Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №686/20911/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20911/25

Провадження № 2/686/3438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

30 березня 2026 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Порозової І.Ю.,

за участю секретаря – Кшановської Є.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року адвокат Остапчук О.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що являється співвласником вказаного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, в частці 145/450. Решта будинку, 145/900 належить ОСОБА_2 , 42/ ОСОБА_3 та 29/300-Канигіній ОСОБА_5 .

Фактично приміщення Коридор площею 3,6кв.м,1-2 Кухня площею10,8 кв.м,1-3Санвузол площею 4,8 кв.м,1-4 Житлова кімната площею 7,2 кв.м,1-5 Житлова кімната площею16,8кв.м, 1-6 Коридор площею 3,2 кв.м. становлять відокремлену частину будинку (квартиру)та перебувають у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Загальна частка в будинку становить 87/180.

Приміщення 2-1 коридор площею 13,2 кв.м., 2-2 житлова кімната площею 10,6 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 9,3 кв.м., становлять відокремлену частину будинку (квартиру) та перебувають у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Загальна частка в будинку становить 93/180.

Відповідно до часток у належному позивачу житловому будинку, а саме відокремленій групі приміщень, які згідно технічного паспорта мають цифру «1» ОСОБА_1 належить право користування на 2/3 частини вказаної групи приміщень, решта 1/3 належить ОСОБА_2 .

Однак, з 2021 року зі сторони ОСОБА_2 створюються перешкоди в користуванні належним позивачу житловим будинком, що унеможливлюють вселення до будинку та проживання у ньому.

З огляду на викладене виникла необхідність встановити порядок користування будинком.

За змістом заявлених вимог позивач просить усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом його вселення. Встановити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Виділити ОСОБА_1 у користування ізольовану житлову кімнату 1-5 площею 16,8 кв.м.; виділити ОСОБА_2 в користування ізольовану житлову кімнату 1-4 площею 7,2 кв.м.; коридор 1-1 площею 3,6 кв.м., Кухню 1-2 площею10,8кв.м, Санвузол 1-3 площею 4,8 кв.м, Коридор 1-6 площею 3,2 кв.м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Решту будинку залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

24.11.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.01.2026 року.

Розгляд справи було неодноразово відкладено через неявку відповідачів.

В судове засідання 16.03.2026 року представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, на позові наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку, заяв про відкладення судового розгляду від них не надходило, правом подачі відзиву на позов не скористалися.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідачів.

Рішення у справі ухвалюється відповідно до вимог абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 23.11.2012 року ОСОБА_1 належить 145/450 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , що ?32,2%. Решта будинку, 145/900 належить ОСОБА_2 ?16,1%, 42/ ОСОБА_3 ? 42% та 29/ ОСОБА_4 ?10%, доказом чого є витяги з Державного реєстру речових прав від 10.02.2025 року та 14.04.2025 року

Фактично приміщення 1-1- коридор 3,6кв.м.,1-2- кухня площею10,8 кв.м.,1-3-санвузол площею 4,8 кв.м., 1-4-житлова кімната площею 7,2 кв.м., 1-5-житлова кімната площею 16,8кв.м., 1-6- коридор площею 3,2 кв.м. становлять відокремлену частину будинку (квартиру) та перебувають у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Загальна частка в будинку становить 87/180. Приміщення 2-1-коридор площею 13,2 кв.м., 2-2- житлова кімната площею 10,6 кв.м., 2-3 житлова кімната площею 9,3 кв.м., становлять відокремлену частину будинку (квартиру) та перебувають у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Загальна частка в будинку становить 93/180, що сторонами не оспорюється та підтверджено технічним паспортом, сформованим 22.11.2024 року.

Відповідно до часток у належному позивачу житлового будинку ОСОБА_1 належить право користування приблизно 32,2% від усього будинку, ОСОБА_2 - 16,1 %. Згідно технічного паспорта на будинок по АДРЕСА_1 житлова площа приміщень усього будинку становить 43,9 кв.м., житлова площа відокремленої групи приміщень під цифрою «1», якими користуються ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 становить 24,0 кв.м. таким чином запропонований позивачем варіант поділу є максимально наближеним до часток відповідачів у праві власності, зокрема при виділенні ОСОБА_1 у користування ізольованої житлової кімнати 1-5 площею 16,8 кв.м.; ОСОБА_2 в користування ізольованої житлової кімнати 1-4 площею 7,2 кв.м.

З 2021 року зі сторони ОСОБА_2 створюються перешкоди в користуванні належним позивачу житловим будинком, що унеможливлюють його вселення до будинку та проживання у ньому, що підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України) - усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно з статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При встановленні порядку користування майном кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина майна з урахуванням його частки в праві спільної власності на нього. Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року справа №127/7320/13.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить, так звана, ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19, від 12 серпня 2021 року у справі від 644/5579/18, від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18.

Таким чином, предметом позову в даній справі є усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивача у належне йому житло та встановлення порядку користування частиною будинку між його співвласниками. З урахуванням кількості співвласників нерухомого майна, плану будинку, розміру житлової площі, а також конфліктних відносин між сторонами по справі, суд дійшов висновку про встановлення порядку користування спірним житлом, виділивши у користування сторонам спору частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.

Відповідно до пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Запропонований позивачем варіант користування спірним будинком враховує інтереси всіх співвласників та оскільки будинок АДРЕСА_1 перебуває спільній частковій власності позов ОСОБА_1 про визначення порядку користування ним підлягає до задоволення.

В решті, доказів будь яких перешкод з боку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні житлом ОСОБА_1 останній не надав, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про усунення перешкод та вселення, зокрема у позові до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині вселення слід відмовити.

Витрати понесені позивачем у вигляді судового збору слід стягнути з відповідачів у пропорційному порядку, а саме з ОСОБА_2 968,96 грн. за вимогою про вселення та 322,98 грн. (1/3) за вимогою про визначення порядку користування, а всього 1291,95грн.;

З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 322,98грн.(по 1/3) з кожної за вимогою про визначення порядку користування.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди, що чиняться ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення його в цей будинок, згідно встановленого порядку користування.

Встановити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_1 у користування ізольовану житлову кімнату 1-5 площею 16,8 кв.м.; виділити ОСОБА_2 в користування ізольовану житлову кімнату 1-4 площею 7,2 кв.м.; коридор 1-1 площею 3,6 кв.м., кухню 1-2 площею10,8кв.м, санвузол 1-3 площею 4,8 кв.м, коридор 1-6 площею 3,2 кв.м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Коридор 2-1 площею 13,2 к.м., житлову кімнату 2-2 площею 10,6 кв.м., житлову кімнату 2-3 площею 9,3 кв.м., залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У позові до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вселення ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) 1291,95 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) по 322,98грн. судового збору з кожної.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду виготовлено 30.03.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду І.Ю.Порозова