Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №725/366/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/366/26

Номер провадження 2-а/725/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:

головуючого-судді: Войтуна О.Б.

за участю секретаря: Сумарюк М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 інтереси якого представляє адвокат Бідашко Олександр Євгенович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.06.2025 року №674 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн..

В обґрунтування позову посилався на те, що згідно протоколу 07.06.2025 року о 17 год. 15 хв. в приміщенні Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації, ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою представника поліції, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважає постанову протиправною і необґрунтованою, оскільки справа про адміністративне правопорушення була розглянута за його відсутності, без належного повідомлення про час і місце розгляду.

Зазначав, що всупереч вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП зазначений в оскаржуваній постанові протокол про адміністративне правопорушення від 07.06.2025 року за участі позивача не складався,йому не вручався і не направлявся, будь-яке пояснення від нього не відбиралось; в порушення приписів ст.ст.268, 277-2, 278 КУпАП про час та місце розгляду цієї справи він не був повідомлений, вона була розглянута за його відсутності без сповіщення про її розгляд.

Взагалі, про те, що відносно нього була розглянута вказана справа про адміністративне правопорушення з прийняттям рішення, позивач довідався після явки 02.01.2026 року за повісткою у Сторожинецький відділ ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Мінюсту України.

Сама оскаржувана постанова була отримана стороною позивача 06.01.2025 року при ознайомлені з матеріалами справи у підрозділі від ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому у будівлі ЦНАП Чернівецької міської ради, що по АДРЕСА_1 .

Також посилався на те, що позивач не порушував правила військового обліку. 06.07.2018 року він був взятий на військовий облік військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час дії воєнного стану вчасно оновив свої персональні дані, а саме: 23.06.2022 року пройшов ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Сторожинець), отримав реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» за №2211201993347900006, про що в його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 була здійснена відповідна відмітка, оформив відстрочку від призову на військову службу на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII як батько трьох і більше дітей.

Також у власному мобільному телефоні позивач встановив застосунок «Резерв+», який відповідно до «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМ України № 559 від 16.05.2024 року, «Порядку реалізації експериментального проєкту щодо уточнення облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном», затвердженого Постановою КМ України № 565 від 17.05.2024 року, є військово-обліковим документом в електронній формі.

Отже позивачем були виконані покладені законодавством на нього обов`язки, пов`язані із запровадженим воєнним станом, він мав при собі передбачені танеобхідні документи про особу, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього містилась актуальна інформація необхідна для відповідної перевірки представниками ТЦК та СП, Держприкордонслужби або поліцейськими дотримання особою військово-облікової дисципліни.

Крім того зазначив, що появу вказаної справи позивач пов`язує із його затриманням 04.06.2025 року працівниками поліції та прикордонної служби в АДРЕСА_1 зі підозрою у спробі незаконного перетину державного кордону, після чого його було затримано до трьох діб в порядку ст.263 КУпАП і він до обіду 07.06.2025 року утримувався в пункті тимчасового тримання затриманих осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 .

Не зважаючи на наявність мобільного телефону із застосунками «Дія» та «Резерв+» і тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, тобто встановлену особу, та безпідставність в цілому затримання, 07.06.2025 року при звільненні його працівниками держприкордонслужби з пункту тимчасового тримання він був доставлений екіпажом поліції до Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації, де його продовжували утримувати до ранку 08.06.2025 року, звільнивши після того, як дружина позивача подзвонила на Гарячу лінію ІНФОРМАЦІЯ_5 та повідомила про безпідставне утримання її чоловіка.

На підставі наведеного просив скасувати постанову №674 від 16.06.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , притягнуто до відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень, та провадження у даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору.

На позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнав, посилався на норми права, які зобов`язують військовозобов`язаних під час дії воєнного стану мати при собі військово-облікові документи та пред`являти їх за вимогою. Зазначав, що при прийнятті оскаржуваної постанови у якості доказів вини скоєння правопорушення було взято до уваги протокол від 16.06.2025 року №674 про адміністративне правопорушення; копію паспорту, рапорт поліції та дані наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Сторони по справі не прибули.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання учасників справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 07.06.2025 року у відношенні ОСОБА_1 складено, стрільцем 2 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , протокол №674 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно протоколу 07.06.2025 року о 17 год. 15 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 як є військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою працівника поліції.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №674 від 16.06.2025 року, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 17 000 грн..

Частиною першою ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, відповідач мав та має можливість отримати персональні позивача дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/22 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

Відповідно до ст. 10,11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Отже відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою представника поліції, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до частини 6 якої, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ТЦК та СП або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Таким чином за змістом частини 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за частиною 3 статті 210-1 КУпАП настає, як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при непред`явленні його за вимогою уповноваженого представника.

Згідно позову ОСОБА_1 зазначив, що не порушував правила військового обліку. 06.07.2018 року він був взятий на військовий облік військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час дії воєнного стану вчасно оновив свої персональні дані, а саме: 23.06.2022 року пройшов ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Сторожинець), отримав реєстраційний номер в Єдиному державному реєстріпризовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» за №2211201993347900006, про що в його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 була здійснена відповідна відмітка, оформив відстрочку від призову на військову службу на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII як батько трьох і більше дітей.

Також у власному мобільному телефоні позивач встановив застосунок «Резерв+», який відповідно до «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМ України № 559 від 16.05.2024 року, «Порядку реалізації експериментального проєкту щодо уточнення облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном», затвердженого Постановою КМ України № 565 від 17.05.2024 року, є військово-обліковим документом в електронній формі.

Отже позивачем були виконані покладені законодавством на нього обов`язки, пов`язані із запровадженим воєнним станом, він мав при собі передбачені танеобхідні документи про особу, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього містилась актуальна інформація необхідна для відповідної перевірки представниками ТЦК та СП, Держприкордонслужби або поліцейськими дотримання особою військово-облікової дисципліни.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): - в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 82 та пункту 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.

Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого в даній категорії справ покладається обов`язок доказування, не посилається на будь-які докази, зокрема на обставини, якими можна було б підтвердити чи спростувати факт, що ОСОБА_1 дійсно не пред`явив наявні у нього військово-облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Таким чином, саме по собі формулювання в оскаржуванній постанові змісту правопорушення, що продубльоване у протоколі про адміністративне правопорушення, не може бути доказом вчинення правопорушення без наявності інших доказів, які у своїй сукупності підтверджують обставини викладені у постанові.

Європейський суд з прав людини в певних випадках поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати обставини вчинення адміністративного правопорушення (відповідні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії»).

Відповідно до ст. 77 КАС України у даній категорії справи обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окремо суд звертає увагу, що розгляд справи було проведено без повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, що є порушенням ст. 268 КУпАП та самостійною підставою для скасування постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94, 229, 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №674 від 16.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Войтун О. Б.