Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №456/745/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 23 березня 2026 р.

Справа: №456/745/26

Суддя: Валовін Ю. В.

Справа № 456/745/26

Провадження № 3/456/598/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

24 березня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Валовін Ю. В. , розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582279 від 03.02.2026 ОСОБА_1 03.02.2026 о 14:30 год. в с. Журавно Стрийського району Львівської області на автодорозі Стрий – Журавно 0141803 поблизу населеного пункту Йосиповичі, керуючи транспортним засобом Volkswagen Jetta, н.з. НОМЕР_1 , була неуважна, не стежила за дорожньою обстановкою та її змінами, не врахувала погодних умов та стан дорожнього покриття, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась бокового інтервалу, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем, який рухався навпроти, під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила п. 1.5, 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди заперечила, пояснила, що рухалася у своїй смузі якомога правіше до узбіччя на невеликій швидкості, зважаючи на погодні умови та стан дорожнього покриття (ожеледицю), коли зустрічний автомобіль виїхав на її смугу, ОСОБА_1 знизила швидкість практично до нуля скеровуючи автомобіль максимально праворуч.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який був пасажиром ОСОБА_1 під час події, яка сталася 03.02.2026, підтвердив пояснення ОСОБА_1 та зазначив, що вони рухалися в сторону м. Стрия зі швидкістю 20 км/год та на зустріч їм раптово виїхав Reno Daster, ОСОБА_1 почала гальмувати і дала праворуч та виїхала на сніг. Якби водій Reno Daster їхав у своїй смузі, то зіткнення вдалося б уникнути.

Представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Ільків О.М. стверджував, що працівниками поліції правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , як такі що суперечили правилам дорожнього руху та спричинили вчинення адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дорожнє покриття буле незадовільне, рухатись було вкрай складно, зважаючи на нерозчищену від снігу дорогу, видимою залишалась одна смуга руху, під час ДТП він рухався в своїй смузі руху максимально, як це було можливо. При виїзді з повороту перед зіткненням не виключав, що його могло занести, проте наполягав, що зіткнення сталось через те, що ОСОБА_1 занесло і вона не вживала достатньо необхідних заходів для уникнення зіткнення.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 283 КУпАП передбачає, що суд при винесенні постанови про адміністративне правопорушення перевіряє: чи є в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, чи накладено стягнення в межах, встановлених законодавчим актом.

Під час розгляду справ необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об`єкта, суб`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторони. Необхідно враховувати, що обов`язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Враховуючи обставини події, а також: пояснення ОСОБА_1 , в яких вона наполягала, що рухалась в своїй смузі руху і практично зупинила рух перед зіткненням; потерпілого ОСОБА_2 , який не виключав ту обставину що його могло занести зважаючи на дорожнє покриття; свідка ОСОБА_3 який підтвердив обставини руху ОСОБА_1 ; досліджену в судовому засіданні схему місця ДТП від 03.02.2026, на якій місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на смузі руху ОСОБА_1 ; акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 03.02.2026 який свідчить про незадовільний стан дороги в силу бездіяльності відповідних дорожніх служб; суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, таким чином у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона правопорушення, яка утворює його склад у сукупності з іншими обставинами.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 (справа № 338/1/17, провадження № К/9901/15804/18) сформулював висновок про те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010№ 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, сформованої у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Згідно із ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений у ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, що згідно з п.1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.

Враховуючи викладене вище, провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більш як п`ять днів з дня оголошення резолютивної частини судового рішення і визначити дату складання повного тексту судового рішення 27.03.2026.

Суддя Юлія ВАЛОВІН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua