Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №932/18444/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 932/18444/25

№ 2/183/270/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про:

- стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за Договором № 495164-КС-002 про надання кредиту від 20 квітня 2024 року, що становить 82 404,52 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 23 579,14 грн; суми прострочених платежів по процентах – 57 775,38 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1 050,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року ТОВ «Бізнес позика» (далі – позивач) звернулось до Шевченківського районного суду міста Дніпра з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 (далі – відповідач, Позичальник, Боржник) укладено Договір № 495164-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 13 березня 2024 року направлено відповідачеві пропозицію (оферту) укласти Договір № 495164-КС-002 про надання кредиту. 20 квітня 2024 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 495164-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальникові грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить процентів за кожен день користування Кредитом.

Позивач зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 19 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

Також 30 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 495164-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальникові додатково кредит у сумі 7 000,00 грн. На виконання умов Договору відповідач здійснив часткову оплату за Договором № 495164-КС-002 на загальну суму 20 790,93 грн.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Договором № 495164-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені Договором. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у нього, станом на 09 жовтня 2025 року утворилась заборгованість за Договором № 495164-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 82 404,52 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 23 579,14 грн; суми прострочених платежів по процентах – 57 775,38 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1 050,00 грн.

Постановленою суддею Шевченківського районного суду міста Дніпра ухвалою від 02 грудня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

04 лютого 2026 року Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області отримано відповідь № 2307453 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, з якої встановлено відсутність довідок ВПО у ОСОБА_1 .

Постановленою суддею ухвалою від 05 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Окрім іншого, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов. Також ухвалою витребувано докази у справу.

06 лютого 2026 року, з огляду на зареєстроване місце проживання відповідача на тимчасово окупованій території України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України на вебпорталі «Судова влада України» опубліковане відповідне оголошення про розгляд цієї цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи. Станом на 30 березня 2026 року відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 20 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 495164-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якого позивач (як Кредитодавець) надав відповідачеві грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Договором визначено строк кредиту 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 2,00000000%, фіксована; комісія за надання кредиту 2 850,00 грн; загальний розмір наданого кредиту 15 000,00 грн; строк дії договору до 05 жовтня 2024 року; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 49 440,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9211,09%. У п.3.2.3. Договору сторони встановили Графік платежів із застосуванням зниженої процентної ставки /а.с.31-33, 34-36, 37-40/.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 20 квітня 2024 року ОСОБА_1 на його банківську картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн, що підтверджується копією інформаційної довідки від 05 листопада 2025року /а.с.46/.

Також 30 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 495164-КС-002 про надання кредиту від 20 квітня 2024 року. Умовами Додаткової угоди передбачено, в тому числі, що Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 30 червня 2024 року сума неповернутого Позичальником Кредиту отриманого відповідно до умов Договору становить 16 579,14 грн. Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди: кредит збільшується на 7 000,00 грн, та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути, кредит збільшений на 7 000,00 грн, у строки та на умовах викладених в Договорі. Після збільшення суми кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником кредиту та додаткового кредиту складатиме 23 579,14 грн. Комісія за надання додаткової суми кредиту – 1 050,00 грн /а.с.41, 42, 43/.

30 червня 2024 року позивач, на виконання умов вищевказаної Додаткової угоди перерахував ОСОБА_1 на його банківську картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн /а.с.48/.

З відповіді АТ КБ «Приватбанк», отриманої на виконання ухвали суду від 05 лютого 2026 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ). Також, з наданої виписки за договором № б/н за період з 20 квітня 2024 року до 15 грудня 2024 року вбачається зарахування 20 квітня 2024 року грошових коштів у сумі 19 000,00 грн та 30 червня 2024 року грошових коштів у сумі 7 000,00 грн /а.с.76, 77-85 зворот/.

Всупереч вимогам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив погашення кредитної заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05 листопада 2025 року відповідач має перед позивачем заборгованість за Договором № 495164-КС-002 про надання кредиту від 20 квітня 2024 року в загальному розмірі 82 404,52 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 23 579,14 грн; суми прострочених платежів по процентах – 57 775,38 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1 050,00 грн /а.с.23-27/.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов`язань перед позивачем, внаслідок чого суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Так, положенням п.5 Додаткової угоди № 1до Договору № 495164-КС-002 про надання кредиту передбачена сплата клієнтом (відповідачем) комісії за надання кредиту у розмірі 1 050,00 грн.

Однак, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».

У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20). Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з наданого розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене суд висновує, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 81 354,52 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 23 579,14 грн; суми прострочених платежів по процентах – 57 775,38 грн. У решті позову належить відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог на 98,70%, судовий збір сплачено в розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 318,23 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 495164-КС-002 про надання кредиту від 20 квітня 2024 року, яка утворилась станом на 05 листопада 2025 року у розмірі 81354 (вісімдесят одна тисяча триста п`ятдесят чотири) гривні52 копійки, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 23 579,14 грн; суми прострочених платежів по процентах – 57 775,38 грн.

У решті позову – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) гривень 23 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складене та підписане 30 березня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код в ЄДРПОУ 41084239; місцезнаходження за адресою: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, оф. 411;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов