Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №473/6041/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6041/25

Номер провадження1-кп/473/19/2026

ВИРОК

іменем України

"30" березня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження № 12024152190000341 від 25.03.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Олександрівка, Вознесенського р-н., Миколаївська область, громадянина України, українця, не одруженого, маючого повну загальну середню освіту, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, не працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники кримінального провадження:

прокурор: ОСОБА_4 ,

потерпіла (цивільний позивач): ОСОБА_5 ,

представник потерпілої (представник цивільного позивача): ОСОБА_6 ,

обвинувачений: ОСОБА_3 ,

захисник: ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, не дотримуючись та не виконуючи вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, керував автомобілем марки «ВАЗ-21703» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

24 березня 2024 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21703» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з порушенням вимог п.п.2.1 «а», «ґ», 31.1, 31.4, 31.4.5 «г» ПДР України, а саме керуючи транспортним засобом, із встановленими на ньому на передній та задній осі шинами різних моделей та розміру, не маючи чинного страхового полісу та будучи позбавленим права керування транспортними засобами, рухався у вечірній час, тобто у темну пору доби, без опадів, по проїзній частині вул. Київська у м. Вознесенськ, Миколаївської області, яка являє собою горизонтальну, пряму в плані ділянку з асфальтовим, сухим, чистим, без вибоїн та пошкоджень покриттям, на якому наявна дорожня розмітка 1.1 ПДР України та проїзна частина якої освітлювалася міським електроосвітленням у напрямку вул. Фадєєва.

При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 Розділу 33 та дорожньою розміткою 1.14.1 Розділу 34 ПДР України, який знаходиться, неподалік міського «Автовокзалу», розташованого за адресою: м. Вознесенськ, вул. Київська, буд. №148, громадянин ОСОБА_3 , не дотримуючись та не виконуючи вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти ПДР України, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, усвідомлюючи, що повинен беззастережно виконувати вимоги ПДР України та маючи можливість їх виконувати, грубо порушив вимоги п.п.2.3(б), 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України, а саме проявив неуважність, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою, у темну пору доби в умовах недостатньої видимості не обрав безпечної швидкості руху, щоб у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, останній міг негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди, рухаючись із перевищенням максимально допустимої швидкості руху у межах населеного пункту, передньою правою частиною автомобіля, а саме правою частиною панелі переднього бампера, правою фарою головного освітлення, передньою правою частиною капоту та правою частиною переднього вітрового скла здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вул. Київська з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля поза межами пішохідного переходу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забитої рани голови, забою головного мозку, закритої тупої травми шиї, перелому остистих відростків C4-C5, закритої тупої травми грудної клітини, перелому грудинного кінця лівої ключиці, перелому 1-го ребра зліва та 1-го ребра з права, перелому 9-го ребра зліва, закритої тупої травми лівої верхньої кінцівки, багато уламкового перелому лівої плечової кістки в області хірургічної шийки зі зміщенням, перелому лівого ліктьового відростку, перелому лівої лопатки, закритої тупої травми хребти та тазу, багато уламкового перелому лобкових кісток, лінійного перелому бокової маси крижової кістки зліва, перелому поперечних відростків L4, 5 зліва, закритої тупої травми нижніх кінцівок, закритого перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритого двокісточкового перелому лівої гомілки, перелому верхньої третини правої великогомілкової кістки, які складають єдиний комплекс та оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у тому числі і в момент спричинення, відповідно до п.п.2.1.1. «а», 2.1.3. «в», «м», «о», 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №б від 17.01.1995р.

У вказаній дорожній ситуації з технічної точки зору у причинному зв?язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди знаходяться дії громадянина ОСОБА_3 , які не відповідали технічним вимогам п.п.12.2, 12.3, 12.4 ПДР України, належним виконанням яких останній міг уникнути наїзду на пішохода.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України вину визнав повністю. Підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення при вищевикладених обставинах. Пояснив суду, що дійсно 24 березня 2024 в місті Вознесенську по вулиці Київська біля «Автовокзалу», керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21703» з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Їхав зі швидкістю 100-110 км/год в сторону центра міста. Не встиг зреагувати, коли побачив потерпілу та допустив зіткнення із нею. Просить суд суворо його не карати, не позбавляти права керування транспортним засобом.

Цивільний позов визнав частково, зазначив, що вже сплатив близько 89 тис. грн. В рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та визнає позовні вимоги щодо сплати моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами:

- протоколом огляду місця ДТП від 24.03.2024 року, із схемою та фотознімками, відповідно до якого зафіксовано відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, вказано темну пору доби, без опадів, по проїзній частині вул. Київська у м. Вознесенськ, Миколаївської області, яка являє собою горизонтальну, пряму в плані ділянку з асфальтовим, сухим, чистим, без вибоїн та пошкоджень покриттям, на якому наявна дорожня розмітка 1.1 ПДР України та проїзна частина якої освітлювалася міським електроосвітленням у напрямку вул. Фадєєва (т.1, а.к.п. 133-154);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння від 24.03.2024 року (т.1, а.к.п.155-157);

- довідкою від 24.03.2024 відповідно до якої у ОСОБА_5 зафіксовано тілесні ушкодження (т.1, а.к.п.174);

- відповіддю на запит головного лікаря від 08.04.2024 відповідно до якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 24.03.2024 року по 27.03.2024 року. Для подальшого лікування хвора була переведена до Миколаївської обласної клінічної лікарні. (т.1, а.к.п.168);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнав водія на фото № 2 - ОСОБА_3 , який здійснив наїзд на пішохода ( т.1, а.к.п.169-171);

- постановою органу досудового розслідування від 25.03.2024 року, відповідно до якої речовим доказом за кримінальним провадженням визнано: автомобіль марки «ВАЗ-21703» з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_1 (сейф пакет серії WAR №1652437), пластмасові уламки (сейф пакет серії WAR №1395548), праве дзеркало заднього виду (сейф пакет серії WAR №1395549), змив з поверхні дверної ручки з лівої зовнішньої сторони паперовий конверт №1 та змив РБК з поверхні дорожнього покриття паперовий конверт №2 /т.1, а.к.п. 158-159/;

- Постановою органу досудового розслідування від 25.03.2024 року, відповідно до якої речовим доказом за кримінальним провадженням визнано: змив з внутрішнього боку дверей (водійських) авто «ВАЗ-21703» з д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений до паперового конверту №1, змив з керма авто «ВАЗ-21703» з д.н.з. НОМЕР_2 який був поміщений до паперового конверту №2, змив з КІП авто «ВАЗ-21703» з д.н.з. НОМЕР_3 , який був поміщений до паперового конверту №3, чохол з керма, який був поміщений до сейф-пакунку SUD 3047968, підголівник з водійського сидіння, який був поміщений до сейф-пакунку SUD 3047969 /т.1, а.к.п. 164/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.04.2025, за участю свідка ОСОБА_9 , зі схемою та таблицею зображень, згідно якого вона вказала, на розташування статистичного автомобіля, саме з таким інтервалом до дорожньої розмітки 1.1 ПДР України з яким рухався автомобіль до наїзду на потерпілу та вказала напрямок його руху; на швидкість руху автомобіля та в якому режимі роботи знаходилось світло фар головного освітлення автомобіля; де саме відносно меж автомобільної кишені почала свій рух пішохід та вказала напрямок її руху; на розташування статистичного автомобіля та пішохода (статиста) у тому положенні у якому перебували останні у момент наїзду (т. 1, а.к.п.184-190);

- протокол проведення слідчого експерименту від 08.04.2025, за участю свідка ОСОБА_10 , зі схемою та таблицею зображень, згідно якого свідок ОСОБА_10 відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди та вказав, на розташування статистичного автомобіля, саме з таким інтервалом до дорожньої розмітки 1.1 ПДР України з яким рухався автомобіль до наїзду на потерпілу та вказала напрямок його руху; на швидкість руху автомобіля та в якому режимі роботи знаходилось світло фар головного освітлення автомобіля; де саме відносно меж автомобільної кишені почала свій рух пішохід та вказала напрямок її руху; на розташування статистичного автомобіля та пішохода (статиста) у тому положенні у якому перебували останні у момент наїзду (т. 1, а.к.п.191-197);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.01.2025, за участю свідка ОСОБА_3 , зі схемою та таблицею зображень, згідно якого свідок відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, та вказав, на розташування статистичного автомобіля, саме з таким інтервалом до дорожньої розмітки 1.1 ПДР України з яким рухався автомобіль до наїзду на потерпілу та вказала напрямок його руху; на швидкість руху автомобіля та в якому режимі роботи знаходилось світло фар головного освітлення автомобіля; де саме відносно меж автомобільної кишені почала свій рух пішохід та вказала напрямок її руху; на розташування статистичного автомобіля та пішохода (статиста) у тому положенні у якому перебували останні у момент наїзду (т. 1, а.к.п.198-207);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.07.2025, за участю свідка ОСОБА_3 , зі схемою та таблицею зображень, згідно якого свідок вказав на швидкість руху пішохода з якою остання переходила проїздну частину до моменту наїзду (т. 1, а.к.п.208-210);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.07.2025, за участю свідка ОСОБА_11 , зі схемою та таблицею зображень, згідно якого свідок відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди та вказав, на розташування статистичного автомобіля, саме з таким інтервалом до дорожньої розмітки 1.1 ПДР України з яким рухався автомобіль до наїзду на потерпілу та вказала напрямок його руху; на швидкість руху автомобіля та в якому режимі роботи знаходилось світло фар головного освітлення автомобіля; де саме відносно меж автомобільної кишені почала свій рух пішохід та вказала напрямок її руху; на розташування статистичного автомобіля та пішохода (статиста) у тому положенні у якому перебували останні у момент наїзду (т. 1, а.к.п.211-219);

- висновком експерта № СЕ-19/115-24/5538-ІТ, відповідно до якого дослідженням було встановлено, автомобіль ВАЗ-21703 д.н. НОМЕР_1 має сліди та пошкодження ударно механічного характеру, які зосереджені вздовж передньої правої частини автомобіля. З причин викладених в дослідницькій частині даного висновку можна -вказати лише те, що контактування автомобіля ВАЗ-21703 д.н. НОМЕР_1 із перешкодою (тілом пішохода) імовірно відбувалось передньою правою частиною даного автомобіля, а саме: правою частиною панелі переднього бампера, правою фарою головного освітлення, передньою правою частиною капоту та правою частиною переднього вітрового скла. В даному випадку однозначно та об?єктивно встановити де саме відносно меж проїзної частини, в цифровому значенні, стався наїзд на пішохода, не є можливим, оскільки на схемі відсутня слідова інформація, що необхідна для вирішення поставленого перед експертом питання. Але з причин викладених в дослідницькій частині можна вказати лише те, що наїзд автомобіля ВАЗ-21703 д.н. НОМЕР_1 відбувався в межах проїзної частини вул. Київська, а саме перед початком осипу пластику від даного автомобіля під час якого автомобіль рухався по тракторії визначеного сліду гальмування (т.1, а.к.п. 229-235);

- висновком експерта № СЕ-19/115-24/5537-ІТ відповідно до якого на момент ДТП робоча гальмівна система, рульова система автомобіля ВАЗ 21703 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані. Ходова частина даного автомобіля знаходилась в технічно несправному та в працездатному стані. На момент ДТП ліва фара головного світла автомобіля ВАЗ 21703 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 знаходилась у працездатному стані. Встановити працездатність правої фари головного освітлення в режимі ближнього світла на момент ДТП не надалось можливим, з причин викладених в дослідницькій частині даного висновку. Дослідженням встановлено, що технічна несправність ходової частини автомобіля ВАЗ 21703 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_4 виникла до ДТП. Дослідженням встановлено, що технічну несправність ходової частини автомобіля ВАЗ 21703 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , водій міг виявити заздалегідь. Відповідь на питання стосовно того, які вимоги ПДР України порушені водієм, потребує правової оцінки дій водія, що виходить за межі компетенції експерта автотехніка. Однак, слід вказати, що технічний стан ходової частини автомобіля має невідповідності вимогам п.31.1., п.31.4. та п.31.4.5 «г» ПДР України щодо технічного стану транспортних засобів.

- висновком експерта № СЕ-19/115-24/6171-БД відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт № 1), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). На підголівнику з водійського місця автомобіля (об?єкт № 2) виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними та для ідентифікації не придатними. Питання в аспекті збігу генетичних ознак клітин з ядрами виявлених на підголівнику з водійського місця автомобіля (об?єкт № 2) з генетичними ознаками зразка букального епітелію гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт № 1) не вирішувалося у зв?язку з вищезазначеним. На чохлі для керма (об?єкт № 3) виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на чохлі для керма (об?єкт № 3) є змішаними та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки клітин з ядрами, що домінують серед змішаних генетичних ознак в об?єкті № 3, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт № 1). У змиві з ручки зовнішнього боку водійських дверей автомобіля (об?єкт № 4) виявлено поодинокі клітини з ядрами, встановити генетичні ознаки яких, не представляється за можливе у зв?язку з надзвичайно низьким вмістом (або відсутністю) ДНК в даному об?єкті. Питання в аспекті збігу генетичних ознак поодинових клітин з ядрами виявлених у змиві з ручки зовнішнього боку водійських дверей автомобіля (об?єкт № 4) з генетичними ознаками зразка букального епітелію гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт № 1) не вирішувалося у зв?язку з вищезазначеним. У змиві з внутрішнього боку ручки водійських дверей автомобіля (об?єкт № 5) виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених у змиві з внутрішнього боку ручки водійських дверей автомобіля (об?єкт № 5) є змішаними та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки клітин з ядрами, що домінують серед змішаних генетичних ознак в об?єкті № 5, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт № 1). У змиві з керма автомобіля (об?єкт № 6) виявлено поодинокі клітини з ядрами, генетичні ознаки яких не встановлені, у зв?язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу.

- висновком експерта № СЕ-19/115-24/6357-ТР відповідно до якого фрагменти № 1 з розмірами 70х38 мм, № 2 - 62х45 мм, № 3 - 227х81 мм та № 4 з розмірами 210х70 мм, вилучені 24.03.2024 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, що проводився за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ по вул. Київська, біля "Автовокзалу" за фактом наїзду ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючим автомобілем ВАЗ 21703 з р.н.з. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше складали єдине ціле один з одним; фрагменти № 8 з розмірами 21х15 мм, № 9 - 27х8 мм, № 10 -55х34 мм, № 11 - 28х18 мм, № 12 - 51х25 мм, № 13 - 43x26 мм та № 14 - 31х15 мм, вилучені 24.03.2024 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, раніше складали єдине ціле один з одним. Вузол кріплення дзеркала заднього виду, вилученого 24.03.2024 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, що проводився за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ по вул. Київська, біля "Автовокзалу" раніше складав єдине ціле із вузлом кріплення дзеркала, розташованим з пасажирської сторони автомобіля "ВАЗ 21703" р.н. НОМЕР_1 ; фрагменти № 1 з розмірами 70х38 мм, № 2 - 62х45 мм, № 3 - 227x81 мм, № 4 - 210x70 мм, № 5 - 120x92 мм, № 6 - 98x22 мм, № 8 - 21x15 мм, № 9 - 27x8 мм, № 10 - 55x34 мм, № 11 - 28x18 мм, № 12 - 51x25 мм, № 13 - 43х26 мм, № 14 - 31x15 мм та № 15 - 55х38 мм раніше складали єдине ціле із передньою пасажирською фарою автомобіля "ВАЗ 21703", р.н. НОМЕР_1 ; фрагмент № 7 з розмірами 81х63 мм раніше складав єдине ціле із переднім бампером автомобіля "ВАЗ 21703", р.н. НОМЕР_1 . Надані на експертизу фрагменти та дзеркало заднього виду, вилучені 24.03.2024 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, що проводився за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ по вул. Київська, біля "Автовокзалу", були відділені від цілісного предмету, у результаті механічного пошкодження, внаслідок контакту його із перешкодою сила тиску перевищила твердість поверхні предмету (т.2, а.к.п.29-41);

- висновком експерта № СЕ-19/115-25/2025-ІТ відповідно до якого проведеним дослідженням було встановлено, що в діях водія автомобіля ВАЗ-21703 н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_13 , з технічної точки зору, не маються невідповідності вимогам п. 12.2 ПДР України та маються невідповідності вимогам п. 12.4, п. 12.3 ПДР України. У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21703 н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_12 , з метою забезпечення безпеки дорожного руху, повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.4, п. 12.2, п. 12.3 ПДР України. Дослідженням було встановлено, що водій автомобіля ВАЗ-21703 н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Проведеним дослідженням було встановлено, що в даному випадку дії водія ОСОБА_3 , з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв?язку з настанням даної ДТП (т.2, а.к.п.46-51);

- висновком експерта № 53 від 04.03.2025, відповідно до якого у гр. ОСОБА_5 , за даними наданої медичної документації, мали місце наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: забита рана голови, забій головного мозку; закрита тупа травма шиї: перелом остистих відростків C4-C5; закрита тупа травма грудної клітини: перелом грудинного кінця лівої ключиці; перелом 1-го ребра зліва та 1-го ребра зправа; перелом 9-го ребра зліва, закрита тупа травма лівої верхньої кінцівки: багатоуламковий перелом лівої плечової кістки в області хірургічної шийки зі зміщенням; перелом лівого ліктьового відростку; перелом лівої лопатки; закрита тупа травам хребта та кісток тазу: багатоуламковий перелом лобкових кісток, лінійний перелом бокової маси крижової кістки зліва; перелом поперечних відростків L4,5 зліва; закрита тупа травма нижніх кінцівок: закритий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням; закритий двокісточковий перелом лівої гомілки; перелом верхньої третини правої великогомілкової кістки; Вказані ушкодження ускладнилися розвитком травматичного шоку, що підтверджено об?єктивними клінічними даними. Зважаючи на масивність, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони були спричинені дією тупих предметів, якими могли бути тупі конструкції кузова автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні пішохода з автомобілем, можливо в строк, за умов та обставин, вказаних в постанові. Ушкодження у ОСОБА_5 виникли одномоментно, або в дуже короткий проміжок часу, складають єдиний комплекс тупої травми голови, тулуба та кінцівок, тому оцінюються в комплексі як ТЯЖКІ тілесні ушкодження, небезпечні для життя, у тому числі і в момент спричинення, відповідно п.п.2.1.1 «а», 2.1.3. «в», «м», «о», 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р. Між отриманими тілесними ушкодженнями у ОСОБА_5 та дорожно- транспортною пригодою мається прямий причинно-наслідковий зв?язок (т.2, а.к.п.54-56);

- висновком експерта № СЕ-19/115-25/6021-ІТ від 14.05.2025, відповідно до якого проведеним дослідження було встановлено, що в діях водія автомобіля ВАЗ-21703, з технічної точки зору, не маються невідповідності вимогам п. 12.2 ПДР України та маються невідповідності вимогам п. 12.4, п. 12.3 ПДР України. У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21703, з метою забезпечення безпеки дорожного руху, повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.4, п. 12.2, п. 12.3 ПДР України.Дослідженням було встановлено, що водій автомобіля ВАЗ-21703, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Проведеним дослідженням було встановлено, що в даному випадку дії водія автомобіля ВАЗ-21703, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв?язку з настанням даної ДТП (т.2, а.к.п.61-67);

- висновком експерта № СЕ-19/115-25/16552-ІТ від 27.10.2025, відповідно до якого проведеним дослідження було встановлено, що в діях водія автомобіля ВАЗ-21703, з технічної точки зору, не маються невідповідності вимогам п. 12.2 ПДР України та маються невідповідності вимогам п. 12.4, п. 12.3 ПДР України. У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21703, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.4, п. 12.2, п. 12.3 ПДР України. Дослідженням було встановлено, що водій автомобіля ВАЗ-21703, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Проведеним дослідженням було встановлено, що в даному випадку дії водія автомобіля ВАЗ-21703, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв?язку з настанням даної ДТП (т.2, а.к.п.75-81);

Таким чином, аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведеності вини обвинуваченого в пред`явленому йому обвинуваченні.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потрепілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Обставинами, що пом`якшуть покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, який є необережним, тяжким, суспільну небезпеку злочину – оскільки життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, обставини злочину, наслідок злочинних дій. Разом з тим, суд бере до уваги те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності в силу ст. 89 КК України не притягувався, притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху, за місцем проживання характеризується посередньо (т.1, а.к.п.225). Матеріальна шкода обвинуваченій у сумі 91 260 гривень 18 коп. відшкодована, що підтверджується документально (т.2, а.к.п. 120-148). Разом з тим, суд бере до уваги досудову доповідь, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк – можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства.

Крім того, суд враховує положення п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й ставлення особи до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. В даній справі, суд враховує те, в результаті злочину настали наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, в чому обвинувачений щиро кається, відшкодував матеріальну шкоду.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому повинно бути призначене основне покарання в виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України.

Щодо вирішення питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до таких висновків.

Право суду призначати покарання на власний розсуд, зокрема без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Крім того, суд звертає увагу на те, що у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зазначається про те, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання. В даній справі на переконання суду, призначення додаткового покарання не покладатиме на обвинуваченого надмірний тягар.

Тому на думку суду, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості злочину, який є необережним, тяжким, суспільну небезпеку злочину – оскільки життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, обставини злочину, наслідок злочинних дій обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити додаткове покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без задоволення.

Представник потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином. Просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 500 000 гривень, 31 564 гривень витрати на лікування та відновлення та 3000 гривень щомісячно, довічно — відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом.

Вимоги мотивує тим, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.03.2024 потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження. До дорожньо-транспортної пригоди у неї не було інвалідності, зараз вона має 2 групу інвалідності, непрацездатна, не може себе самостійно повноцінно обслуговувати. Змушена постійно приймати ліки. Змушена докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, для лікування, що порушило нормальний спосіб життя, отримані травми обмежили повсякденний спосіб життя і вона потребувала постійної сторонньої допомоги.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачкою вимог та їх обґрунтування, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 3 п. 5, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, якою передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, є однією з конституційних гарантій кожної фізичної та юридичної особи (ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України).

Потерпіла ОСОБА_5 перенесла моральні та фізичні страждання, які спричинили негативні зміни у її житті у зв`язку з ДТП та отриманими тяжких тілесних ушкоджень. Суд враховує характер і глибину душевних та фізичних страждань і з врахуванням вимог розумності і справедливості, приходить до висновку визначити розмір морального відшкодування ОСОБА_5 в сумі 250 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 добровільно сплатив потерпілій ОСОБА_5 в якості відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 91 260 грн. 18 коп., що підтверджується документально.

Потерпіла ж заявила цивільний позов, в якому просить відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 31 564 гривень витрати на лікування та відновлення. При цьому потерпіла ОСОБА_5 підтвердила витрати на придбання медикаментів, що не були сплачені обвинуваченим ОСОБА_3 , в сумі 13 350 грн 63 коп., що підлягає стягненню з обвинуваченого. Витрати на продукти харчування відшкодуванню не підлягають.

Вимога про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої 3000 гривень щомісячно, довічно — відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом є необгрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (т.1, а.к.п.116, 124, 180)

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд,

У Х В А Л ИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 роки та покласти, на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди, 13 350 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 63 коп. матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог — відмовитиб.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз на користь держави у сумі 36 349 гривень, 09 копійок.

Скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.03.2024, а саме з:

- транспортного засобу марки «ВАЗ-21703» з держаним номерним знаком НОМЕР_5 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 зареєстрований на ОСОБА_14 та знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , держаного номерного знаку НОМЕР_5 (сейф пакет серії WAR №1652437), пластмасових уламків (сейф пакет серії WAR №1395548), правого дзеркала заднього виду (сейф пакет серії WAR №1395549), змиву з поверхні дверної ручки з лівої зовнішньої сторони паперовий конверт №1, змиву РБК з поверхні дорожнього покриття паперовий конверт №2.

Скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.04.2024, а саме з

- чохла з керма який був поміщений до сейф-пакунку SUD 3047968, підголівника з водійського сидіння який був поміщений до сейф-пакунку SUD 3047969, змиву з КПП авто «BA3-21703» з д.н.з. НОМЕР_5 , який був поміщений до паперового конверту № 3;, змиву з внутрішнього боку дверей (водійських) «ВАЗ-21703» з держаним номерним знаком НОМЕР_5 , який був поміщений до паперового конверту №1; змиву з керма авто«ВАЗ-21703» з держаним номерним знаком НОМЕР_5 який був поміщений до паперового конверту №2.

Речові докази:

- транспортний засіб марки «ВАЗ-21703» з держаним номерним знаком НОМЕР_5 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 зареєстрований на ОСОБА_14 та знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , держаний номерний знак НОМЕР_5 (сейф пакет серії НОМЕР_7 ), пластмасові уламки (сейф пакет серії WAR №1395548), праве дзеркало заднього виду сейф пакет серії WAR №1395549, чохол з керма, який був поміщений до сейф-пакунку SUD 3047968, підголівник з водійського сидіння який був поміщений до сейф- пакунку SUD 3047969 — повернути ОСОБА_3 , як користувачу.

- змив з поверхні дверної ручки з лівої зовнішньої сторони (паперовий конверт №1), змив РБК з поверхні дорожнього покриття (паперовий конверт №2), змив з КПП авто «BA3-21703» з д.н.з. НОМЕР_5 , який був поміщений до паперового конверту № 3; змив з внутрішнього боку дверей (водійських) «ВАЗ-21703» з держаним номерним знаком НОМЕР_5 , який був поміщений до паперового конверту №1; змив з керма авто«ВАЗ-21703» з держаним номерним знаком НОМЕР_5 який був поміщений до паперового конверту №2 - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1