Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №452/3521/23 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3521/23

Провадження № 2/452/171/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,

з участю секретаря судового засідання Терлецької І.В.,

представника позивача Васьківа А.Я.,

представника відповідача – адвоката Прокопчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

встановив :

29.08.2023 Військова частина НОМЕР_1 (далі в/ НОМЕР_2 ) звернулася до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2020 року у справі №914/1698/20 позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) до в/ НОМЕР_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в сумі 101 300,00 (сто одна тисяча триста) грн. 00 коп. задоволено частково. Вирішено стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь МТСБУ 100 000,00 (сто тисяч) грн. 00 коп. завданої шкоди в порядку регресу та 2 075,03 (дві тисячі сімдесят п`ять) грн. 03 коп. судового збору. У задоволенні вимоги про стягнення 1 300,00 (однієї тисячі триста) грн. 00 коп. - відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року апеляційну скаргу в/ НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2020 року у справі №914/1698/20 - залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення суду в/ НОМЕР_2 виплатила завдану шкоду на користь МТСБУ в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та 2 075,03 грн. судового збору, що підтверджується меморіальними ордерами від 18.02.2022 року №219039307 та №249041975 відповідно.

Під час розгляду вищевказаної справи, судами було встановлено наступні факти:

09 липня 2016 року о 21 год. 30 хв. на автодорозі «Бориспіль - Дніпропетровськ» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «КАМАЗ - 43101 (ТДА-ЖК)», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч в напрямку села Дівички, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, не врахував дорожньої обстановки та при зміні напрямку руху не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу марки «LаndRоvег», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказана ДТП сталася у зв`язку з порушенням ПДР України водієм ОСОБА_1 .

04 січня 2016 року між командиром військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 було укладено договір №34 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого відповідач бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження довірених йому військовою частиною матеріальних цінностей. А у випадку незабезпечення з вини військовослужбовця збереження довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру збитку, завданого військовій частині (державі) здійснюється відповідно до чинного законодавства; автомобіль марки «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на час ДТП перебував на балансі в/ НОМЕР_2 і належав їй на праві оперативного управління.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеним 17.07.2015 року між ним та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира в/ НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 , а тому, на час ДТП, за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_1 , який здійснював управління транспортним засобом як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13.01.2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

16 березня 2017 року постановою Апеляційного суду Київської області постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області залишено без змін.

Даний позов є вже другим позовом в/ НОМЕР_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу, виходячи з наступних підстав.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2018 року у справі №373/2316/17 :

-у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено;

-позов ОСОБА_2 до в/ НОМЕР_2 , третя особа ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково; стягнуто із в/ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 267 457 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 97 коп. матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на залучення експерта; 2 452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн. 80 коп. судових витрат;

-у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.02.2019 у справі №373/2316/17 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2018 року – залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 21.02.2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, в/ НОМЕР_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовлено.

Згідно повідомлення Самбірського управління державної казначейської служби України Львівської області 27.08.2019, Управління казначейства 05.09.2019 та 11.09.2019 на виконання виконавчого листа Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21.05.2019 року по справі № 373/2316/17, здійснило безспірне списання коштів з рахунку в/ НОМЕР_2 № НОМЕР_5 на користь ОСОБА_2 в розмірі 267 457 грн. 97 коп. матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1 500 грн. 00 коп. витрат на залучення експерта; 2 452 грн. 80 коп. судових витрат.

З метою стягнення заборгованості в порядку регресу, у жовтні 2019 року в/ НОМЕР_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (перший позов).

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.12.2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь в/ НОМЕР_2 – 271 410 (двісті сімдесят одну тисячу чотириста десять) грн. 77 коп. на відшкодування шкоди, завданої державі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09.08.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.12.2020 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.10.2022 у даній справі касаційну скаргу в/ч НОМЕР_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 09.08.2021 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Тому, посилаючись на положення ст. 1172, 1191, ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 в порядку регресу 100 000,00 грн. заподіяної шкоди та 2 075,03 грн. судового збору, а також 2 684,00 грн. судового збору за подання даного позову.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16.11.2023 зупинено провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу до припинення відрядження відповідача.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23.10.2024 поновлено провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02.12.2024 зупинено провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2025 поновлено провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.12.2025, у зв`язку із звільненням ОСОБА_4 з посади судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області у відставку, дана цивільна справа прийнята до провадження суддею Пташинським І.А.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду.

10.04.2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Прокопчук А.В. подала до суду відзив, який мотивувала тим, що 09 липня 2016 року ОСОБА_1 на автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ, керуючи автомобілем марки «Камаз» 433101, р.н. НОМЕР_3 , здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ленд Ровер», р.н. НОМЕР_4 . Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у справі №373/1207/16-ц ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Зазначає, що автомобіль марки «Камаз» 433101, р.н. НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_1 і яким керував ОСОБА_1 , не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихзасобів, хоч саме позивач був зобов`язаний укласти такий договір та надати відповідачу для дотримання ПДР під час керування ввіреним ТЗ. Доказів того, що відповідальною особою за укладення такого договору (в силу службових обов`язків) був відповідач, який є учасником бойових дій, позивачем не надано. Також позивачем не надано жодних доказів стосовно протиправності поведінки відповідача, у розумінні порушення службових обов`язків, та доказів вини у заподіянні шкоди у розумінні надмірних, додаткових витрат військової частини, а отже відсутній причинний зв`язок.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, наслідком якого стало списання з рахунку військової частини на користь МТСБУ матеріальної шкоди в сумі 101300 грн. не можна вважати умисними протиправними діями (бездіяльністю), або діянням, що має ознаки кримінального правопорушення. Зазначає, що позивачем не надано доказів взяття відповідачем на себе зобов`язання повної матеріальної відповідальності. Отже, аналіз наведених норм законодавства та поданих доказів до матеріалів справи, дає підстави стверджувати, що відшкодування на користь позивача може бути здійснено лише в межах п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, оскільки останнім фактично було заподіяно шкоду з необережності. Станом на січень-червень 2022 року прожитковий мінімум був встановлений на рівні 2481,00 грн.

Проте, відповідно до п.10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Норми Положення є спеціальними порівняно з нормами ЦК України (зокрема ст.1191 ЦК України). Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

16.04.2025 року представник позивача в/ч НОМЕР_1 - Васьків А.Я. подав до суду відповідь на відзив, який мотивував тим, що поданий відповідачем відзив засвідчує небажання відповідача вчинити дії щодо усунення заборгованості, яка виникла у позивача внаслідок безспірного списання коштів з реєстраційного рахунку в/ч НОМЕР_1 за спричинену шкоду ОСОБА_1 . Так як в/ч НОМЕР_1 є органом державної влади і фінансується з державного бюджету України, списання коштів в розмірі 102 075 грн. 03 коп. призвело до надмірних витрат з державного бюджету, які б могли бути спрямовані на посилення обороноздатності країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Посилання відповідача на необережність в його діях не має юридичного сенсу, оскільки наявність вини та її ступінь не є обставинами, що мають юридичне значення в рамках спірних правовідносин.

Зазначає, що не підлягають задоволенню заперечення представника відповідача щодо розміру його матеріальної відповідальності в порядку регресу, оскільки доводи відповідача, викладені у відзиві стосуються загального порядку матеріальної відповідальності і не враховують специфічності спірних правовідносин, а саме наявність джерела підвищеної небезпеки у якості об`єкта заподіяння шкоди – спеціального автомобіля марки «КАМАЗ 43101» (ТДА-2К), військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 . Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю, посилався на обставини викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Прокопчук А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09 липня 2016 року, о 21 год. 30 хв. на автодорозі «Бориспіль - Дніпропетровськ» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «КАМАЗ - 43101 (ТДА-ЖК)», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч в напрямку села Дівички, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, не врахував дорожньої обстановки та при зміні напрямку руху не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу марки «Lаnd Rоvег», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказана ДТП сталася в зв`язку з порушенням ПДР України водієм ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП;справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (справа №373/1207/16-п).

16 березня 2017 року постановою Апеляційного суду Київської області постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області залишено без змін.

Постанова Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від

13 січня 2017 року (справа №373/1207/16-п) набрала законної сили 16 березня 2017 року.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2018 року у справі №373/2316/17 :

-у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено;

-позов ОСОБА_2 до в/ НОМЕР_2 , третя особа ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково; стягнуто із в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 267 457 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 97 коп. матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на залучення експерта; 2 452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн. 80 коп. судових витрат;

-у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду вищевказаної справи, Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області було встановлено, що:

«09 липня 2016 року о 21 год. 30 хв. на автодорозі «Бориспіль - Дніпропетровськ» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «КАМАЗ - 43101 (ТДА-ЖК)», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч в напрямку села Дівички, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, не врахував дорожньої обстановки та при зміні напрямку руху не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу марки «Lаnd Rоvег», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказана ДТП сталася в зв`язку з порушенням ПДР України водієм ОСОБА_1 .

Моторно (Транспортним) страховим Бюро України відповідно до страхового поліса №АЕ/7916571 позивачу ОСОБА_2 відшкодовано шкоду, заподіяну в результаті ДТП в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Відповідно до висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 26 серпня 2016 року за №085/16, наданого позивачем, розмір матеріальних збитків заподіяних ОСОБА_2 в результаті пошкодження в ДТП автомобіля марки «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 413 442 грн.15 коп.

З квитанції №058 вбачається, що ОСОБА_2 оплатив послуги експерта 15.08.2016 в розмірі 1 500 грн.00 коп.

Відповідно до копії висновку автотоварознавчого дослідження від 07 жовтня 2016 року за №90/16, наданого на запит суду Моторно (транспортним) страховим бюро України, розмір матеріальних збитків заподіяних ОСОБА_2 в результаті пошкодження в ДТП автомобіля марки «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 367 457 грн. 97 коп. Позивач погодився з такою сумою майнової шкоди та зменшив свої вимоги в цій частині до 267457 грн. 97 коп.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Діяльність із використання, зберігання й утримання військовими частинами техніки, зокрема автомобіля «КАМАЗ 43101 (ТДА-2К)», військовий реєстраційний номер НОМЕР_3 , має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи в судовому порядку питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі також - ЗСУ).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

На час дорожньо-транспортної пригоди за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_1 , який здійснював управління транспортним засобами як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 .

Автомобіль марки «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 на час ДТП перебував на балансі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) і належав їй на праві оперативного управління.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ця військова частина відповідно до статті 1187 ЦК України повинна нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Міністерство оборони України не повинно в цьому випадку нести субсидіарної відповідальності, оскільки відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Проте, у правовідносинах за участю позивача немає закону чи договору, що передбачають солідарну відповідальність Міністерства оборони України та військової частини на випадок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

За висновком автотоварознавчого дослідження від 07 жовтня 2016 року за №90/16, визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «LandRover», реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 09.07.2016 року становить 367 457 грн.97 коп., позивач ОСОБА_2 погодився, а тому суд, враховуючи вищевказаний висновок експерта, вважає, що підлягає стягненню з відповідача різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, який здійснило за полісом Моторне (транспортне) страхове бюро України, в розмірі 267 457 грн. 97 коп. (367 457 грн. 97 коп. - 100 000 грн. 00 коп. = 267 457 грн.97 коп.)».

Із постанови Київського апеляційного суду від 21.02.2019 року вбачається, що рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2019 року по справі № 373/2316/17 залишено без змін, а апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 без задоволення.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.12.2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь в/ НОМЕР_2 – 271 410 (двісті сімдесят одну тисячу чотириста десять) грн. 77 коп. на відшкодування шкоди, завданої державі (справа №452/3423/19).

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.12.2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 13336,25 грн. для відшкодування шкоди завданої державі; в задоволенні решти позову відмовлено (справа №452/3423/19).

Як було встановлено Львівським апеляційним судом у постанові від 11.07.2025 року (справа №452/3423/19) :

«Як вбачається із повідомлення Самбірського управління державної казначейської служби, 27.08.2019 року, 05 і 11.09.2019 року Управління казначейства здійснило безспірне списання коштів на виконання виконавчого листа Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21.05.2019 року по справі №373/2316/17 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 267 457,97 грн. (двісті шістдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 97 копійок) матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-траспортної пригоди, 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на залучення експерта, 2452,80 грн. (дві тисячі чотириста п`ятдесят дві гривні 80 копійок) судових витрат, з реєстраційного рахунку № НОМЕР_5 , що належить військовій частині НОМЕР_1 . Безспірне списання коштів проводилось по справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини про стягнення з Міністерства оборони України на його користь 313 441 грн. 15 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 1 500 грн. 00 коп. вартості проведених експертних досліджень, 10 000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, 28 400 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову.

Однак, умови матеріальної відповідальності військовослужбовців на час спірних правовідносин регламентовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23 червня 1995 року (далі Положення). Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 7 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов`язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.

Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи, обставин, за яких заподіяно шкоду, вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується обмежена, повна або підвищена матеріальна відповідальність.

Відповідно до пункту 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 13, 14 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. За шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №161/175/17 (провадження № 61-31751ск18).

В даному випадку, відповідач, спричинивши дорожньо-транспортну пригоду, завдав пряму дійсну шкоду, шляхом пошкодження транспортних засобів і це спричинило додаткові витрати для військової частини, а саме: безспірне списання коштів відповідно до виконавчого листа Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21.05.2019 року по справі № 373/2316/17 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 267 457 грн. 97 коп. матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1500 грн. 00 коп. витрат на залучення експерта; 2452 грн. 80 коп. судових витрат.

Однак, шкода завдана ОСОБА_1 у зв`язку з недбалим виконанням ним службових обов`язків, тому підстави для застосування до відповідача повної або кратної матеріальної відповідальності відсутні, у зв`язку з чим слід застосовувати до спірних правовідносин пункт 10 Положення та стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 01.07.2025 року №310, місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на вересень 2019 року (коли було позивачем повністю відшкодовано шкоду потерпілій особі) становить 13336,25 грн.

Тому, колегія суддів вважає, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 13336,25 грн. суми матеріального відшкодування, відповідно до вказаних норм закону, що регулюють спірні правовідносини та практики Верховного Суду, про яку йшлося».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2020 року у справі №914/1698/20 позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) до в/ НОМЕР_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в сумі 101 300,00 (сто одна тисяча триста) грн. 00 коп. задоволено частково. Вирішено стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь МТСБУ 100 000,00 (сто тисяч) грн. 00 коп. завданої шкоди в порядку регресу та 2 075,03 (дві тисячі сімдесят п`ять) грн. 03 коп. судового збору. У задоволенні вимоги про стягнення 1 300,00 (однієї тисячі триста) грн. 00 коп. - відмовлено.

Як було встановлено Господарським судом Львівської області у рішенні від 18.09.2020 року у справі №914/1698/20 :

«09 липня 2016р. на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ з вини громадянина ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який керував автомобілем КАМАЗ з державними номерними знаками НОМЕР_3 , що належав військовій частині НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода.

Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2016 року і Постановою Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Lend Rover з номерними знаками НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_2 . Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження №90/16 від 07.10.2016, складеного судовим експертом Лопатіним В.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля LendRover з номерними знаками НОМЕР_4 , становить 367457,97 грн. (помилково вказано 367457797 грн.).

У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 100 000,00 грн. (копія платіжного доручення №5516рв від 07 липня 2017 року)».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року апеляційну скаргу в/ НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2020 року у справі №914/1698/20 - залишено без змін.

Згідно ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вищевказані обставини, які були встановлені рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2019 року по справі №373/2316/17, яке набрало законної сили 21.02.2019, Львівським апеляційним судом у постанові від 11.07.2025 року (справа №452/3423/19) та Господарським судом Львівської області у рішенні від 18.09.2020 року у справі №914/1698/20, яке набрало законної сили 18.01.2021, і які сторонами не оспорювалися, суд, у відповідності з вимогами ч.5 ст.82 ЦПК України, вважає встановленими і такими що не потребують доказування.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2020 року у справі № 914/1698/20 в/ч НОМЕР_1 виплатила завдану шкоду на користь МТСБУ в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та 2 075,03 грн. судового збору, що підтверджується меморіальними ордерами від 18.02.2022 року №219039307 та №249041975 відповідно.

Враховуючи встановлені рішеннями судів у господарській та цивільній справахобставини, суд вважає, що розмір матеріальних збитків заподіяних ОСОБА_2 09 липня 2016 року о 21 год. 30 хв. на автодорозі «Бориспіль - Дніпропетровськ» ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «КАМАЗ - 43101 (ТДА-ЖК)», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 ,в результаті пошкодження в ДТП автомобіля марки «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 367 457 грн. 97 коп.

Дані обставини в судовому засіданні представниками сторін не оспорювалися.

Відповідачу ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди стягнуто :

-із в/ НОМЕР_2 - 267 457 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 97 коп.;

-із Моторного (транспортного) страхового бюро України – 100 000 грн. 00 коп.

Таким чином, заподіяна шкода в розмірі 100 000,00 грн., яку просила стягнути в/ч НОМЕР_1 із ОСОБА_1 в порядку регресу є складовою матеріальної шкоди в сумі 367 457 грн. 97 коп. завданої ОСОБА_2 09 липня 2016 року о 21 год. 30 хв. на автодорозі «Бориспіль - Дніпропетровськ» ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «КАМАЗ - 43101 (ТДА-ЖК)», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 .

Оскільки, постановою Львівського апеляційного суду від 11.07.2025 року позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу в сумі 267 457 грн. 97 коп. задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 13336,25 грн. (у розмірі місячного грошового забезпечення) для відшкодування шкоди завданої державі; в задоволенні решти позову відмовлено (справа №452/3423/19), то, на переконання суду, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 ,на підставі ст.ст. 1172, 1191, ЦК України, в порядку регресу 100 000,00 грн. заподіяної шкоди (складова частина матеріальної шкоди в загальній сумі 367 457 грн. 97 коп.) та 2 075,03 грн. судового збору, не гуртуються на законі, оскільки по суті цей спір уже був вирішений постановою Львівського апеляційного суду від 11.07.2025 року (справа № 452/3423/19).

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

При цьому суд відхиляє інші обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а відповідач заперечення проти позову, оскільки вони не знайшли підтвердження в судовому засіданні і висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн, відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Однак, відповідно до статей 133, 141 ЦПК України з відповідача не підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позову в сумі 2684,00 грн., оскільки судом в позові відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст. 4,10,12,13,19,76,81,82,89,259,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя