Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №173/1724/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1724/25

Провадження №2/173/91/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини та визнання спадкоємцем за законом 4 черги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з заявою до Верхньодніпровської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини та визнання спадкоємцем за законом 4 черги.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла мати Позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 – вітчим ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 і до дня своє смерті ОСОБА_4 , залишився проживати разом з позивачем та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємці першої черги за законом відсутні, спадкоємці другої та третьої черги при спадкуванні за законом, які мали б можливість звернутись із заявою про прийняття спадщини, також відсутні. Заповіту щодо свого спадкового майна ОСОБА_4 не складав.

Оскільки позивачка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а фактично з 1971 року, з метою оформлення спадкових прав позивача зверталась до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашової Г.В. за місцем проживання, однак їй роз`яснено щодо відмови у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва на спадщину, у зв`язку з відсутністю підтвердження факту проживання однією сім`єю.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 28 липня 2025 року прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року витребувати у державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори належним чином посвідчену копію матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач повідомила, що померлого ОСОБА_4 називала батьком, який одружився на її матері, яка в свою чергу вже мала дітей від попереднього шлюбу. У 2004 році між вітчимом та матір`ю позивачки укладено договір довічного утримання. Після смерті вітчима позивачці стало відомо про необхідність оформлення спадкових прав щодо земельної ділянки, частина якої належала вітчиму позивачки. Зазначила, що інших спадкоємців у померлого ОСОБА_4 немає.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_5 повідомила суд, що родину заявниці знає близько п`ятдесяти п`яти років. Мати та вітчим ОСОБА_1 разом будували будинок, дітей у померлого ОСОБА_4 немає. Після смерті матері та вітчима заявниця разом зі своїм чоловіком залишилася проживати у вказаному будинку. Невдовзі чоловік заявниці помер. Свідок зазначила, що заявниця називала ОСОБА_4 татом та після смерті матері проживала разом з ним.

Вказані обставини підтвердив також свідок ОСОБА_6 , який також зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом як батько та донька. Померлий називав заявницю донькою, а вона його татом. Свідок зазначив, що заявниця ставилася до вітчима як до рідного батька та займалася похованням ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклали шлюб 26 березня 1977 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 матір`ю ОСОБА_7 є ОСОБА_3 .

05 березня 1994 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 уклали шлюб, у зв`язку із чим ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією довідки № 482 від 18 лютого 2025 року, якою, зокрема, зазначено, що ОСОБА_3 із 08.02.1971 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_1 1967 р.н., ОСОБА_10 , 1995 р.н., ОСОБА_8 , 1974 р.н. та ОСОБА_4 , 1927 р.н.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 підтверджується факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До спадкоємців четвертої черги належать особи які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та вели спільне господарство.

Так, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Встановлення факту постійного проживання спадкодавця з позивачем на момент відкриття спадщини, має для заявника юридичне значення і потрібне для належним чином оформлення спадкових прав після смерті матері.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснення приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу від 19 лютого 2025 року за № 53/02-14 між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_4 будь-які родинні стосунки відсутні. Враховуючи факт проживання разом з померлим однією сім`єю впродовж тривалого терміну (понад 5 років) ОСОБА_1 має право отримати спадщину в порядку статті 1264 ЦКУ. Факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини встановлюється в судовому порядку. Нотаріусом запропоновано позивачці звернутися до суду для вирішення цього питання.

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення цього факту має для спадкоємця юридичне значення, оскільки юридичний факт встановлюється з метою реалізації спадкоємцем права на отримання спадщини.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0.0896 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, належала на підставі Державного акту на право на земельну ділянку, серії ДП № 046213, матері позивачки ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями всього належного їй майна, що складається із земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частинах по є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 19 лютого 2025 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.

Відповідно до інформації, наданої державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, на виконання ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася.

Вирішуючи позов по суті, суд, звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги всі обставини справи, докази та показання свідків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки неправомірних дій відповідача в судовому засіданні не встановлено суд вважає необхідним судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини та визнання спадкоємцем за законом 4 черги – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом понад п`яти років до часу відкриття спадщини, яка відкрилася після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221010100:26:008:0001, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя О.А. Кожевник