Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №135/417/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/417/26

Провадження № 3/135/156/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.03.2026 м.Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3 Гайсинського РУП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за ст.185 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2026 близько 15 год. 56 хв ОСОБА_1 , перебуваючи в м.Ладижин по вул.П.Кравчика, 9, не виконав законного розпорядження капітана поліції ОСОБА_2 згідно ч.2 ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме, пред`явити у період військового стану під час мобілізації військово-обліковий документ, документ, що встановлює особу у спосіб, який поліцейський зможе прочитати та зафіксувати дані, що містяться у документі. Чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.

ОСОБА_1 неодноразово викликався в судові засідання для розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився. Про причини своїх неявок суд не повідомив. Судом двічі застосовувався привід. Постанови про привід ОСОБА_1 в судове засідання працівниками поліції виконані не були.

За таких обставин, враховуючи, що судом вживались заходи для належного виклику особи в судове засідання та забезпечення участі в розгляді справи, зважаючи на скорочені строки розгляду справи, справу розглянуто за відсутності особи, що притягується до відповідальності.

Незважаючи на це, винність ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №674582 від 11.03.2026; протоколом про адміністративне затримання Серії АА №132935 від 11.03.2026; рапортом інспектора ПОГ СВГ ВП №3 Гайсинського РУП Цюпка М. від 11.03.2026.

Факт правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Так, диспозицією ст. 185 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Тобто, протиправним діянням є саме злісна непокора,яка виражається у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до осіб, які охороняють громадський порядок (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.

Частина перша статті 23 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

В силу вимог пунктів 2, 3 частини 1 статті 32 Закону України«Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Відповідно до ч.2 ст. 32 указаного Закону, у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Суддя враховує, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений та діє до цього часу.

Пунктом сьомим частини першої статті 8З Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено можливість здійснення перевірки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документів у осіб, а в разі потреби проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 згідно яких зазначено, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні на його думку дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги, не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.

Відтак, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Обставин, що обтяжують відповідальність чи пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також характер вчиненого правопорушення, особу винного, суд вважає необхідним призначити йому стягнення у виді штрафу в розмірі, встановленому санкцією ст.185 КУпАП.

В порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 185 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу в сумі 510 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя