Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №495/9115/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9115/25

Номер провадження 1-кп/495/503/2026

26 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025162240001088 від 08.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, має середню освіту, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.

В подальшому Законом затверджено Указ Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Так, о 01:00 годин 08 серпня 2025 року, ОСОБА_4 , знаходячись біля будинку № 276 по вулиці Кишинівська в селі Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, де на землі під лавою побачив мобільний телефон, який належить потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який останній втратив по власній необережності, під час чого у ОСОБА_4 виник умисел направлений на таємне викрадення вказаного мобільного телефону, з метою незаконного збагачення.

Реалізуючи свій умисел, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого ним майна, усвідомлюючи те, що знайдений ним мобільний телефон належить іншій особі, діючи умисно, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись, що його протиправні дії не будуть ніким помічені, розуміючи, що діє в умовах воєнного стану, здійснив викрадення мобільного телефону торгівельної марки «OPPO», модель: Reno 5 Lite, об`ємом пам`яті 128 GВ, вартістю 4832 гривень 33 копійки, в силіконовому чохлі чорного кольору, з сім-картою мобільного оператору «Київстар», з номером НОМЕР_1 , які не становлять матеріальної цінності для потерпілого.

В подальшому, ОСОБА_4 покинув місце події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 4832 гривень 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

26 листопада 2025 року, між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 471 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному злочині.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 , а саме 5 (п`ять) років позбавлення волііз застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, застосуванням ст. 76 КК України та покладенням на нього обов`язків визначених судом.

За змістом угоди, обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено та зрозуміло наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ч.4 ст.185 КК України визнав повністю та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч. 2ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згідний з видом покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_4 узгоджене в ній покарання.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які просили суд затвердити укладену угоду про визнання винуватості, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 26 листопада 2025 року з наступних підстав.

Відповідно до правил ст. ст.468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, а також особливо тяжких злочинів, у випадках, передбачених п. п. 2, 3 ч. 4ст. 469 КПК України.

Подана на затвердження суду угода про визнання винуватості відповідає вимогам ч. 4 ст.469, ст.472 КПК України.

Суд вважає доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, що виразився в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину та розкаюється у скоєному, повністю розуміє правові наслідки укладання та затвердження угоди, підтверджує, що укладення даної угоди сторонами є добровільним.

Укладення угоди сторонами дійсно є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обставин для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.

Узгоджене в угоді покарання обвинуваченого, на думку суду, відповідає тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та є достатнім та необхідним для його виправлення й попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 26 листопада 2025 року, між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 та призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні міри покарання із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком суд також враховує, що ОСОБА_4 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся.

Докази про наявність процесуальних витрат відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. ст.. 100, 174, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 381, 382, ч.15 ст.615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 26 листопада 2025 року, укладену між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 08 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202516224001088.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся. Докази про наявність процесуальних витрат відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме: арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.11.2025 - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон торгівельної марки «OPPO» модель: Reno 5 Lite, об`ємом пам`яті 128 GВ, чорно-серебристого кольору в силіконовому чохлі чорного кольору, який вилучено та поміщено в полімерний сейф-пакет ICR 0235655 - повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі, нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, у якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченій, прокурору.

Суддя ОСОБА_1