Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №465/10471/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/10471/25

2/465/1488/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

26.03.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Мартьянової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Штокало С.-М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник АТ «Таскомбанк» за допомогою підсистеми «Електронний Суд» звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Таскомбанк» заборгованості за Кредитним договором № 9175712393 від 05.11.2021 у розмірі станом на 01.05.2025 становить 38452,59 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 17626,64 грн., заборгованості по річних процентах (в т.ч. прострочена) 4578,88 грн., заборгованості по щомісячних процентах (в т.ч. прострочена) 16247,07 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 9175712393. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 20887,89 грн. строком на 48 місяців, на умовах сплати річних процентів у розмірі 11,99 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів у розмірі 2,99 % від суми кредиту. Як позичальник відповідачка погодилась з тим, що зобов`язана повертати кредит щомісячно згідно графіка платежів. Таким чином, позивачем виконано взяті на себе обов`язки за кредитним договором у повному обсязі шляхом безготівкового перерахування відповідачці коштів, натомість позичальником порушено умови вищезазначеного кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, проценти не сплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість перед кредитодавцем. При цьому, 09.11.2021 права вимоги за Кредитним договором до відповідача відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21. Факт передачі права вимоги за Кредитним договором № № 9175712393 від 05.11.2021, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору відступлення права вимоги, а про факт відступлення права вимоги за таким кредитним зобовязання АТ «Таскомбанк» належним чином повідомлено відповідача. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 05.11.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено у письмовій формі Кредитний договір № 9175712393 (арк. 62, 63).

Відповідно до п. 1.1. Договору сторонами погоджено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно умов вищевказаного договору кредит надано ОСОБА_1 на наступних умовах: сума кредиту - 20887,89 грн., із строком кредитування протягом 48 місяців. Позичальник зобов`язалась сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених у Паспорті кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Встановлено, що ОСОБА_1 того ж дня підписав також Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5712393, в якому міститься повна інформація щодо основних умов кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, а також порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Так, підписавши паспорт кредиту № 5712393, сторонами погоджено, що ставка щомісячних процентів становить 2,99 % від суми кредиту.

Окрім того, своїм підписом відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до її потреб, а також ознайомлено з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і ст. 6,9 ЗУ «Проспоживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як встановлено із представленої позивачем до матеріалів позову виписки по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_1 , здійснено перерахування суми грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 по кредитному договору № 9175712393.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, підписавши 05.11.2021 кредитний договір та Паспорт кредиту, та отримавши кредитні кошти у користування, що підтверджується випискою по банківському рахунку, відповідач ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на запропоновані йому умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У даному випадку, долученою позивачем випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 позивачем доведено факт виконання зі сторони кредитодавця умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, однак відповідач не спростував факту укладення ним кредитного договору та отримання на його виконання кредитних коштів у користування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, перехід права вимоги до нового кредитора можливий двома способами: за договором купівлі-продажу права вимоги (цесії) та за договором факторингу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово досліджувала питання розмежування договору цесії та договору факторингу.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 по справі № 906/1174/18 (пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові від 16.03.2021 по справі № 906/1174/18 (пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у ВП ВС від 11.09.2018 по справі № 909/968/16 ( пункт 106).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19(910/13492/21).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді не укладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).

Під час судового розгляду вказаної справи встановлено, що 01.09.2021 між АТ «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» укладено Договір про відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9175712393 від 05.11.2021 року.

Пунктом 2.1. цього Договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Сторони також погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №01/09/21 від 01.09.2021 року, АТ «Таскомбанк» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9175712393 від 05.11.2021.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до статей 527 та 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а стаття 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як убачається з розрахунку заборгованості відповідач взятих на себе зобов`язань перед позивачем належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує. В зв`язку із чим станом на 01.05.2025 заборгованість відповідача перед позивачем складає 38452,59 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 17626,64 грн., заборгованості по річних процентах (в т.ч. прострочена) 4578,88 грн., заборгованості по щомісячних процентах (в т.ч. прострочена) 16247,07 грн.

Досудова вимога позивача, направлена відповідачу про погашення заборгованості за кредитним договором № 9175712393 залишилася без належного реагування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, а відтак, суд, перевіривши зазначений розрахунок, бере до уваги.

Враховуючи наведене суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 38452,59 грн.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову АТ «Таскомбанк» сплачено 2422,40 грн. судового збору.

Беручи до уваги, що позов задоволено, суд вважає, що на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2422,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором №9175712393 від 05.11.2021 у розмірі 38452 (тридцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи :

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: м.Київ, просп. Леоніда Каденюка, буд.23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Мартьянова С.М.