Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №717/454/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/454/26

Номер провадження 2-о/717/73/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Каленчуку П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Кельменці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 .

Заінтересована особа: Кельменецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заявниця ОСОБА_1 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області заяву, в якій просить встановити факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Одинцово Московської області російської федерації, народився ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у поданій до суду заяві просить розглянути справу за її відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

Представник заінтересованої особи - Кельменецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився. Керівник Кельменецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власова Л.А. подала до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Одинцово Московської області російської федерації, народився ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана обставина стверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 17 квітня 2021 року відділом №3 Міжрайонного управління ЗАЦС по Одінцовському міському округу і міському округу Краснознаменськ Головного управління ЗАЦС Мосьбковської області, а також встановлена рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2020 року у справі №717/859/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Згідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

ОСОБА_3 набув громадянство України на підставі частини 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України». Вказана обставина стверджується копією довідки №186 про реєстрацію особи громадянином України виданою Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області 04 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Відповідно до частин 1, 4 статті 13 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI), пунктів 1, 2 розділу I, пунктів 24, 26 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила № 52/5) державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Державна реєстрація народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження проводиться за правилами поновлення актових записів, якщо з дня народження дитини, зазначеного у рішенні суду, минуло більше року (пункт 24 глави 1 розділу III Правил № 52/5).

Внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюється відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила № 96/5).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.8 розділу I Правил № 96/5 внесення змін поновлення актових записів цивільного стану, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану в разі втрати цих записів. Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення, за винятком випадків, встановлених в абзацах третьому - п`ятому пункту 3.13 розділу III цих Правил.

Заяви громадян України про поновлення актових записів цивільного стану, які були складені компетентними органами іноземних держав, розглядаються на загальних підставах з дотриманням вимог цих Правил. Відсутність зазначених актових записів цивільного стану має бути підтверджена документально (пункт 1.3 розділу І Правил № 96/5).

Реєстрація актів цивільного стану компетентними органами іноземних держав, підтверджується відповідними легалізованими у встановленому порядку документами про реєстрацію актів цивільного стану. Копії актових записів цивільного стану витребовуються від компетентних органів іноземних держав, з якими Україна уклала договори про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, у разі необхідності підтвердження певних даних (пункт 3.9 розділу III Правил № 96/5).

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (пункт 8 глави 1 розділу II Правил, пункт 1.5 розділу I Правил внесення змін).

Наведене свідчить про те, що встановлення в судовому порядку факту народження фізичної особи має юридичне значення для поновлення актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України або компетентним органом іноземної держави, у разі відсутності такого актового запису або у тих випадках, коли внаслідок перевірки заяви про поновлення актового запису про народження з`ясувалось, що народження заявника не реєструвалось.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою, зокрема, фактів народження фізичної особи та її походження.

Оскільки, на території України актовий запис про народження ОСОБА_3 не складався, заявниці ОСОБА_1 для підтвердження цього факту потрібно витребувати документи на підтвердження факту реєстрації народження її сина ОСОБА_1 за місцем складення відповідного запису на території РФ.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії РФ проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з російською федерацією, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території РФ і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з РФ і Білоруссю.

З огляду на збройний конфлікт між РФ та Україною заявниця позбавлена фізичної можливості як на звернення за витребуванням свідоцтва про народження її сина на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами РФ, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу III Правил № 52/5 При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.

У справі склалася така правова ситуація, за якої заявник позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження її сина в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежать від неї - видачі свідоцтва про народження на території російської федерації і як наслідок можливості його повторного отримання.

При цьому, пунктом 6 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, передбачено, що громадяни України та особи без громадянства, які проживають в Україні, витребовують документи на підтвердження фактів реєстрації актів цивільного стану, здійснених компетентними органами іноземної держави, через Міністерство закордонних справ України, якщо інший порядок не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В свою чергу, відповідно до пункту 7 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Особисті немайнові права ОСОБА_3 , перебувають у стані правової невизначеності, а, отже, потребують гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

За змістом частин 1-3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.2.2. Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 запис у Реєстрі про народження фізичної особи та її походження містить, зокрема відомості про батьків (пункт «г»).

Заявниця ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження її сина - ОСОБА_3 з одночасним визначенням його походження від батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що узгоджується з вищенаведеними положеннями Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян та пунктом 1 глави 1 розділу III Правил № 52/5.

Метою встановлення даного факту заявниця ОСОБА_1 вказала те, що встановлення факту народження її сина необхідно для реєстрації його народження і отримання свідоцтва про його народження в Україні.

Суд враховує, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт того, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, врахувавши встановлені обставини справи та відповідні їм норми права, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.

При цьому суд враховує, що рішення суду про встановлення факту народження є підставою для державної реєстрації відповідного акту цивільного стану, яке реалізується особою шляхом звернення із відповідною заявою до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

На підставі Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 89, 247, 264, 265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Одинцово Московської області російської федерації, який є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27 березня 2026 року.

Надіслати сторонам копії рішення протягом двох днів з дня його складання.

Суддя: