Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №445/2398/25 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2398/25

провадження № 2/445/322/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача Білик Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Золочівський відділ ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача - адвокат Білик Р.О., звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання батьківства. В обґрунтування позову вказує, що у липні 2022 позивач познайомився із ОСОБА_4 . Певний період часу вони переписувались, зустрічались, між ними склалися романтичні стосунки. Через деякий час вони почали проживати разом, на той час ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час проживання разом у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком котрого є позивач. 09.10.2023 року рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано. 29.10.2024 укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який був зареєстрований Золочівським ВДРАЦС у Золочівському районі Львівської області, актовий запис №180. Після одруження ОСОБА_4 змінила своє прізвище на " ОСОБА_4 ". Оскільки відповідач ОСОБА_3 на момент народження дитини перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , Золочівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у графі батько дитини вказано « ОСОБА_2 ». З часу народження ОСОБА_6 проживає за адресою реєстрації та фактичного проживання позивача в АДРЕСА_1 , проте не зареєстрований. ОСОБА_1 з часу народження дитини займається вихованням сина, піклується про його стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, син називає його батьком. ОСОБА_6 знаходиться на повному матеріальному утриманні ОСОБА_1 . Позивач здійснює догляд за дитиною, виконує батьківські обов`язки, однак в юридичних документах відсутні його дані, як батька, що шкодить його інтересам та інтересам дитини. 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 було здійснено тест на батьківство, згідно якого біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_6 становить 99,999999%. Оскільки місце проживання та перебування ОСОБА_2 невідоме, можливості внести зміни в актовий запис про народження дитини шляхом подання відповідних заяв є неможливим. Таким чином, ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з позовом про визнання батьківства.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 19 січня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Сторона позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, подала заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати у її відсутності, позовну заяву визнає, проти такої не заперечує.

Представник третьої особи, Золочівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання подав клопотання про проведення засідання без участі представника, проти позову не заперечив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львів, що підтверджується Свідоцтвом про народження, яке видане Золочівським відділом ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серії НОМЕР_1 . Батьками зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 29.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували такий 29.10.2024 у Золочівському відділі ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, після чого ОСОБА_4 змінила своє прізвище на " ОСОБА_4 ".

Згідно довідки № 315 від 08.09.2025 виданої Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що такий фактично зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 1315-5001860099 від 12.07.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки № 1315-5002933023 від 30.08.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_2 .

З висновку про біологічне батьківство № MGU2546 від 15 вересня 2025 року, наданого ТОВ "ГенКод Діагностик", ліцензія на діяльність з медичної практики: Наказ МОЗ України "Про ліцензування медичної практики" № 1887 від 31.10.2023, вбачається, що ймовірність батьківства передбачуваного батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 99,999999 %.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Частина перша статті 122 СК України встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з двох частин: презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.

Згідно із презумпцією батьківства чоловіка, саме він є батьком дитини, народженої його дружиною. Презумпція батьківства чоловіка (шлюбного батьківства) поширюється на три групи дітей: 1) тих, які були зачаті і народжені в шлюбі; 2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені в шлюбі; 3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його припинення або визнання недійсним.

Чинним сіменйим законодавством України визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Згідно зі ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п. 9 вказаної постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до висновку про біологічне батьківство № MGU2546 від 15 вересня 2025 року, наданого ТОВ "ГенКод Діагностик", ліцензія на діяльність з медичної практики: Наказ МОЗ України "Про ліцензування медичної практики" № 1887 від 31.10.2023, ймовірність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 99,999999 %.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують біологічне батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позов підлягає задоволенню. Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено.

Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Представник відповідача визнав позов, надіславши відповідну заяву.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 125, 128, 134 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Золочівський відділ ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключити з актового запису № 234 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 22.08.2023 року Золочівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відомості про батька - ОСОБА_2 .

Внести зміни до актового запису № 234 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 22.08.2023 року Золочівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме: записати батьком дитини " ОСОБА_1 , громадянинУкраїни", змінивши прізвище дитини з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", по батькові з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", ім`я, місце народження та дату народження дитини залишити без змін та видати нове свідоцтво про народження.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2026.

Суддя В. М. Сивак