Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №452/921/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №: 452/921/26

Провадження № 3/452/482/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 березня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Пташинський І.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Дрогобицького районного відділу поліції №2 ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого,

за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп., на користь держави,з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Разом з тим, ОСОБА_1 14 лютого 2026 року о 18.55 в м. Самбір по вул. І.Франка, Львівської області, керував електровелосипедом в стані алкогольного сп`яніння, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку, що зафіксовано на відеофіксацію, чимпорушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В судіОСОБА_1 фактично визнав себе винуватим у вчиненому правопорушенні, підтвердив обставини його вчинення.

Заслухавши усні пояснення ОСОБА_1 , надані ним під час розгляду справи в суді, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, у тому числі долучений до нього відеозапис, приходжу до наступних висновків.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).

Відповідно до п.2.4 (а) ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України. Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у певних випадках.

Як встановлено судом з матеріалів справи, електровелосипиед, без державного реєстраційного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_1 , було зупинено патрульними поліцейськими за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору на службовому автомобілі.

Разом з тим, у разі відсутності законних підстав для зупинки, особа має право заявити про таке службовій особі, що зупинила транспортний засіб, та вимагати припинення безпідставного обмеження прав. Кожен має право фіксувати порушення, що вчиняються проти неї. Якщо незаконні дії мали місце, то захист порушених прав здійснюється за наявними механізмами, а саме, шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку, звернення за відшкодуванням шкоди за незаконні дії, тощо.

При цьому, судом враховано, що ОСОБА_1 не оскаржував у встановленому законом порядку, зокрема, в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), незаконність зупинки транспортного засобу.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Відповідно до п.9 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі – Інструкція з оформлення матеріалів), вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року за №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі – Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В частині другій статті 266 КУпАП зазначено, щопід час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами ст.ст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 лютого 2016 року №100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24 листопада 2015 року №14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.

Враховуючи те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, продовжується тривалий час, відображаючи як об`єктивну сторону правопорушення в кожному випадку окремо, так і процесуальну послідовність складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення DVD-диск із відеозаписом зі службового відеореєстратора та службової нагрудної камери є належним доказом у справі.

Крім того, відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. На переконання суду, вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення, надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснені працівниками поліції за допомогою наявного в нього технічного засобу, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи про адміністративні правопорушення проводиться щодо особи правопорушника, в даному конкретному випадку щодо ОСОБА_1 , і в межах, встановленого протоколом про адміністративне правопорушення.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591411 від 14.02.2026р., зафіксовано день, час та місце вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням останнім п.2.9(а) ПДР України. Вказаний протокол складений уповноваженими посадовими особами у встановленому законом порядку та містить необхідну інформацію відповідно до вимог ст.256 КУпАП.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.130 КУпАП України, визнається повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положеннями ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При дослідженні матеріалів справи, в тому числі при перегляді відеозапису, істотних порушень з боку працівників поліції, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено, тому суд доходить висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень.

З відеозапису цілком зрозуміло, що події відносяться саме до цієї справи та відбулися саме в той день, час та за тих обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

На переконання суду, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженими особами з дотриманням вимог стст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.

Також суд зазначає, що пунктом 1.10 розділу першого ПДР України встановлено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; при цьому, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися ПДР України.

При цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

До того ж, законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства.

Будь-яких переконливих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих дій та/або могли б бути підставами для закриття провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, при розгляді даної справи судом не встановлено.

Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591411; доданими матеріалами до протоколу про адміністративне правопорушення, ALKOTEST 5820 Драгер тест-№538 від 14.02.2026, яким зафіксовано перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння 2.02 промілле; постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а також іншими матеріалами перевірки, у тому числі відеозаписом, на якому зафіксовано як зупинку транспортного засобу (електровелосипеда) під керуванням водія ОСОБА_1 , а також факт проходження ОСОБА_1 тесту щодо виявлення стану алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв`язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.

На виконання вимог ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчинених правопорушень, які відноситься до грубих порушень ПДР України як такі, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху та її учасників; особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо застосування адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд враховує положення п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, в якому сказано, що оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, адміністративний матеріал не містить доказів, що транспортний засіб електровелосипед, є приватною власністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що унеможливлює застосування до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Так, зважаючи нате, що постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 серпня 2025 року (справа №452/3072/25, провадження суду №3/452/1439/2025), яка набрала законної сили 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, то на підставі частини 3 статті 30 КУпАП, суд вважає за необхідне приєднати до призначеного строку позбавлення права керування транспортними засобами, невідбутий строк позбавлення права керування транспортними засобами, призначений зазначеною вище постановою суду 5 місяців 11 днів та остаточно визначити ОСОБА_1 загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами - 3 роки 5 місяців 11 днів.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП особа, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачує судовий збір у розмірі, визначеному п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись стст.28,36,40-1,130,ст.ст.283,284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу, в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

До призначеного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП, приєднати невідбуту частину стягнення, призначеного постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 серпня 2025 року (справа №452/3072/25, провадження суду №3/452/1439/2025), визначивши ОСОБА_1 , загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами 3 (три) роки 5 (п`ять) місяців 11 (одинадцять) днів.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Самбірський місьрайонний суд Львівської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя