Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №456/84/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/84/25

Провадження № 2/456/84/2026

РІШЕННЯ

іменем України

12 березня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку спрощеного провадження справу №456/84/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які навчаються, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на період навчання у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб щомісяця, починаючи стягувати від дня подання заяви і до закінчення сином та дочкою навчання, але не більше як до досягнення ними 23 року.

В обґрунтування вимог зазначила, що відповідач по справі є її колишній чоловік. Від даного шлюбу у подружжя повнолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 1 вересня 2024 року син ОСОБА_3 продовжує навчається на 3 курсі денної форми навчання у інституті ІТРЕ Національному Університеті «Львівська політехніка», що підтверджується доданою до заяви довідкою з місця навчання, і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги та закінчує навчання 30 червня 2026 року. Дочка ОСОБА_4 з 1 вересня 2024 року продовжує навчання на 2 курсі денної форми навчання у інституті права Львівського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується доданою до заяви довідкою з місця навчання, і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги та закінчує навчання 30 червня 2027 року.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги просила задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_5 , подав до суду відзив, в якому зазначив, що починаючи з моменту навчання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2022 та 20213 років, відповідач здійснював і продовжує здійснювати оплату за їх навчання, а також здійснює їх забезпечення та утримання по даний час, шляхом перерахунку грошових коштів на їхні карткові рахунки та на карткові рахунки колишньої дружини. Також зазначив, що відповідач страждає на хворобу серцево-судинної системи, регулярно проходить лікування. Понад два тому, йому встановлено діагноз, який потребує підтримуючого лікування. Також в період з 24.01.2024 по 07.02.2024, з 21.01.2026 по 02.02.2026 перебував на стаціонарному лікуванні. З долучених довідок та медичної документації вбачається, що відповідач систематично проходить лікування та обстеження у лікарів з приводу лікування, що потребує щомісячних фінансових витрат. Крім того витрат на лікування, відповідач оплачує комунальні платежі, а також купує продукти харчування, також підтримує і допомагає своїм батькам-пенсіонерам. Оскільки матеріальне становище відповідача на даний час є дуже скрутним, то станом на сьогодні сплачувати додатково аліменти він буде фінансово неспроможний. У зв`язку з наведеним просив в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, покликаючись на викладені у відзиві заперечення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є батьком повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в Національному університеті «Львівська політехніка», є студентом 3 курсу, на денному відділенні та закінчує навчання 30 червня 2026 року.

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є батьком повнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка навчається у Львівському державному університеті внутрішніх справ, є студенткою 2 курсу, на денному відділенні та закінчує навчання 30 червня 2027 року.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які стосуються обов?язку батьків утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, які регулюються главою 16 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частини 1 статті 199 цього Кодексу якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз вказаних норм дає підставу для висновку, що батьки зобов?язані утримувати повнолітнього сина та доньку, які продовжують навчатися та у зв?язку із цим потребують матеріальної допомоги.

Повертаючись до матеріалів справи, суд установив, що відповідач отримує дохід, про що стверджував позивач у позові, що не заперечив відповідач.

Таким чином, суд прийшов висновку, що у відповідача є дохід, а відтак є можливість надання матеріальної допомоги повнолітній дочці та сину, які продовжують навчання. З цього питання суд приймає аргументи позивача.

Таким чином, щодо наявності умови можливості надання матеріальної допомоги, у відповідності до ч. 1 ст. 199 СК України, суд приходить висновку, що у відповідача є наявною така можливість.

Щодо визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки та сина, суд прийшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Окрім цього, відповідно до ст. 182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд бере до уваги те, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що здійснював і продовжує здійснювати забезпечення та утримання дітей, шляхом перерахунку грошових коштів на їхні карткові рахунки, а також те, що відповідач має проблеми зі здоров`ям. На підставі наведеного, враховуючи, що ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , досягнули повноліття, однак продовжують навчання, потребують матеріальної допомоги на навчання, беручи до уваги те, що відповідачем не заперечується обов`язок надання матеріальної допомоги, разом з тим, керуючись принципом розумності, справедливості та рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини та беручи до уваги, що обов`язок утримання дитини покладається рівною мірою на матір і батька, при цьому у матеріалах справи, відсутні будь-які відомості щодо доходів відповідача та докази на підтвердження фінансової спроможності сплачувати відповідачем аліменти у визначеному позивачем розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходів, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання є підставним та підлягає частковому задоволенню, а тому суд вважає за необхідне стягувати звідповідача накористь позивача аліменти на час навчання сина ОСОБА_3 та дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача, щомісячно, з моменту пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення 23-х років.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що порушене право позивачки щодо стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання підлягає захисту шляхом задоволення позову частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 140 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В разі, якщо позивача звільнено при зверненні до суду від сплати судового збору, ці витрати потрібно стягнути з відповідача. Позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів від сплати судового збору звільнена законом. Таким чином, з відповідача потрібно стягнути 2424,40 грн судового збору в дохід держави.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Позивач на підтвердження витрат на правову допомогу надав: квитанцію до прибуткового касового ордера №2, згідно з якою загальна ворсіть наданих юридичних послуг становить 1800,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання, однак, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц, від 26.07.2022 у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованій формі та є визначеним в розмірі 1800,00 грн., який підлягає розподілу за результатами розгляду справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19).

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України, ст.ст..105, 110, 112 СК України суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період навчання, починаючи стягнення з 08.01.2025 року, і до закінчення нею навчального закладу 30 червня 2027р.,але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку та аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання, щомісячно, починаючи стягнення з 08.01.2025 року, і до закінчення ним навчального закладу 30 червня 2026р.,але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку, щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 судовий збір в користь держави в розмірі 2424 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.. 40 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати на правову допомогу в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Повний текст рішення суду виготовлений 22.03.2026.

Суддя Р. Т. Шрамко