Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №443/304/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/304/26

Провадження №2-а/443/3/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Чорненький Я.Б., звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якій, з урахування клопотання про уточнення позовних вимог, просить скасувати постанову серія ЕНА №6654459 від 12.02.2026 поліцейського відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержанта поліції Костишина О.П. про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20 400 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити та, у випадку задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтування позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, відповідно до постанови серія ЕНА №6654459 від 12.02.2026 поліцейського відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержанта поліції Костишина О.П. на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. За змістом постанови поліцейський зазначив: «Шваничик І.О. 12.02.2026 о 13:12:00 у с.Любша, вул. Василя Пилипчука, керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування 02.05.2025 Жидачівським районним судом, чим порушив п.2.1 «в» ПДР». Як видно з оскаржуваної постанови, поліцейським здійснювався відеозапис вчиненого правопорушення. Разом з тим, в оскаржуваній постанові відповідач не зазначив технічний засіб, яким здійснено цей відеозапис. Таким чином, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в порушення вимог ч.3 ст. 283 КУпАП, відповідно до якої чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, не містить інформації про належну фіксацію правопорушення. Як наслідок, такий відеозапис згідно з вимогами ст.ст.73.74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права. З урахуванням встановлених обставин, той факт, що оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, що вказує на недотримання інспектором поліції вимог ч.3 ст.283 КУпАП до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для її скасування. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6654459 від 12.02.2026 щодо ОСОБА_1 , за ч.4 ст.126 КУпАП с неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки у такій не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких грунтується висновок про вчинення позивачем вказаного правопорушення, а також при винесенні такої повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 17.02.2026 відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали подати до суду (електронна адреса суду: inbox@gd.lv.court.gov.ua) відзив на позовну заяву (який повинен відповідати вимогам ст.162 КАС України) разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи /а.с.12-14/.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 03.03.2026 відзиви на адміністративний позов представника відповідача ГУНП у Львівській області Михайлишин Н.В. від 25.02.2026 та 27.02.2026 по адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі повернуто ОСОБА_2 . Долучений представником відповідача до відзиву на позовну заяву відеозапис залишено при матеріалах справи. /а.с.28-29/.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст.22 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи /у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження/фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6654459 від 12.02.2926. ОСОБА_1 12.02.2026 о 13 год 12 хв в с. Любша, вул. Василя Пилипчука (Жовтнева), 1А, керував транспортним засобом марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування 02.05.2025 Жидачівським районним судом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР, своїми діями вчинивши правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП /а.с.9/.

Відповідно до відеозапису, наявного в матеріалах справи, не зафіксовано факту керування ОСОБА_3 транспортним засобом марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_2 , а лише зафіксовано, що ліворуч від проїзної частини стоїть автомобіль, який ідентифікувати не надається можливим /а.с.20/.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353. встановлюють Правила дорожнього руху. затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано: 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо: 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації: 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві с будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами с зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Мотиви суду.

У ході розгляду справи суд встановив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.02.2026 серії ЕНА № 6654459. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1. а) Правил дорожнього руху керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними. засобами та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобам, а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Судом було дослідженого відеозапис, долучений до матеріалів справи, на якому не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Kia Sorento». д.н.з. НОМЕР_1 . а лише зафіксовано, що ліворуч від проїзної частини стоїть автомобіль, який ідентифікувати не надається можливим.

Також суд звертає увагу, що згідно з п. 5 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Оскаржувана постанова складена поліцейським в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Водночас, суд встановив, що в п. 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються» зазначено: «відео з боді камери при потребі надається».

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи: зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення: прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак): технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати: правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачено обов`язок щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд зазначає, що Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII надано право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення, однак, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб (марку та номер відеореєстратора, тощо), за допомогою яких здійснено фото чи відеозапис, такі фото/відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України не можуть вважатися належними вчинення адміністративного доказами допустимими правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а.

Як видно з оскаржуваної постанови, поліцейським здійснювався відеозапис вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

У цій справі, відповідачем було долучено DVD-R диск з відеозаписом щодо обставин адміністративного правопорушення.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові відповідач не зазначив технічний засіб, яким здійснено цей відеозапис.

Відтак оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП, відповідно до якої чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, не містить інформації про належну фіксацію правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин, той факт, що оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення. вказує на недотримання інспектором поліції вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для її скасування.

Згідно з роз`ясненнями наданими у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд також зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

А згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, в оскаржуваній постанові, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП поліцейський вказав про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами Жидачівським районним судом Львівської області від 02.05.2025, однак, на підтвердження цього не додав ні до постанови, ні у ході судового розгляду справи, копії відповідного судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень. дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач не спростував доводів, які викладені в позовній заяві, не представив суду достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, що б давало підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права, а прийняття рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно грунтуватись на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінці здобутих доказів.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо полії порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, відповідачем, на якого законом покладений обов`язок щодо збирання доказів правопорушення та на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не надано суду докази, які б безпосередньо свідчили про наявність події правопорушення, яка б була підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, скоєння ОСОБА_1 оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обгрунтованим.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний мас право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (ч. 3 ст. 286 КАС України).

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано вагомих доказів на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп 18, справа № 543/775/17) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410a16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП. як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають,

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2.533458617.1 від 15.02.2026.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 665, 60 грн на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 77, 241-250, 286 КАС України, суд-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.02.2026 серія ЕНА №6654459 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко