Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №204/7845/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/7845/25

Провадження № 2/204/453/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-

ВСТАНОВИВ:

До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.

Згідно позовної заяви позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення за період з червня 2014 року по червень 2025 року у розмірі 19 434,27 грн, що складаються з: 18 011,59 грн – сума основного боргу, 159,88 грн – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 1262,80 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між підприємством та споживачем ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року «Про розподіл платні за житло та комунальні послуги», відповідачу ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Позивач належним чином виконував та виконує покладені на нього законодавством обов`язки щодо надання послуг водопостачання та водовідведення, тоді як у свою чергу відповідачі порушили покладені на них обов`язки, щодо оплати за наданні послуги, у зв`язку з чим сума заборгованості станом на 30.06.2025 року за надані послуги водопостачання та водовідведення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , складає 18 011,59 грн – сума основного боргу, який утворився за період з червня 2014 по червень 2025 року. Враховуючи наведені обставини просив позов задовольнити.

Ухвалою суду було відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.

Відповідач у встановлений судом строк не надала відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача – Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 19.02.2025 року № 45/63.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР.

Також в матеріалах справи наявна довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22 травня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

На ім`я відповідального квартиронаймача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 9-10), за яким вона повинна була сплачувати комунальні послуги щомісячно.

Згідно з наданими позивачем документами, відповідачу систематично надавалися комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Водночас, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що оплата за спожиті послуги здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість. Доказів, які б свідчили про сплату вказаних сум або заперечували факт надання послуг, відповідачами суду не надано.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач був зобов`язаний сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідач своєчасно не здійснювала оплату за надані послуги, у зв`язку з чим станом на 30 червня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 19 434,27 грн., котра складається з: 18 011,59 грн - суми основного боргу; 1262,80 грн - інфляційного збільшення суми; 159,88 грн -3% річних.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлi споживача, користуються нарiвнi зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач була зобов`язана сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на отримання плати за послуги з водопостачання та водовідведення.

Відносно застосування у справі позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стороною відповідача у справі не було зроблено заяв, щодо застосування позовної давності.

Водночас судом встановлено, що згідно наданих позивачем розрахунків за період з червня 2014 року по червень 2018 року особовий рахунок за вказаною адресою було зареєстровано не на відповідача, а на іншу особу – ОСОБА_2 (а.с. 8), до якого жодних позовних вимог не заявлено. При чому згідно цієї довідки за особовим рахунком єдиним мешканцем також значиться ОСОБА_2 .

У зв`язку із цим суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем ОСОБА_1 послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 за період з червня 2014 року по червень 2018 року, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення законодавства суд приходить до висновку, що позивач Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради має право на стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення (сума основного боргу) за період з липня 2018 по червень 2025 року в розмірі 15 845,43 грн. (18 011,59 грн. (сума основного боргу за період з червня 2014 по червень 2025) – 2166,16 грн. (сума основного боргу за період з червня 2014 по червень 2018) = 15 845,43 грн.).

Відносно заявлених позивачем вимог щодо інфляційного збільшення боргу та 3% річних, суд виходить з наступного.

У пункті 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) закріплено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення у розмірі 17 268,11 грн., котра складається з: 15 845,43 грн. - суми основного боргу; 1262,80 грн. - інфляційного збільшення суми; 159,88 грн. -3% річних.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору складають 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів.

Оскільки позов заявлено на загальну суму 19 434,27 грн., а задоволено частково, на суму 17 268,11 грн., отже з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2690,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 509, 526, 527 ЦК України, Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та керуючись 2, 4, 13, 76-82, 89, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а, ЄДРПОУ 03341305) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з липня 2018 року по червень 2025 року, у розмірі 17 268,11 грн., котра складається з: 15 845,43 грн. - суми основного боргу; 1262,80 грн. - інфляційного збільшення суми; 159,88 грн. -3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а, ЄДРПОУ 03341305) судовий збір у розмірі 2 690,38 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 березня 2026 року.

Суддя