі 26 650 грн: 8000 грн – основний боргу; 12400 грн – проценти; 720 грн комісія за надання, 1440 грн комісія за обслуговування, 4000 грн неустойка.

Вказана заборгованість розрахована за період з 06.04.2025 до 08.11.2025, тобто за встановлений договором строк кредитування, розрахунок заборгованості відповідає умовам договору та графіку платежів.

Відповідач не заперечує підписання кредитного договору №05.04.2025-100000782 та отримання кредитних коштів, проте та не погоджується з нарахуванням процентів, неустойки та комісії. Водночас в обґрунтування відзиву відповідач посилається лише на відсутність документального підтвердження розрахунку заборгованості, не надавши при цьому жодного доказу на спростування тверджень позивача в цій частині, не навів власного розрахунку.

Слід зазначити, що обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.

Процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.

Сукупність досліджених у справі доказів свідчить про правомірність нарахування процентів за користування кредитом та комісії.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення процентів, комісії суд відхиляє, оскільки вони передбачені умовами договору та Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, у договорі зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту. При цьому до цих послуг не включені послуги, які відповідно до Закону надаються безоплатно.З цими умовами відповідач ознайомився та погодився, підписавши акцепт цифровим підписом.

Враховуючи наведене, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засідання та відхиляються судом.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку.

Водночас суд не погоджується із заявленою до стягнення позивачем неустойкою, оскільки позивачем не враховано положення п. 18 ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє дотепер.

Отже, з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплатити позивачу нараховану ним неустойку у сумі 4000,00 грн, а тому її слід виключити із розміру заборгованості.

Підсумовуючи викладене, позов потрібно задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22 560,00 грн: 8000,00 грн – основний боргу; 1 2400,00 грн – проценти; 720,00 грн комісія за надання кредиту, 1440,00 грн комісія за обслуговування кредиту.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 365 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відзиві відповідач як на підставу для розстрочення виконання рішення посилається на введення воєнного стану та відсутність у нього стабільного доходу.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався і діє дотепер.

Однак сам по собі факт введення воєнного стану на території України не є безумовною підставою для здійснення судом розстрочення виконання рішення суду, адже мають враховуватись конкретні наслідки введення такого правового режиму у відношенні до певної особи. Введення та продовження воєнного стану а Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні наявність обставин, які утруднюють виконання рішення суду.

Доказів відсутності офіційного працевлаштування відповідача та відсутності стабільного доходу відповідач не надає.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018 зазначено, що, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини справи. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

За такого, суд звертає увагу, що сам лише факт відсутності офіційного працевлаштування відповідача не є належним підтвердженням скрутного матеріального стану, який об`єктивно не дозволяє виконати рішення суду, оскільки матеріальний стан не оцінюється виключно поточними доходами. До характеристики матеріального стану належать також наявність на праві власності нерухомого та рухомого майна за рахунок якого можна виконати рішення суду, банківських заощаджень тощо. Однак таких даних відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення у суду немає, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то судові витрати позивача по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної суми, а саме 85%, що складає 2 059,04 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №05.04.2025-100000782 від 06 квітня 2025 року у розмірі 22 560,00 грн: 8000,00 грн – основний боргу; 12 400,00 грн – проценти; 720,00 грн – комісія за надання кредиту, 1440,00 грн –комісія за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 059,04 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ЄДРПОУ: 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: З.М. Сухаревич