Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №643/20562/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/20562/25

Провадження № 2/643/2340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Пасічник О.М.,

за участю секретаря судового засідання Онди В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 19.11.2025 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 в якій позивач просить: зменшити розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_1 , на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року, на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , з 1/4 частки від усіх видів заробітків та доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/8 частки від усіх видів заробітків та доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову (19.11.2025) і до повноліття дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач відповідачкою мають спільних дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб з відповідачкою розірваний рішенням Менського районного суду Чернігівської області 04.04.2017 року.

25.02.2019 Московським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.01.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів та на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 21.12.2023 року і до закінчення навчання (21.06.2024 рік), але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

01.12.2020 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_6 .

З 17.09.2025 дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку, заробітна плата з цього часу їй не виплачується. Та відповідно до ст. 84 СК України має право на утримання від чоловіка та батька дитини, оскільки не працює.

Зазначає, що на даний час сімейний стан позивача змінився та виникли обставини, які збільшили його фінансове навантаження, чим істотно погіршили його матеріальне становище, що є підставою для зменшення розміру аліментів за ст. 192 Сімейного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження.

09.12.2025 року сторона відповідача надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів повністю, оскільки позивач не довів наявності істотної зміни обставин, яка б унеможливлювала належне виконання ним обов`язку щодо утримання дитини у розмірі 1/4 частини від його доходу, зазначає, що позивач (згідно його декларацій за 2023-2024 роки які додаються до відзиву) має готівкові та безготівкові кошти, розмір яких постійно зростає, нерухоме майно у власності та у володінні, зазначає що відповідач не володіє із доньками нерухомим майном в жодній країні світу. Також зазначає, що посада судді яку обіймає позивач передбачає стабільний та гарантований державою дохід, що унеможливлює істотне погіршення матеріального становища позивача, а отже — не дає правових підстав для зменшення аліментів.

Крім того, 09.12.2025 року сторона відповідача подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , про збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовано тим, що Постановою Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року - змінено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів та на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 21.12.2023 року і до закінчення навчання (21.06.2024 рік), але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

Після ухвалення рішення у справі матеріальне становище позивача за зустрічним позовом істотно погіршилося, а потреби дитини істотно зросли.

ОСОБА_2 зазначає що її доходи значно погіршилися. Вона з донькою ОСОБА_7 постійно проживають в м. Абердін (Велика Британія). Рівень витрат на забезпечення доньки значно зріс: оренда житла та комунальні платежі; шкільні обіди, харчування, одяг, засоби гігієни; лікування зубів у 2023–2025 рр.; обов`язкові шкільні витрати (канцелярія, транспорт, форма); додаткові заняття з англійської та математики.

Рівень забезпечення ОСОБА_1 який є чинним суддею Сосницького районного суду Чернігівської області свідчить про його реальну можливість брати участь у повному фінансуванні потреб дитини. Зменшення аліментів у такій ситуації суперечить принципу найкращих інтересів дитини та не відповідає вимогам закону.

10.12.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив за первісним позовом, в якому позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Зазначає, що обставини, на які я посилається у позові як на підставу для зменшення розміру аліментів виникли у 2025 році.

Звертає увагу на те, що відповідачка вже отримує 1/4 частину доходу на утримання доньки ОСОБА_7 . Також, подала позов про стягнення ще 1/4 частини на утримання доньки ОСОБА_8 і в разі задоволення позову аліменти стягуватимуться з дня подання позовної заяви. Якщо здійснити розрахунок витрат на утримання чотирьох утриманців — трьох доньок та дружини, яка не має власного доходу — і виходити із засад рівності утриманців (приблизно 25 % доходу на кожну особу), то загальний обсяг утримання сягатиме 100 % його доходу. У такому разі позивач фактично не отримуватиме жодних коштів для забезпечення власних життєвих потреб.

ОСОБА_1 вважає, що подання відповідачкою зустрічного позову є зловживання правами з метою затягування розгляду справи, оскільки стягнення аліментів у новому розмірі за первісним позовом може бути також виконуватися і з моменту набрання рішенням законної сили.

14.12.2025 року ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом.

ОСОБА_2 обґрунтовує заперечення наступним.

Позивач фактично за власним бажанням припинив участь у житті дітей; не має стосунків з доньками понад два роки; не цікавиться щиро їхнім станом, навчанням та здоров`ям багато років; участь у матеріальному забезпеченні дітей здійснює виключно під примусом судових рішень.

Всі витрати, пов`язані з утриманням, проживанням та навчанням дітей у Великій Британії, де рівень витрат є об`єктивно значно вищим, відповідач несе самостійно.

Народження у позивача дитини в новій сім`ї є його свідомим життєвим вибором і не може автоматично зменшувати обсяг його обов`язків щодо дітей, які проживають окремо від нього.

Новонароджена дитина, яка проживає у повній сім`ї разом з батьком, не може бути ототожнена з дитиною, яка проживає окремо від батька, навчається, проживає за кордоном із 2022 року у країні з вищим рівнем витрат.

Витрати на дітей різного віку, у різних умовах проживання, не є однаковими, а тому механічний поділ доходу «порівну на всіх дітей» суперечить вимогам ст. 182, 185 СК України та усталеній судовій практиці.

Ухвалою суду від 03.02.2026 об`єднано зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Ухвалою суду від 23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів до судового розгляду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, проти зустрічного позову заперечував.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надавала.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18.08.2007 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 04.04.2017 у справі № 745/119/17.

Сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 06.01.2006 та серії НОМЕР_2 від 23.04.2013.

25.02.2019 року Московським районним судом м. Харкова видано судовий наказ у справі № 643/357/19, яким стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.01.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_4 старша донька сторін ОСОБА_9 досягла повноліття, відтак стягнення з відповідача аліментів на її утримання припинилося, а розмір аліментів на молодшу доньку ОСОБА_3 складав 1/6 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину та стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 21.12.2023 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 100 грн 00 коп та витрати на переклад у розмірі 1 266 грн 00 коп, та на користь держави судовій збір у розмірі 322 грн 08 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14.08.2024, рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року змінено. Позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів та на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 21.12.2023 року і до закінчення навчання (21.06.2024 рік), але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 разом з дітьми покинула територію України і наразі вони проживають у в місті Абердін (Велика Британія).

01 грудня 2020 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.12.2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилася донька ОСОБА_6 , про що 01.07.2025 ВДРАЦС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 548 батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно довідки від 06.10.2025 № 500 виданої Державним бюро розслідувань Тібеж Олесі Станіславівні про те, що вона з 17.09.2025 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний стан та погіршилося матеріальне становище.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів.

Зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину та дружину до досягнення дитиною трьох років, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивач не довів належними та допустимими доказами, погіршення свого матеріального стану, з наданих ОСОБА_2 декларацій вбачається, що позивач має стабільну суддівську винагороду та значні фінансові заощадження.

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів на дитину відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Виплата аліментів на дитину є виключним правом дитини та обов`язком батьків до її повноліття, затвердженим законодавством України.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з правовими позиціями, викладеними у п.п. 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , з якою проживає донька ОСОБА_7 , звертаючись до суду, просить збільшити розмір аліментів стягуваних з відповідача за рішенням суду з 1/4 частки всіх видів його доходу до 1/3 при цьому вказує на збільшення потреб дитини та зменшення власних доходів.

Судом досліджено надані позивачем за зустрічним позовом документи а саме: довідку Податкової і митної служби Великої Британії про оподатковуваний дохід від роботи в компанії «Медітерейніан Абердін Лімітед», виписку про сплату орендної плати за житло, та сплати за постачання газу, довідку про місце проживання у м. Абердин, довідку про перебування на консульському обліку, виписку з рахунку Стоматологічної клініки «Кінгсвеллз» за період з 09.11.2023 по 01.02.2024 щодо здійснення лікування ОСОБА_10 , довідку ФОП ОСОБА_11 щодо надання послуг з вивчення англійської мови для ОСОБА_3 , роздруківку з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 та 2024 роки щодо ОСОБА_1 .

Правове значення при вирішенні даного спору має встановлення наявності або відсутності факту саме зміни матеріального або сімейного стану платника чи одержувача аліментів у порівнянні із його матеріальним та сімейним станом, у якому він перебував на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів.

З моменту ухвалення судового рішення від 14.08.2024 у справі №643/13491/23 у відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_12 , а дружина на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, тобто підстав вважати, що матеріальне становище батька дитини покращилось у суду немає.

Саме по собі матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, із якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, має істотне значення для розв`язання відповідного спору, водночас при цьому підлягають врахуванню конкретні обставини справи.

Посилання позивачки на те, що розмір аліментів є недостатнім для належного утримання дитини, не може відповідно до закону бути достатньою підставою для задоволення вимоги про збільшення розміру аліментів.

Витрати, які ОСОБА_2 змушена нести під час проживання у Великій Британії, насамперед пов`язані з вибором даної країни для проживання. Вартість проживання у Великій Британії істотно відрізняється від витрат на проживання як в Україні так і в більшості інших європейських країн.

Із матеріалів справи вбачається, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів пройшов не значний час, доказів істотного погіршення матеріального стану ОСОБА_2 матеріали справи не містять, як і не містять доказів істотного зростання потреб дитини.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачає мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній визначається судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.

Обираючи для проживання ОСОБА_13 , ОСОБА_2 мала б врахувати власні можливості проживання у цій державі, зокрема щодо можливості працевлаштування, отримання соціального захисту для себе та дітей та спроможності нести витрати, рівень яких є значно вищим порівняно з Україною.

З урахуванням зазначених обставин, а саме те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у ст. 7 СК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги про збільшення розміру аліментів не є обґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено і підписано 30.03.2026.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя Пасічник О.М.