Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №183/5301/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5301/25

№ 2/183/2027/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах.

У травні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , визначивши третьою особою – ОСОБА_3 , у якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1514 грн. на частку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.02.2025 року у справі № 183/9939/24 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 1 514 грн. щомісячно.

Зазначає, що з часу ухвалення рішення суду змінився її матеріальний стан, оскільки зросли витрати на утримання сина, в зв`язку зі зростанням цін на продукти та одяг, подорожчав проїзд до навчального закладу.

Відповідач відзив на позов не надав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2025 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2026 року призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, фіксація судового процесу не здійснювалася, відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області року (справа № 346/74/19 від 26.02.2025 року у справі № 183/9939/24 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 1 514 грн. щомісячно, до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років.

Доказів продовження навчання у певній установі позивачкою не подано. Як і не подано доказів про майновий стан платника та отримувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття.

У відповідності до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, а згідно положень ч.3 цієї ж статті право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст.200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №382/1093/16-ц (провадження №61-12568св18), положеннями статті 201 СК України не передбачено застосування вимог статті 182 для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Зазначене у статті 200 СК України відсилання до норми статті 182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина перша статті 182 СК України).

В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Суд зазначає, що правовідносини з обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не є продовженням безумовного обов`язку батьків з утримання неповнолітніх дітей, якими вказаний обов`язок, встановлений щодо обох батьків, більше того, вони регулюються самостійними нормами матеріального права і залежать від можливості надавати матеріальну допомогу.

Необхідність збільшення розміру стягуваних аліментів позивач аргументує тим, що збільшились потреби в навчанні , тому необхідно змінити і спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку.

Разом з тим вказані обставини лише самі по собі не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При цьому стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

В постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 635/1139/17 (провадження № 61- 350св17) щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд зазначив, що, не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що після постановлення у лютому 2025 року судового рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився) і відповідач може надавати матеріальну допомогу на період навчання повнолітнього сина у збільшеному розмірі, а також виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їхнього повнолітнього сина і що є підставою для збільшення розміру аліментів. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників). При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує також обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.

Крім того, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на наявність імперативного дозволу змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст.183, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Між тим, позивачкою вимоги щодо зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження заявлено не було, а тому виходячи з положень ст. 13 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,суд,-

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Сорока.