Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №461/1366/26 — Городоцький районний суд Львівської області

461/1366/26 2/441/694/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

30.03.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - Ференц О.І.

за участю секретаря судових засідань – Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача 17.02.2026 року звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № 498504248 в сумі 19237 грн. 12 коп. та № 5166234 в сумі 9250 грн., а всього 28487 грн. 12 коп. та судові витрати у розмірі 3328 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.11.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 498504248шляхом підписання електронного документа з дотримання вимог, встановлених Законом України Про електронну комерцію. У цьому електронному кредитному договорі встановлені усі його істотні умови, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Підписуючи кредитний договір, відповідач підтвердила, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Товариством їй надана. 21.01.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/18, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 27.02.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАзПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги № 4 від 04.08.2025 до договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 19237 грн. 12 коп, з яких: 5600 грн. 00 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10837 грн. 12 коп - сума заборгованості за відсотками, 2800 грн. неустойка. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 498504248 від 27.11.2024 в розмірі 19237 грн.12 коп., яку просить стягнути з відповідача.

Крім цього, 09.12.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5166234, який підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер її мобільного телефону. ТОВ «ЛІНЕУРА» виконало умови договору і надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі та на умовах, визначених договором, а вона зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку на умовах, визначених договором. 16.07.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072025, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 року до договору факторингу № 16072025 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 9250 грн. 00 коп, з яких: 2500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5500 грн. сума заборгованості за відсотками та 1250 грн. заборгованості за штрафами. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 5166234 від 09.12.2024 в розмірі 9250 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 18.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, при зверненні із позовом до суду просила про розгляд справи у її відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була завчасно належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв про розгляд справи у її відсутності відповідач не подала, відзив на позовну заяву від неї не надходив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.

За таких обставинах суд визнає неявку відповідача неповажною та розглядає справу за його відсутності, провівши на підставі вимогст.281 ЦПК України заочний розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, давши належну оцінку доказам у справі, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 27.11.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 498504248, за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності., платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с.21). Згідно підписаного ОСОБА_1 . Паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 498504248 сума/ліміт кредиту – 5600 грн., строк кредитування – 1826 днів, кредит надається шляхом переказу грошових коштів позичальнику після заповнення заявки на сайтах або в мобільному додатку в строк від 1 до 3 хвилин, базова процентна ставка становить 357.7 % (при виконанні умов, передбачених кредитним договором можуть надаватися знижки до рівня Дисконтної ставки 3.65%-357.70 %), реальна річна процентна ставка – 2521.77 %. Серед наслідків прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит передбачено сплату штрафу в наступних розмірах: за умови отримання кредиту, загальний розмір якого перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати – 5000 % від суми простроченого платежі, у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів, але не більше 50 % від суми Кредиту, яка була в користування позичальника на дату, в яку платіж мав бути сплачений, за умови отримання кредиту, загальний розмір якого не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати – 20000% від суми простроченого платежу, у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів, але не більше 200 % від суми Кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату, в яку платіж мав бути сплачений (а.с.8-9).

21.01.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/18, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги (а.с.27-28). Довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» № 498504248/ФК від 15.08.2025 року підтверджується, що 21.01.2025 року було відступлено права вимоги за кредитним договором № 498504248 від 27.11.2024 року, укладеного з ОСОБА_1 (а.с.22).

27.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАзПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги (а.с.29-31).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 4 від 04.08.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 19237 грн. 12 коп, з яких: 5600 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10837 грн. 12 коп сума заборгованості за відсотками та 2800 грн. неустойка (а.с.32).

09.12.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5166234, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер її мобільного телефону (а.с.37-47). За умовами цього договору ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало відповідачу кредит в сумі 2500 грн. строком на 360 днів, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за цим договором станом на 16.07.2025 року така становить 9250 грн., з яких тіло кредиту 2500 грн., відсотки за користування кредитом 5500 грн. та 1250 грн. штрафних санкцій (а.с.53-56).

16.07.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072025, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.57-59).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 9250 грн., з яких: 2500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5500 грн. сума заборгованості за відсотками, 1250 грн. штрафні санкції (а.с.62).

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч.5 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, договір кредитної лінії № 498504248 від 27.11.2024 та договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5166234 від 09.12.2024 року укладені в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитних договорів шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 27.11.2024, між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 09.12.2024 було укладено електронні кредитні договори, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Позивач підтвердив своє право вимоги за вищевказаними кредитними договорами належними та допустимим доказами, а саме договорами факторингу, укладеними із первісними кредиторами, та витягами із реєстрів прав вимог, які перейшли до позивача внаслідок укладення таких договорів факторингу.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредиторприйняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Із розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 498504248 від 27.11.2024 видно, що ОСОБА_1 за період з 27.11.2024 до 04.08.2025 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором в розмірі 19237 грн. 12 коп, з яких: 5600 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10837 грн. 12 коп - сума заборгованості за відсотками, 2800 грн. неустойка (а.с.24-25).

З розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5166234 від 09.12.2024 року убачається, що за період з 09.12.2024 до 16.07.2025 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором № 5166234 в сумі 9250 грн. 00 коп, з яких: 2500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5500 грн. сума заборгованості за відсотками та 1250 грн. штрафних санкцій (а.с.55-56).

Відтак судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитними договорами, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач ОСОБА_1 не спростувала належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довела факт виконання зобов`язань за кредитними договорами, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків.

Частина 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України зобов`язує сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Досліджуючи питання стягнення неустойки в сумі 2800 грн. за Договором кредитної лінії № 498504248 від 27.11.2024 грн. та 1250 грн. штрафних санкцій за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5166234 від 09.12.2024 року, суд бере до уваги приписи ст. 546, 549 ЦК України, за якими виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Однак, стороною позивача не було враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який станом на момент постановлення рішення не скасований і не змінений, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). В період воєнного стану заборонено нараховувати такі суми.

Також у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-1Х від 15 березня 2022 року у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка та штраф, сплата яких передбачена вищевивказаними договорами, нараховані у 2025 році, відтак вимога про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «ЄАзПБ» неустойки та штрафу відповідно до 625 ЦК України за кредитним договором від 27.11.2024 року в сумі 2800 грн. та за договором від 09.12.2024 року в сумі 1250 грн. є незаконною і суперечить як нормам пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, так і судовій практиці. З огляду на наведене у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоовлених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором кредитної лінії № 498504248 від 27.11.2024 в розмірі 16437 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 12 коп., заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5166234 від 09.12.2024 року в розмірі 8000 (восьми тисяч) грн., а всього 24437 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн. 12 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2854 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 86 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Головуюча Ференц О.І.