Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №445/2928/25 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2928/25

Провадження № 1-кп/445/188/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140110003298 від 04.09.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця селища Красне Золочівського району Львівського району, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше несудимого, колишнього робітника підсобного відділення забезпечення взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу Національної академії Національної гвардії України, солдата військової служби за призовом під час мобілізації.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

07.12.2024 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_4 призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу та початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу – день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з моменту прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу під час мобілізації та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби. Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 17.02.2025 №49 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Згідно наказів начальника Національної академії Національної гвардії України від 05.08.2025 №23о/с та від 05.08.2025 №220 вбачається, що солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 призначений на посаду робітника підсобного відділення забезпечення взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу Національної академії Національної гвардії України, та приступив до виконання обов`язків за посадою. Відповідно до ст. 65 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачають необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05.30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Законами та триває до теперішнього часу, тобто тривав у період часу, який інкримінується винній особі. Однак, в порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів солдат ОСОБА_4 вчинив ухилення від військової служби за наступних обставин. Так, робітник підсобного відділення забезпечення взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу Національної академії Національної гвардії України солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , в порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командування, 19.08.2025 о 08.30 год. не з`явився вчасно на службу без поважних причин в Національну академію Національної гвардії України, що тимчасово розміщується за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 2, та перебував поза межами місця служби, тривалістю понад три доби, до моменту встановлення його місця знаходження та затримання його в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України о 12.12 год. 10.09.2025 слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. М.Кривоноса, 6. Відтак, у період з 19.08.2025 по 10.09.2025 солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби. Під час незаконного перебування за межами розташування Національної академії Національної гвардії України солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об`єктивно мав можливість це вчинити. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення суті обвинувачення в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.5 ст. 407 КК України свою вину визнав повністю. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України як дії, які виразились у нез`явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання ст. 65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на диспансерному обліку не перебуває, за місцем проходження служби характеризується позитивно, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання судом не встановлено. Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України строком 5 років. Також суд зазначає, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням. Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України. Також, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.09.2025 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 06.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 04.01.2026. Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 17.12.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 14.02.2026. Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 04.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 04.04.2026. Строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 10.09.2025. Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Речових доказів у справі немає. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 371, 373, 374, 381, 382 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 10.09.2025 року. Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом. Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1