Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №205/15722/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/15722/25

Номер провадження2/205/1242/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2024 року між сторонами виникли особисті стосунки, а 12 грудня 2024 року між ними було зареєстровано шлюб Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 707.

Позивач зазначає, що після укладення шлюбу відповідач повідомив про необхідність оновлення військово-облікових даних та вказав на можливість отримання відстрочки від мобілізації у зв`язку з інвалідністю позивача. У подальшому відповідач отримав відповідну відстрочку, після чого 02 травня 2025 року сторони виїхали за межі України до Федеративної Республіки Німеччина.

За твердженням позивача, після виїзду за кордон відповідач фактично припинив сімейні відносини, не підтримував належного спілкування, а згодом повідомив про відсутність наміру продовжувати подружні відносини. Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 22 вересня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано.

Посилаючись на те, що відповідач уклав шлюб без наміру створення сім`ї, а з метою отримання відстрочки від мобілізації та виїзду за кордон, позивач просить визнати шлюб недійсним з моменту його укладення.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнано та просить відмовити у їх задоволенні.

У відзиві зазначено, що сторони підтримували відносини до укладення шлюбу, а сам шлюб було зареєстровано у присутності близьких осіб. Після укладення шлюбу сторони мали намір спільного проживання, підтримували сімейні та інтимні відносини, разом проводили час, відповідач брав участь у житті дітей позивача, надавав їй підтримку, у тому числі під час лікування.

Крім того, зазначено, що рішення про виїзд до Німеччини було спільним та зумовлене безпековою ситуацією в Україні, а також наявністю родичів відповідача у цій державі. Погіршення відносин сторін пов`язується з труднощами адаптації за кордоном, що у подальшому призвело до припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу в судовому порядку.

У зв`язку з вищевикладеним, представник відповідача просить суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у задоволені позову просила відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень, посилалися на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.01.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення відкритого судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним вирішено відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судовим розглядом встановлено, що 12.12.2024 року Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 707 та видано сторонам свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.12.2024 року.

Також судом встановлено, що рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22.09.2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний справа № 205/10623/25). Таке рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра набрало законної сили 23.10.2025 року.

Оскільки позивач наполягає, що вказаний шлюб було зареєстровано без наміру створити сім`ю, а відповідач вказані обставини не визнає та заперечує, тому суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, правова природа шлюбу передбачає не лише факт його державної реєстрації, а й наявність реальних сімейних відносин, що проявляються у спільному проживанні, веденні спільного побуту та реалізації взаємних прав і обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності, тобто якщо його укладено без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Отже, для визнання шлюбу недійсним з підстав його фіктивності необхідним є встановлення відсутності у сторін (або одного з них) наміру створення сім`ї саме на момент укладення шлюбу.

При цьому «намір створення сім`ї» є оціночним поняттям, яке підлягає встановленню судом на підставі аналізу сукупності обставин справи, зокрема поведінки сторін до та після укладення шлюбу, факту спільного проживання, ведення спільного господарства, взаємної підтримки та інших ознак сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, 12.12.2024 року Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 707.

Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра зазначений шлюб розірвано, та рішення набрало законної сили 23.10.2025 року.

Під час розгляду справи про розірвання шлюбу судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 2024 року, спільне сімейне життя тривало до травня 2025 року, після чого сім`я фактично розпалася: сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, а відновлення сім`ї є неможливим.

Таким чином, у межах іншої справи між тими ж сторонами судом встановлено факт існування між ними реальних сімейних відносин у період з грудня 2024 року по травень 2025 року, що включало спільне проживання, ведення спільного побуту та реалізацію прав і обов`язків подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у справі за участю тих самих осіб, не доводяться повторно при розгляді іншої справи.

З урахуванням зазначеного, встановлена судом наявність у сторін реальних сімейних відносин після укладення шлюбу виключає висновок про відсутність наміру створення сім`ї на момент його державної реєстрації.

Суд зазначає з цього приводу, що відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак в даному випадку доводи позивача про те, що шлюб було укладено відповідачем виключно з метою отримання відстрочки від мобілізації та виїзду за кордон, належними та допустимими доказами не підтверджені та мають характер припущень.

Крім того, обставини, на які посилається позивач, зокрема щодо припинення спілкування, фактичного розриву відносин та небажання відповідача продовжувати сімейне життя, навіть у разі їх підтвердження, свідчать про погіршення взаємин подружжя та розпад сім`ї, що є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено відсутності наміру створення сім`ї на момент укладення шлюбу, у зв`язку з чим підстави, передбачені статтею 40 СК України, для визнання шлюбу недійсним відсутні.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача. Таким чином, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 3, 21, 40 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про визнання шлюбу недійсним – відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по справі покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан