Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №583/2426/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м.Суми

Справа №583/2426/25

Номер провадження 22-ц/816/1649/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Петен Я. Л. (суддя-доповідач),

суддів - Замченко А. О. , Черних О. М.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

у присутності:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника – адвоката Батюк Катерини Францівни,

представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Кудіна Олександра Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником – адвокатом Білерою Петром Петровичем,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Яценко Н.Г. у м. Охтирка Сумської області,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У червні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Білеру П.П., звернулися до суду з позовом.

Свої вимоги мотивували тим, щоїх батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 ).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано.

Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 вересня 2019 року по справі №583/3400/19 стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на утримання дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідач від сплати аліментів на утримання дочок ухиляється, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої станом на 01 січня 2025 року становив 169941,88 грн.

З жовтня 2015 року відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Вони проживають разом з бабою та батьком, який займається їх вихованням та утриманням.

Посилаючись на вказані обставини, просили суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її неповнолітніх дочок: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2025 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено свідомого винного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, відсутні достатні та переконливі докази, що характеризують особистість матері як особи, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, а тому відсутні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача. Суд вважав, що наявні підстави попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Білеру П.П., подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивують тим, що ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо їх виховання є самостійною підставою для позбавлення її батьківських прав. Відповідач з жовтня 2015 року самоусунулася від виховання та утримання доньок, а саме: не піклується про фізичний і духовний їх розвиток; не займається підготовкою їх до самостійного життя; не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування, що негативно вливає на їх фізичний розвиток; не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає їм доступу до культурних та духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти. Вказане підтверджується висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 07 серпня 2025 року №223. Вважають, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не суперечитиме їх інтересам, оскільки відповідач внаслідок своєї винної поведінки, свідомо нехтує своїми обов`язкам щодо їх виховання та утримання, що має систематичний та постійний характер.

Факт заперечення ОСОБА_3 проти позову про позбавлення батьківських прав, з урахуванням її поведінки, не свідчить про її інтерес до дітей та реальне бажання змінити свою поведінку.

Вказують, що судом першої інстанції не надано оцінку категоричній думці дітей, які досягли такого віку і ступеня зрілості, за яких суд має ставитися серйозно до їх думок, врахувавши найкращі інтереси дитини.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що наявність заборгованості з аліментів сама по собі не може бути підставою для вжиття такої міри як позбавлення батьківських прав. При цьому суд в оскаржуваному рішенні не вказав, що ОСОБА_3 з жовтня 2015 року залишила своїх дітей, переїхала проживати до м. Охтирка і не піклується про своїх дочок, не виховує та матеріально не утримує їх, що свідчить про свідому, умисну, винну її поведінку та нехтування своїми батьківськими обов`язками.

У судовому засіданні апеляційного суду позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, її представник, адвокат Кудін О.М., проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, надав докази поважності неприбуття у судове засідання відповідача.

Орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, представник у судове засідання не прибув, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, 17).

З 09 серпня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року (а.с. 18).

Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 вересня 2019 року по справі №583/3400/19 стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення з 13 серпня 2019 року (а.с. 19).

Судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Охтирському відділі державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавче провадження №60014312.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2024 року №288/179/1/1/86/1108/пс солдат ОСОБА_4 прийнятий на військову службу за контрактом з 01 травня 2024 року (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку заборгованості від 13 січня 2025 року №74, виданого Охтирським ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 01 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_9 по сплаті аліментів по судовому наказу №583/3400/19 (ВП №60014312) складала 169941,88 грн (а.с. 20-22).

Згідно з довідками Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 13 січня 2025 року №17 та від 07 травня 2025 року №115, актом обстеження фактичного місця проживання громадян від 02 квітня 2024 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстровані та постійно проживають (з дня народження) в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 разом із бабусею ОСОБА_12 та батьком ОСОБА_4 (а.с. 27-29).

З довідок Чернеччинського ліцею (опорного закладу освіти) Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 03 січня 2024 року №3 та від 11 лютого 2025 року №34 слідує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 навчаються у 10 класі Чернеччинського ліцею. За час навчання у закладі біологічна мати дітей не приводила на заняття своїх доньок та не забирала їх після закінчення навчального дня, не цікавилася у класного керівника, як вони навчаються та які проблеми у них виникають в процесі навчання (а.с. 25-26).

Згідно з характеристиками учениць 10 класу Чернеччинського ліцею ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27 травня 2025 року №147, №148, останні мають позитивну характеристику, їх вихованням займається бабуся та батько, батько брав участь в організації свята дня народження в класі, бабуся цікавиться справами онучок і постійно на зв`язку. Мати не виходила на спілкування з класним керівником та вчителями, справами дітей не переймається, участі в класних заходах не брала (а.с. 23, 24).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2025 року по справі №583/611/25, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, військова частина НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_3 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей (а.с. 161-163).

28 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було сповіщено ОСОБА_12 про те, що її син, солдат ОСОБА_4 , зник безвісти 20 квітня 2025 року в районі н.п. Білогорівка Луганської області під час виконання бойового завдання та захисту Батьківщини в складі підрозділів військової частини НОМЕР_3 (а.с. 113).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2025 року по справі №583/3400/19 (провадження №6/583/53/25) замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні №60014312 з примусового виконання судового наказу №583/3400/19 із ОСОБА_4 на ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 61-62).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Охтирським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025205480000139 від 15 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, за фактом ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 60).

Відповідно до висновку, який затверджений рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 07 серпня 2025 року №223, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Указаний висновок ґрунтується на тому, що у телефонному режимі ОСОБА_3 пояснила, що життя з чоловіком та його рідними не склалося з самого початку, доньки постійно проживали з батьком та час від часу приїжджали до неї, підтверджувала, що має заборгованість зі сплати аліментів, однак погасити її не може, бо не працює, доглядає малолітню доньку. Діти пояснили, що основну частину життя прожили з батьком та бабусею ОСОБА_12 . Постійно проживають та навчаються в с. Чернеччина. Базові потреби забезпечені саме батьком та бабусею. Спілкування з мамою завжди проходило або за ініціативою батька та бабусі, або їх особисто. Мати проживала в м. Охтирка, працювала інколи там та за кордоном, постійного житла ніколи не мала. Останнім часом, коли мати вийшла вдруге заміж та народила доньку, вони відвідували матір в АДРЕСА_2 . Однак, часто спостерігали конфлікти матері та її чоловіка, зазвичай доглядали молодшу сестру. Перебуваючи з матір`ю, уваги вона їм не приділяла. У зв`язку з обмеженою житловою площею, перебували у матері по одній, мати не має нормальних умов для проживання, її особисте житло перебуває під арештом. Діти наголошували, що завжди привозили з собою гостинці, у зв`язку з чим сім`я матері навіть замовляла, що краще привезти. Від матері зрідка отримували грошові кошти і ті на проїзд додому. Про подарунки від матері не зазначали, навпаки ображені на те, що мати подарувала, а потім забрала сережки. Діти засмучені тим, що батько зник безвісти, та більше тим, що мати не підтримала їх в цьому і навіть виразила думки про можливе полегшення її матеріального становища. Діти пояснили, що на даний час їм потрібна всебічна підтримка, однак в діях матері вони не вбачають піклування та можливості забезпечення базовими потребами. Зважають, що попереду їх чекає вирішення складних питань, пов`язаних зі зникненням батька безвісти. Особисто вони не всі питання зможуть самостійно вирішувати, тому мати не забезпечить їм таку необхідність. Розмови матері зводяться до списання заборгованості зі сплати аліментів, матеріального забезпечення її сім`ї, тому вони не вбачають в ній законного представника їх інтересів. Діти чітко, ясно і розсудливо виражали свої думки. Образ не тримають на матір, не висловлюють в її адресу негативних думок, однак вважають, що мати не приділяла їм раніше належної уваги та станом на сьогодні взагалі не має можливості і не хоче приймати участь у їх вихованні та догляді, не довіряють їй. Отримавши роз`яснення щодо їх прав та інтересів самостійно прийняли рішення про звернення до суду із заявою про позбавлення батьківських прав. Орган опіки та піклування не вбачає підтверджень, що ОСОБА_3 як мати приймала участь у навчанні, вихованні дітей і має сумнів, що в подальшому зможе створити належні умови, які б забезпечили дітям, навіть такі базові потреби, як харчування, лікування, здобуття освіти та підготувати дітей до самостійного життя. Орган опіки та піклування не отримав від матері будь-яких доказів її участі в повсякденному житті дітей. Особистої участі чи елементарних пояснень у вирішенні поставлених завдань перед органом опіки та піклування, від ОСОБА_3 не надійшло. Відсутні і докази, що підтверджують духовний зв`язок матері та доньок.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 , яка доводиться позивачам бабусею, пояснила, що відповідач від народження дітей ніколи не проявляла до них материнської турботи. Коли дівчата пішли у 1-й клас, відповідач покинула дітей, винайняла житло, дітьми не займалася, ніколи не ходила до школи, хоча знала про шкільні заходи, не цікавилася їх навчанням. Потім поїхала на заробітки. У 2016 році син та відповідач розлучилися через аморальну поведінку відповідача. Одного разу дівчата запросили матір на свій день народження, остання прийшла випивши, потім ще випила та пішла спати, так і не побувши з дітьми. Вранці відразу поїхала. Відповідач ніколи дітьми не цікавилася, не питала про їх стан здоров`я, коли вони хворіли не телефонувала, не займалася їх вихованням, утриманням дітей повністю займався батько. Відповідач запрошувала доньок лише для того, щоб вони допомагали їй доглядати за її меншою донькою. Кожен раз після відвідування матері дівчата починали хворіти. Чоловік відповідача постійно телефонує та погрожує дітям. Як почалася війна відповідач намагалася виїхати за кордон, дітей не попередила, не запрошувала їх поїхати з нею. Натомість батько дівчат, щоб заробити коштів на їх навчання, пішов добровольцем воювати, але в квітні 2024 року зник безвісти. Після зникнення ОСОБА_4 відповідач пішла у військкомат, щоб оформити на себе виплати. Дітям виплат не дають, командир сказав оформити опікунство, щоб дівчата отримували гроші. Зараз вони живуть на пенсію свідка, тримають господарство, продають молоко, яйця, полуницю. Аліменти відповідач не сплачує, має заборгованість. Відповідач з дітьми спілкується дуже рідко, коли телефонує, то мову веде лише про те, що їй потрібні гроші, байдужа до дівчат. На початку цього року ОСОБА_15 була у матері та остання залишила на неї свою меншу доньку, а сама пішла з дому. Маленька дитина плакала, ОСОБА_15 була налякана. Дівчата ходили до матері допомагати, бо їм було шкода малу дитину. Відповідач ніколи не допомагала позивачам, але пропонувала забрати дітей до себе, щоб жити на виплати після зникнення їх батька.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_16 , яка є дружиною рідного дядька дітей, пояснила, що із самого народження дівчат відповідач не мала до них материнських почуттів. Коли позивачі пішли у 1-й клас, матір покинула їх, в школу і садочок ніколи не приходила. Десь у 2020 році ОСОБА_4 , з метою налагодити відносини дітей та матері, відвіз дівчат до відповідача, яка жила на той час зі своєю хворою матір`ю та потім дівчата розповіли, що мати десь пішла, а вони сиділи з бабусею без їжі. ОСОБА_3 ніколи не вітала дівчаток з днем народження, не телефонує їм, взагалі нічим не цікавиться. Телефонує лише для того, щоб дівчата допомогли їй доглянути маленьку дитину. Навіть на даний час, коли справа знаходиться в суді, відповідач не телефонує донькам, не спілкується з ними.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснила, що проживає в одному селі з позивачами, її син дружив з ОСОБА_4 . Відповідач проживала в с. Чернеччина десь з 2008 року, народила доньок, але з народження дітей вона про них не піклувалася, до садочку та школи дівчат водив батько або бабуся. ОСОБА_3 з дівчатами свідок ніколи не бачила. Раніше відповідач не бажала опікуватися позивачами, лише після зникнення безвісти їх батька, згадала про свої права.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_18 пояснила, що проживає по сусідству з позивачами. Після того, як дівчата пішли у 1-й клас, вона відповідача не бачила. Розмови були, що відповідач дітям не допомагає. Діти завжди доглянуті, але вважає, що не завдяки матері. Свідку відомо, що відповідач дітьми не займається.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_19 , яка є дочкою чоловіка відповідача, пояснила, що з позивачами познайомилася у 2020 році в квартирі, що в мікрорайоні Дачний, в якій на той час проживала ОСОБА_3 . У дівчат з матір`ю завжди були добрі стосунки, вони приїздили до неї, разом проводили час, відповідач купувала їм речі, сварок між ними не було. У 2020, 2021 роках відповідач з чоловіком купувала дівчатам усе необхідне для школи, влітку завжди з батьками і дівчатами їздили на річку, гуляли у парках. Останній рік свідок з дівчатами не спілкується через відсутність бажання у дівчат. Чому погіршилися стосунки між дівчатами та їх матір`ю свідку не відомо.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_20 , що доводиться відповідачу свекрухою, пояснила, що доньок ОСОБА_3 знає з 2020 року, вони неодноразово приїздили до них (на пров. Тростянецький, 22 в м. Охтирка), останній раз в березні 2025 року. Відповідач ні в чому дівчатам не відмовляла, завжди розпитувала у них за школу, купувала їм одяг та усе необхідне для школи. ОСОБА_3 дуже гарна мати. З її сином у дівчат також були гарні відносини, він завжди їм давав гроші, ставився до них як до власних дітей. Відповідач розповідала, що з дівчатами виник конфлікт через їх батька, вона намагалася налагодити відносини, але дівчата не йдуть на контакт.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_21 , який доводиться ОСОБА_3 чоловіком, пояснив, що у 2019 році познайомився з відповідачем, потім з її дітьми. У 2020-2021 роках у період літніх канікул він проживав з ОСОБА_3 та її дітьми у матері відповідача. Дівчата приїздили на канікули до матері. Матеріальне становище ОСОБА_3 буле важке, тому він їй допомагав, в тому числі і її дітям. Приблизно у 2021 році почалися розмови про те, щоб відповідач «відмовилася» від дівчат, щоб останні отримували соціальну допомогу, але відповідач не захотіла цього робити. ОСОБА_3 гарно виконує свої батьківські обов`язки. Разом з дітьми вони їздили на річку, риболовлю, природу. Час від часу дівчата приїжджали до них на дачу. Вони намагалися домовитися щодо заборгованості по аліментах з ОСОБА_12 , але вона відмовилася. До березня 2025 року між дівчатами та матір`ю були добрі відносини. Після того, як ОСОБА_3 відмовилася визнавати позов про одноособове виховання дівчат батьком, доньки сказали, що будуть подавати позов про позбавлення батьківських прав. Свідок телефонував дівчатам та висловлював незадоволення їх поведінкою, їх ставленням до матері. Коли дівчата повідомили, що їх батько зник безвісти, вони просили матір сходити в ТЦК та запитати з приводу виплат. Свідок вважає, що негативне ставлення дівчат до матері є наслідком впливу на них їх бабусі, в якої завжди було неприязне ставлення до відповідача.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_22 пояснила, що з ОСОБА_3 спілкується дуже давно. ОСОБА_3 гарна мати, дуже любить своїх дітей. Дівчата також до неї гарно ставилися. Дівчата дружили з донькою свідка, навчалися разом. Відповідач ходила на всі свята і шкільні заходи, придбавала дітям необхідні речі, готувала до школи, коли їздила на заробітки, висилала свекрусі гроші на дітей. ОСОБА_12 дівчат любила, а до ОСОБА_3 погано відносилася. Коли ОСОБА_3 розійшлася з чоловіком, діти приїздили до матері. Відповідач хотіла забрати дівчат на зйомку квартиру, але дівчата не схотіли, бо у батька та бабусі кращі умови проживання, крім того їх ні з ким було залишити, коли відповідач ходила на роботу. Три роки тому свідок виїхала за кордон, пропонувала ОСОБА_3 також вивезти дівчат за кордон, але вона сказала, що дівчата не хочуть, тому вона залишиться у м. Охтирка. Висловила здивування з приводу подачі дівчатами позову про позбавлення батьківських прав матері.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, громадянського суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Нормами статті 19 СК України, зокрема встановлено, що при розгляді спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

У справі, що переглядається судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять документально підтверджених відомостей, що з відповідачем уповноважені служби або представник навчального закладу проводили роз`яснювальні бесіди про необхідність змінити свою поведінку, або їй направлялись відповідні листи тощо, відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, докази, що відповідачу раніше виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка була предметом розгляду компетентних органів.

Надані на підтвердження позовних вимог довідки та характеристики з навчального закладу не підтверджують факт свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а лише надає загальну характеристику виховання дітей батьком та бабусею, які разом з дітьми проживають в іншому населеному пункті ніж відповідач.

Також позивачами не доведено негативного впливу поведінки ОСОБА_3 на їх фізичний, духовний розвиток, їх навчання, підготовку до самостійного життя, тощо.

Самі по собі встановлені фактичні обставини, що мати не в достатній мірі бере участь у вихованні своїх дочок, не в повній мірі цікавиться їх життям і здоров`ям та не забезпечує їх матеріально, не можуть бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

Доводи позивачів про те, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме їх найкращим інтересам, не доведені належними та допустимими доказами.

Та обставина, що ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків аліментів на утримання дітей не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо їх утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька/матері до надання їй належного утримання

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_3 заходів впливу у зв`язку із неналежним виконанням нею батьківських обов`язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі відсутні дані щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок органу опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 07 серпня 2025 року №223 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення. Також висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме винне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту їх прав.

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Необґрунтованими є посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не бере участі у вихованні дочок, не спілкується з ними, не надає матеріальної допомоги на утримання дітей тощо, оскільки не встановлено винної поведінки відповідача та свідомого ухилення її від виконання батьківських обов`язків, які б були підставою для позбавлення останньої батьківських прав.

Апеляційний суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є винятковим та крайнім заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

На переконання колегії суддів, факт заперечення ОСОБА_3 проти позову про позбавлення батьківських прав, підтверджує небайдужість та інтерес до дочок, бажання спілкуватися з ними та брати участь у їх житті, а тому є реальна можливість налагодити належну комунікацію матері з дітьми у найкращих їх інтересах.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником – адвокатом Білерою Петром Петровичем, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий - Я. Л. Петен

Судді: А. О. Замченко

О. М. Черних