Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №644/4062/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

27 березня 2026 року

м. Харків

справа № 644/4062/24

провадження № 22-ц/818/745/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року, ухвалене суддею Бугера О.В., -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживача, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 27200 гривень, збитки в сумі 822,18 грн, інфляційні витрати в сумі 1035,53 гривень та 3% річних у сумі 2742,96 гривень, усього 31800,67 гривень. Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 13600 гривень.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що у січні 2021 року він натрапив на шахрайську фінансову організацію під назвою «Квантум Сістем» («Quantum System», quantum-system.org), яка передала його реєстраційні дані іншій аналогічній шахрайській організації — «Траст Макворі Кепітал» («Trust Macquarie Capital», trust-m-capital.com). У телефонних розмовах менеджери компанії «Траст Макворі Кепітал» запропонували йому фінансові послуги, а саме заробіток на продажу акцій. Менеджери описували « ОСОБА_3 », як поважну міжнародну фінансову організацію з багаторічною історією. Скориставшись його довірливістю та некомпетентністю в питаннях фінансів та інвестицій, менеджери вказаної організації умовили його вносити кошти на його так званий «торговий рахунок». За їх вказівками він встановив на своєму персональному комп`ютері та на мобільному телефоні програму для віддаленого доступу «AnyDesk», завдяки чому вони одержали повний доступ до його особистих кабінетів у системах інтернет-банкінгу «Приват24» та «ПУМБ онлайн». В ході співробітництва з цією начебто фінансовою організацією (яка насправді виявилася шахрайською) від його імені було вчинено декілька платежів. Ці платежі, як він вважав, і як його переконували менеджери, були спрямовані на внесення коштів на його «рахунок» у цій організації та на обслуговування цього рахунку. Зокрема, 24.01.2021 р. менеджер запропонував йому сплатити «вступний транш» в еквіваленті 250 доларів США, цей платіж фактично виконувався менеджером компанії через віддалений доступ до його комп`ютера, він особисто не заповнював реквізитів платіжного доручення, не бачив його, та не бачив хто є одержувачем платежу. Як виявилось пізніше кошти були переведені не на рахунок « ОСОБА_3 », а на рахунок ФОП « ОСОБА_2 ». Наступного дня, 25.01.2021 року менеджер «Траст Макворі Кепітал» наполегливо переконував його інвестувати більшу суму коштів, обіцяв швидке її повернення разом із суттєвим заробітком. Він погодився сплатити кошти в сумі 20000,00 грн. Процедура оплати відбувалася аналогічним способом. Як пізніше з`ясувалося, 20 000,00 грн. також були сплачені на рахунок ФОП ОСОБА_2 .

У період часу з 24.01.2021 по 25.01.2021 він здійснив на користь ФОП ОСОБА_2 два платежі на загальну суму 27200,00 грн. Вказані платежі були вчинені з його розрахункового рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок кредитних коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 в Сумській філії АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу: «за послуги». З часом він зрозумів, що має справу із шахрайською схемою, йому стало відомо, що фінансових організацій із назвами «Квантум Сістем» та « ІНФОРМАЦІЯ_1 » офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цих «організацій» на території України не виступає жоден легітимний суб`єкт господарської діяльності.

Позивач звернувся до відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженн і№ 12021226210000045.

Зазначав, що особисто не знайомий з відповідачем, ніколи з ним не зустрічався і не спілкувався, у нього ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач йому не надавав. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 був зареєстрований менше ніж два місяці, як ФОП, при пошуку в мережі Інтернет не вдалося знайти жодного веб-сайту, веб- сторінки, та жодного окремого оголошення на форумах або сайтах оголошень, які б містили інформацію про реальну, легальну господарську діяльність, яку здійснював ОСОБА_2 у період своєї діяльності як ФОП. А на сайті ТОВ «Чарджбек-Україна» зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_2 була пов`язана з прийомом коштів на користь шахрайських форекс-платформ. Натомість на сайті ТОВ «Чарджбек-Україна» вдалося знайти інформацію про те, що діяльність ФОП ОСОБА_2 насправді була пов`язана з прийомом коштів на користь шахрайської форекс-платформи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (додаток 6, с. 4-5).

У червні 2021 р. інформація про шахрайську організацію «Trust Macquarie Capital» була розміщена в розділі «Попередження інвесторам» на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Наявна на той час інформація містила попередній висновок НКЦПФР із детальним описом діяльності проекту, в якому було зазначено, що кошти жертв переводяться не на рахунки « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а на рахунки фізичних осіб — підприємців та товариства з обмеженою відповідальністю.

Вважав, що на час спірних правовідносин ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, кошти були сплачені ним на підприємницький рахунок ФОП ОСОБА_2 , як за «послуги», тому він виступав споживачем послуг, а ФОП ОСОБА_2 виступав як надавач послуг, та відносини що виникли між ними мали ознаки правочину з надання послуг, який мав дефектний характер та зі сторони відповідача був здійснений з використанням нечесної підприємницької практики. Він не мав наміру замовляти у відповідача будь-які послуги, не висловлював у будь-який спосіб бажання або згоди на замовлення таких послуг та на момент сплати спірних коштів, враховуючи наведені фактичні обставини, взагалі не мав уявлення про те, що ці кошти сплачуються на рахунок відповідача, а не на рахунок організації «Траст Макворі Кепітал», якби він знав, що кошти будуть спрямовані на рахунок відповідача, то безумовно відмовився б від сплати цих коштів. Також, він мав намір сплатити «вступний платіж» на користь організації «Траст Макворі Кепітал» та внести кошти на «торговий рахунок» у цій організації. Лише пізніше зрозумів, що всі ці вимоги були абсолютно безпідставними та безглуздими, а особи, причетні до організації «Траст Макворі Кепітал», взагалі не планували відкривати йому будь-який рахунок і лише мали намір заволодіти його коштами. Під час вказаних подій була використана його вразливість, зумовлена похилим віком, довірливістю та некомпетентністю в питаннях фінансів та інвестицій, що унеможливлювало свідомий і компетентний вибір з його сторони.

ФОП ОСОБА_2 двічі, прийняв від нього оплату за послуги, хоча насправді жодних послуг не надавав, не мав ані наміру, ані можливості надавати будь-які послуги, які б були потрібні йому особисто. Вважав, що дії відповідача, свідчать про те, що він або виявив неправомірну недбалість у контролі за власним підприємницьким рахунком (внаслідок чого управління рахунком фактично могло бути передано іншим особам), або активно сприяв використанню цього рахунку для фінансових операцій на користь шахрайських проектів. У будь-якому із цих випадків дії або бездіяльність відповідача по відношенню до споживачів (осіб, які сплачували кошти на його підприємницький рахунок) вказують на наявність ознак нечесної підприємницької практики. Свідомо погодившись на реєстрацію в якості ФОП, відкриття підприємницького банківського рахунку та приймання платежів, ОСОБА_2 не міг не розуміти, що кошти, які надходять на цей рахунок, можуть не мати справедливої економічної мети. Посилаючись на положення вимог ч.1 ст.2, п. 22 ст. 1, п.14 ч.1 ст. 1, ч.1, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вважав, що правочин є недійсним, відповідно до вимог ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України цей правочин є нікчемним та додаткового визнання його недійсним судом не потребується.

У зв`язку із чим просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 27200 гривень, що були перераховані двома платежами. Також, вважав, що з відповідача на його користь підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 625 ЦК України інфляційні витрати, початком періоду прострочення визначав 25.01.2021 за платежем від 24.01.2021 та 26.01.2021 року за платежем від 25.01.2021, зазначав, що розмір інфляційний витрат складає (27 200,00 грн. + 822,18 грн.) х (1,46518621 - 1,00000000) = 13 035,53 грн. Розмір 3% річних від суми заборгованості (з урахуванням збитків) за період прострочення стосовно платежу від 24.01.2021 на суму 7200,00 грн. (з урахуванням 219,09 грн. збитків) загальною тривалістю 1192 дні складає 726,67 грн. Стосовно платежу від 25.01.2021 на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням 603,09 грн. збитків) 3% річних за період прострочення загальною тривалістю 1191 день складають 2016,29 грн. Загальна сума 3% річних складає 2742,96 грн.

Також, зазначав, що внаслідок дій відповідача йому завдана моральна шкода, на відшкодування якої він має право відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Він переніс сильне душевне потрясіння — як власне через втрату коштів, так і через усвідомлення непорядності, недобросовісності дій відповідача, що було для нього неочікуваним і не вкладалося в його світогляд, перебував у психологічному напруженні, переживав через невизначеність ситуації, сподівався на добровільне повернення відповідачем цих коштів. Переконавшись у відсутності таких намірів у відповідача, був охоплений розпачем та відчуттям краху. Його турбували пригнічений настрій, нервозність, порушення сну, коливання артеріального тиску, перебої в роботі серця. Переслідували нав`язливі спогади про події, пов`язані із втратою коштів. Він знову і знову переживав ті події, аналізував та обдумував їх. Внаслідок недобросовісних дій відповідача втратив відчуття довіри до людей, у нього з`явилися непритаманні раніше підозріливість, повсякчасне очікування недобросовісних вчинків від оточуючих. Це вплинуло на його особисті та сімейні стосунки, стало важко виконувати звичайні повсякденні справи, віддалився від близьких та від суспільного життя. Він був вимушений погашати вагому кредитну заборгованість перед банком, все в сукупності вплинуло на стан його здоров`я.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 27200 гривень, моральну шкоду в сумі 1000 гривень, а всього 28200 (двадцять вісім тисяч двісті) гривень.

В задоволенні частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення збитків, інфляційних витрат та 3% річних, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 04 копійки.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду в частині відмовити у стягненні збитків, інфляційних витрат та 3% річних, а також змінити рішення суду у частині розміру моральної шкоди та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 13600 грн.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків. Зазначає, що відмовляючи у стягненні інфляційних втрат і 3% річних, суд посилався на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, між тим позивач вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні цих вимог, оскільки Верховний Суд у постанові від 07.04.2025 року у справі № 751/2085/24 дійшов висновку, що до правовідносин, які не пов`язані з наданням позики чи кредиту, вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не застосовуються. Вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. є вочевидь недостатнім для відновлення його стану, не повністю узгоджується з вимогами розумності та справедливості.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частин відмови у стягненні збитків, інфляційних втрат і 3% річних та моральної шкоди, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а отже судом апеляційної інстанії не переглядається.

Судом встановлено, що відповідно до дубліката квитанції №0.0.1990829391.1 від 24.01.2021 року платником ОСОБА_1 було перераховано отримувачу ФОП ОСОБА_2 , 7200 гривень, призначення платежу – за послуги. Відповідно до дубліката квитанції №0.0.1991928888.1 від 25.01.2021 року платником ОСОБА_1 було перераховано отримувачу ФОП ОСОБА_2 , 20000 гривень, призначення платежу – оплата за послуги.

Відповідні перекази коштів також підтверджені відповідно до виписки по витратам по картці ОСОБА_1 24.01.2021 року на суму 7200 грн та 3 грн комісія, а також 25.01.2021 року на суму 20000 грн та 3 грн комісія, отримувач ФОП ОСОБА_2 , оплата послуг через Приват24.

Згідно даних за безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.12.2020 року. Види діяльності: 93.12.Інша діяльність у сфері спорту (основний), 41.10. Організація будівництва будівель, 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля, 93.29. Організування інших видів відпочинку та розваг. Дата припинення підприємницької діяльності: 26.02.2021 року, підстава власне рішення.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) — державний колегіальний орган, що здійснює державне регулювання ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів та нагляд за його учасниками, забезпечує підвищення стабільності, конкурентоспроможності та розвитку ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів, а також захист інтересів інвесторів, запобігає зловживанням та правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору ( ст. 902 ЦК України).

Згідно вимог ст.1 закону « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин ( надалі Закон № 2664-III) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;

споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю;

Відповідно до ст. 4 Закону № 2664-III Фінансовими вважаються такі послуги, як торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг тощо

За змістом ст. 6 Закону № 2664-III фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами підприємцями на підставі договору.

Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) надаються особою, яка надає фінансові послуги, клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги.

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов`язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

Передбачені пунктом 4 цієї частини договори укладаються відповідно до цього Закону, а також з урахуванням особливостей та в порядку, визначеними Законом України "Про електронну комерцію".

Обов`язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023XII), споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В силу положень ч. 1 ст. 2 Закону № 1023XII, законодавство про захист прав споживачів складається з цього закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023XII, нечесна підприємницька практика це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону № 1023XII, нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним.

В силу положень абзацу 13 ч. 2 ст. 19 Закону № 1023XII, підприємницька лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.

Частиною 6 ст. 19 Закону № 1023XII встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1023XII захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків( ч.1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, встановлення нікчемності правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Порушені право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Згідно даних за безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.12.2020 року. Види діяльності: 93.12.Інша діяльність у сфері спорту (основний), 41.10. Організація будівництва будівель, 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля, 93.29. Організування інших видів відпочинку та розваг. Дата припинення підприємницької діяльності: 26.02.2021 року, підстава власне рішення.

Відповідно до роздруківки публікацій з веб-сайту ТОВ «Чарджбек-Україна» з рекомендаціями як повернути гроші з шахрайських проектів, перераховані на рахунки фізичних осіб і підприємців та роздруківку коментарів до публікації з веб-сайту ТОВ «Чарджбек-Україна», вбачається, що зафіксована значна кількість шахрайських транзакцій під приводом інвестиції на користь певних фізичних осіб та ФОПів, в тому числі і ФОП ОСОБА_2 (яким приймались кошти через сайт htts://amerom.de, що належить лжеброкеру Amerom. Надаються рекомендації щодо звернення до Департаменту кіберполіції із заявами про злочин щодо шахрайських дій псевдоброкерів. Також, відповідно до коментарів на даному веб-сайті з питання повернення грошових коштів з amerom.de, наявні повідомлення періоду 2020 – 2021 рік про введення в оману, зняття коштів за допомогою відповідного брокера, в тому числі шляхом перерахування коштів на рахунок відповідного ФОП ОСОБА_2 " Чарджбек Україна" – проект, який створено для допомоги громадянам у поверненні коштів, що були втрачені у різноманітних сервісах псевдо-брокерів форексу та бінарних опціонів. За даними сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2021 року оновлено список сумнівних інвестиційних проектів та додано, в тому числі TrustMacquaireCapital. Зазначено, що це фейковий брокер, що позиціонує себе як поважна міжнародна компанія. Пропонує довірче управління, торгові сигнали, послуги міжнародного брокера, портфельне інвестування ОСОБА_4 виманюють с жертв значні кошти, крім того, пропонують оформлювати кредити під заставу житла, володіють інформацією про наявність банківських депозитів у жертв, настійливо пропонують закривати депозити та інвестувати кошти у їх компанію. При цьому, кошти переводяться не на рахунки компанії TrustMacquaireCapital, а на рахунки фізичних осіб-підприємців та рахунку товариства з обмеженою відповідальністю.

В ході розгляду справи було встановлено факт перерахування коштів з рахунку позивача на рахунок ФОП ОСОБА_2 , двома платежами 24.01.2021 року на суму 7200 грн та 25.01.2021 року на суму 20000 грн, про що свідчать досліджені дублікати квитанцій та виписка про рух коштів на картковому рахунку, окрім того, дана обставина не заперечувалась сторонами. Але при цьому, безпосередньо між сторонами не укладалось будь-яких договорів, позивач заперечував факт отримання послуг, наміру отримання послуг саме від відповідача. Відповідач в свою чергу будь-яких доказів, пояснень з приводу надання послуг позивачу, підстав їх надання, їх обсягу, підстав перерахування коштів позивачем на рахунок ФОП, не надавалось.

Відповідно до даних «Опендатабот» наявна інформація про реєстрацію товариств з обмеженою відповідальністю керівником та бенефіціарним власником яких зазначався ОСОБА_2 (ТОВ «Дайнекурс», ТОВ «Редмонд-Україна», ТОВ «Торгівельний дім «Базальт», ТОВ «Глобал А»).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , як суб`єкта підприємницької діяльності, перераховано кошти в загальній сумі 27200 грн. При цьому у справі відсутні докази наявності між ними договірних відносин, в тому числі щодо надання послуг. Також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових чи договірних підстав для отримання відповідачем від позивача грошових коштів, отже суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення вказаних коштів.

З огляду на зазначене судом зроблено обґрунтований висновок, що ОСОБА_2 не мав права надавати позивачу посередницькі послуги з метою інвестування компанії Trust Macquaire Capital, тому укладений між сторонами договір про надання посередницьких послуг є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Будь - яке зобов`язання з виплати грошей, у тому числі й повернення проведеної за договором оплати послуг є грошовим, а отже, у разі його невиконання боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні збитки і 3 % річних з моменту коли у нього виникло право вимагати таке поверенная.

Оскільки укладений Правочин є нікчемним не за рішенням певної особи, а відповідно до закону такий правочин є нікчемним з моменту його укладення.

Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором, також настають для сторін у силу вимог закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення 27200 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15 (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16 (провадження № 14-241цс19) вказано, що за змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних втрат становить 13035,53 грн, три проценти річних в сумі 2742,96 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в сумі 13035,53 грн, три проценти річних в сумі 2742,96 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо стягнення збитків, колегія суддів зазначає.

Так, судом встановлено, що при вчиненні платежів 24.01.2021, 25.01.2021 на користь відповідача, за кожну з цих платіжних операцій, проведених Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», позивачем було сплачено комісію в сумі по 3,00 грн та додаткова комісія за нарахування кредитних коштів 216,09 грн., 600,09 грн.

Загальна сума комісій складає 822,18 грн.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування (ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку належних та допустимих доказів, що свідчать саме про завдання збитків позивачем не надано. Наведена комісія, яка була утримання при списанні коштів при проведенні операції не є збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України, тому підставно відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення збитків, у вигляді комісії.

Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів погоджується з його висновком про часткове задоволення цих вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Так, згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано в пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладання на ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача, який отримавши від позивача без достатніх правових підстав грошові кошти, дій з їх повернення не вчинив, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань, викликаних психологічними переживаннями через втрату значної суми грошей та необхідністю докладати додаткових зусиль для їх повернення. Вказані фактори свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди і дають йому право на відшкодування такої шкоди.

Із урахуванням всіх обставин справи та вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, у 1000 грн., оскільки такий розмір відповідає характеру вчиненого відповідачем порушення прав позивача, глибини фізичних та душевних страждань останнього.

Апеляційний суд не вбачає підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, про що просить позивач.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Виходячи з наведеного обґрунтування, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для стягненняв з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 13035,53 грн та 3 % річних у розмірі 2742,96 грн.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних..

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 13035,53 грн та 3 % річних у розмірі 2742,96 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна