Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №766/10057/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/10057/24

Пров. №2/766/414/26

19 березня 2026 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання шлюбів недійсним,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_4 з вересня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним шлюб, зареєстрований Олешківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 29 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (актовий запис №177); визнати недійсним шлюб, зареєстрований 24 грудня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зареєстрований Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №539; скасувати актовий запис №539 в Книзі реєстрації шлюбів від 24 грудня 2021 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , з яким з вересня 2003 року вона проживала однією сім`єю як чоловік та дружина. Після його смерті вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та з`ясувала, що ОСОБА_4 під час їх сумісного проживання двічі реєстрував шлюб. Вважає, що реєстрація шлюбів відбувалася без наміру створити сім`ю тому для захисту її прав такі шлюби підлягають визнанню недійсними. ОСОБА_4 не проживав ніколи разом з відповідачками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві позов не визнала, оскільки позивачкою не надано допустимих доказів спільного проживання однією сім`єю, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були сусідами та далекими родичами. Шлюб з ОСОБА_3 розірваний за рішенням суду, а тому без скасування судового рішення не може бути визнаний недійсним. Щодо шлюбу з нею, то їх шлюб з ОСОБА_4 був зареєстрований за їх вільною згодою, не існувало обставин щодо обману тощо, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Відповідачка ОСОБА_3 відзиву на позов не подавала, в судове засідання жодного разу не з`явилася - про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася за останнім відомим місцем проживання, судові повстки повернуті суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

28.06.2024 року судом отримано відповідь №667578 з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2

03.07.2024 року з Управління ДМС України в Херсонській області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_3 , що передана головуючому 04.07.2024 р .

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, встановлено, що заява підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, але подана без додержання вимог ст.177 ЦПК України, внаслідок чого ухвалою суду від 05.07.2024 року залишена без руху.

10.07.2024 року позивачкою через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про доплату судового збору та уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 15.07.2024 відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27.11.2024 витребувано у приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Кличановської С.І. належним чином засвідчену копію спадкової справи №3/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) інформацію про наявність записів про державну реєстрацію шлюбів (укладення, розірвання/припинення) громадянина України ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Херсоні Херсонської області; підготовче засідання відкладене.

13.01.2025 до суду надійшла копія спадкової справ № 3/2024 щодо майна померлого ОСОБА_4

14.01.2025 надійшла відповідь щодо наявності актових записів про реєстрацію шлюбів/розірвання шлюбів ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 17.04.2025 закрите підготовче провадження та справу призначено ло розгляду за суттю, вирішено питання про виклик свідків.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов в повному обсязі та дали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві про формальний характер шлюбів ОСОБА_4 , відсутності намірів створити сім`ю з відповідачками. Позивака поховала ОСОБА_4 . Позивачка стверджувала, що з вересня 2003 року проживала разом з ОСОБА_8 по день його смерті, як цивільна дружина, мали спільний побут, бюджет, разом відпочивали. Пояснила, що коли він укладав шлюби, у них був «розлад» у стосунках та вони не проживали сумісно приблизно 1 місяць, він укладав шлюб з жінками, які були старше нього, вона ніколи не бачила його дружин та вона не є його родичкою ніякої спорідненості.

Представник відповідачки ОСОБА_2 позов не визнала та надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов - шлюби ОСОБА_4 були добровільні, позивачкою не доведено належними доказами факту проживання однією сім`єю.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та, будучі допитаною за її згодою щодо відомих особисто їй обставин, як свідок на підставі ст. 234 ЦПК України показала, що познайомилася та зустрічалася з ОСОБА_4 02.03.2020 року, їздили один до одного. У неї дома був хворий батько. Вона працювала 3 дні через 3, на вихідні їздила до ОСОБА_4 . Шлюб уклали в грудні 2021 за ініціативою ОСОБА_4 після смерті її батька. Вона до шлюбу ставиться дуже відповідально, тому вважає, що після шлюбу вони склали сім`ю. ОСОБА_4 вважав, що жінка, як і чоловік, повинна працювати. Оскільки на роботу їй було потрібно на 7 ранку та працювала до 19 год, їй було незручно жити у ОСОБА_4, так і залишилося і після укладення шлюбу. З позивачкою не знайома, але чула про неї від ОСОБА_4 , що вона його дальня родичка з села, яка приїхала в місто та жила у нього на квартирі (з ним та його батьком), а потім він почав з нею «співмешкати» це було приблизно 7 чи 8 років. Про свій перший шлюб ОСОБА_4 говорив, що вона була вчителькою вони швидко одружилися та швидко розійшлися. Вона особисто бачила ОСОБА_1 в будинку через дорогу від будинка ОСОБА_4 . Знає, що цей будинок вона витребувала через 7-8 років їх «співмешкання». ОСОБА_1 завжди за ними спостерігала, коли вона приїжджала до ОСОБА_4 та взагалі на вулиці все на неї звертали увагу, тому вона не любила виходити. 23.02.2022 вона була у ОСОБА_4 , він її ввечері привіз до їх квартири, але 24.02.2022 вона не пішла на роботу та поїхала жити до нього, знову переїхала до себе з квітня 2022, оскільки боялася жити у ОСОБА_4 в період окупації, але періодично приїзжава до чоловіка. Також стверджувала, що у ОСОБА_1 був чоловік по імені ОСОБА_12 з яким вони проживали разом. У них з ОСОБА_4 був конфлікт на ґрунті того, що він не бажав виїжджати зі свого будинку, незважаючи на хвору матір, яка жила на АДРЕСА_1 , одночасно він матір не забирав і до свого будинку, а її не відпускав з Херсона одну. 10.01.2023 ракета попала у її житло та ОСОБА_4 забрав її з речами та донькою до себе, але кожного дня вони їздили та прибирали квартиру. Після того як закінчили прибирання вирішили, що вона буде проживати в квартирі, тому вона влаштувалася працювати на ринок (період окупації), але вони спілкувалися по телефону, ОСОБА_4 до неї приїжджав. Після смерті матері ОСОБА_4 (хоронив її сам - казав по швидкому) вона його просила виїхати з Херсона , щоб сусідка ОСОБА_1 приглядала за будинком, але ОСОБА_4 відмовив та сказав, що ОСОБА_1 перша почне «вигребати речі». Про смерть ОСОБА_4 дізналася у день поховання, бо дзвонила йому на телефон, але ніхто не відповідав, вона розмовляла в телефонному режимі з ОСОБА_1 , яка їй сказала, що вона живе в будинку ОСОБА_4 та буде далі проживати. Коли звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщині, то дізналася, що ОСОБА_1 тільки отримавши свідоцтво про смерть ОСОБА_4 наступного дня 09.01.2024 звернулася до нотаріуса. Під час шлюбу разом покупали як продукти харчування, так і дрібну кухонну техніку (комбайн), а взагалі до шлюбу кожний мав багато свого майна. Весілля як такого не було, зареєстрували шлюб, не святкували, він запросив друзів в свою баню, вона приготувала їм їжу та поїхала до себе. Наступного дня їздили до його матері з тортом та їжею. Також їй відомо, що в будинку зареєстрована колишня дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_3, він їй про це казав. Також зі слів друзів ОСОБА_4 їй відомо, що його брат ОСОБА_12 та ОСОБА_1 домовилися їй не повідомляти про смерть ОСОБА_4 . Прізвище не змінила одразу, оскільки було ніколи, потім почалося повномасштабне вторгнення, окупація, після деокупації також була зайнята на роботі, не працювали ЗАГСИ, досі її паспортний відділ не працює, на Тираспільский були черги з 5 ранку. Це і було причинами не своєчасної зміни прізвище на шлюбне.

Судом допитані свідки зі сторони позивачки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та свідок зі сторони відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_1 була її керівницею до березня 2023, а познайомилася з нею 01.09.2018 р.. Оскільки вона працювала з 7 ранку, то фактичного кожного ранку бачила, як ОСОБА_1 приїжджала зранку на роботу на машині та привозив її, як їй сказав озоронець зі школи, чоловік ОСОБА_1 , в подальшому вони познайомилася та це був ОСОБА_4 . Його ж машиною перевозили під час окупації до їх будинку архів школи. Після деокупації архів школи вже перевозили від них до школи. В цьому будинку вона була ще в 2023 році, коли ОСОБА_1 звільнилася - вона ходила до неї роздрукувати документи та сиділа в альтанці з ОСОБА_4 , який пригощав її кавою. Ще бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_4 влітку в АТБ, але він поспішав та запрошувала її в гості до них. Далі тримали зв`язок в месенджерах. Бачила їх в аптеці, ОСОБА_4 погано виглядав, ОСОБА_1 сказала, що у нього хвора матір. В жовтні 2023 ОСОБА_1 сказала їй, що мати ОСОБА_4 померла і вони займаються похованням. Потім ОСОБА_1 написала, що ОСОБА_4 в лікарні, а 30.12.2023 ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_4 помер. Вона ніколи не чула, що у ОСОБА_4 є сім`я. Взагалі у неї з ними відносини не були близькими.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що ОСОБА_1 працювала разом з нею в школі, була завучем. Вона бачила 2-3 рази на тиждень, що ОСОБА_1 на роботу привозив один і той самий чоловік на автомобілі з вовками. В грудні 2022 року ОСОБА_4 приходив допомагати прибирати після «прильота» в школу. Весною 2023 року була дома у ОСОБА_1 на АДРЕСА_5 /2-3 рази/. Вони з ОСОБА_1 спілкувалися в месенджерах, та писала, що у ОСОБА_4 померла мати, а потім, що чоловік хворіє, потім, що він помер.

Допитана в якості свідка ОСОБА_17 вказала, що є сусідкою ОСОБА_1 з 2016 року, потім через ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 жили разом, разом ходили по вулиці, їздили на його машині. Ніколи не бачила, щоб в будинку жила інша жінка у 2023 році часто бувала у них в будинку пили каву, коли ОСОБА_4 звав. Під кінець 2023 року ОСОБА_1 сказала, що ОСОБА_4 у лікарні, про його смерть їй сказала ОСОБА_1 . До неї приїжджала поліція і питали про іншу жінку, показували фото зі сторінкою паспорта, вона повідомила поліції, що таку жінку не знає. Вказала, що в домі був матріархат - як говорила ОСОБА_1 , так ОСОБА_4 і робив.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що ОСОБА_4 знає з дитинства, оскільки їхні батьки були сусідами, вона проживала з батьками до 2010 року постійно, а потім 2-3 рази на тиждень, тому їй достовірно відомо, що з 2003 року ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_4 та постійно проживала з ним в будинку № 56 . Жодного разу не бачила, щоб з ОСОБА_4 жила інша жінка. Про те, що ОСОБА_4 захворів її чоловіку сказала ОСОБА_1 , а потім їй ОСОБА_1 сказала, що ОСОБА_4 помер. Вона була по похованні з сестрою та чоловіками, ще були лікарі з різних лікарень. Поминання роздавала ОСОБА_1 . Вона знає, що ОСОБА_4 до ОСОБА_1 був одружений 3 місяці у другій половині 80 років. ОСОБА_1 з ОСОБА_4 мали окрему кімнату, батько ОСОБА_4 окрему. В 51 будинку жила колись бабуся ОСОБА_4 , а потім він використовував це домоволодіння по своїй роботі, то гриби вирощував, дрова сушив, там був город.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 показав, що ОСОБА_4 знав з молодості були в одній компанії, ОСОБА_1 вперше побачив десь у 2000-2003 роках. ОСОБА_1 жила в будинку ОСОБА_4 № 56 , в будинку № 51 фактично господарські споруди. Він приїжджав до тещі в будинок 53 , спілкувався з ОСОБА_1 по-сусідськи. Жодних інших жінок він не бачив у ОСОБА_4 та з цього приводу з ОСОБА_4 ніколи не розмовляв, вони не були близькими друзями. Похованням займалася ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_20 показав, що був знайомий з ОСОБА_4 з 2000 року, з 2006 р. вони стали товаришами. З ОСОБА_1 візуально знайомий ще до 2000, а познайомився ближче вже у 2006 році. Бачилися один раз на тиждень - ходили в баню. З 2006 року в його будинку бачив лише ОСОБА_1 . ОСОБА_4 був непередбачуваним і ніколи не висловлювався про особисте життя. Враховуючи усі спільні свята, він вважав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 одна родина. Про шлюби ОСОБА_4 він знав, а про останній перед початком 2022 року ОСОБА_4 сказав йому не знає, для чого він одружився. ОСОБА_1 була завжди в будинку, як господиня. Вона ходила і до ОСОБА_4 в лікарню та була на похованні. Чому ОСОБА_4 уклав 2 шлюби йому невідомо, він пояснював, просто через деякий час говорив, що треба розірвати шлюб.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_21 пояснив, що знає ОСОБА_4 з 2007 року, а ОСОБА_1 з січня 2023 року. З ОСОБА_4 зустрічалися на конференціях, спілкування робоче, але з 2007 в розмовах чув про співмешканку ОСОБА_1 . З січня 2023 року кожного тижня був у ОСОБА_4 у будинку № 56 і там йому була представлена ОСОБА_1. Про інших жінок у ОСОБА_4 він не чув і ніколи у нього не бачив. Про те, що ОСОБА_4 у лікарні йому казав ОСОБА_30 . Він був на похованні ОСОБА_4 , цим займалася ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_22 показала, що ОСОБА_1 її подруга з 2002 року, з ОСОБА_4 познайомилася наприкінці 2003 року - він привозив ОСОБА_1 в школу, вона особисто бачила. Крім того, ОСОБА_4 приходив на свята в школу, як друга половинка ОСОБА_1 . Потім потоваришували, разом проводили свята 2004-2006 роки. Працювали з ОСОБА_1 в одній школі до 2019 року. Їй відомо, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 проживали в будинку № 56 , з ними жив батько ОСОБА_4 , який помер у 2013 році. Ще у ОСОБА_4 мама померла в жовтні 2021, він захворів в листопаді 2021, а в грудня 2021 року помер. Після деокупації зустрічалися на ринку, один раз їздили до них з ОСОБА_1 забирати цуценя алабая, але до будинку не заходили. Про шлюби ОСОБА_4 з іншими жінками дізналася від нотаріуса, до якого вони поїхали з ОСОБА_1 оформлювати спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_23 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_2 . З ОСОБА_4 як кавалером матері, познайомилися в квітні 2020 року, а мама почали з ним зустрічатися в березні 2020. Приїзжав не з пустими руками, запрошував до себе в гості, на її день народження здійснив їй грошовий подарунок. Мама їздила до нього на свої вихілні. В травні вона також була в будинку ОСОБА_4, сиділи в альтанці, він хизувався своїми володінннями (кабінет, баня, город). Возив її комп`ютер свого товариша «ОСОБА_30» ОСОБА_31 , той його ремонтував. В 2023 році ОСОБА_4 подарував їй ноутбук. Новий рік з 2020 на 2021 ОСОБА_4 зустрічав в їх квартирі. Мати в грудні 2021 року сказала, що ОСОБА_4 пропонує оформити стосунки, він зробив їй пропозицію, купив каблучку. Після початку війни мати залишилася без роботи, ОСОБА_4 приїхав до них та забрав мати до себе, а їй періодично привозив гуманітарку. Потім зі слів матері ОСОБА_4 почав тривожитися, що у нього закінчяться гроші та мама вирішила йти працювати в травні 2022. Після смерті своєї матері ОСОБА_4 в жовтні 2023 був у них дома та був здоровий. З матір`ю ОСОБА_4 посварився, оскільки він не хотів виїжджати з Херсону незважаючі на те, що всі його друзі виїхали, крім ОСОБА_30 . Про смерть дізналися лише 02.01.2023 від людини, яка просила не відкривати свою особу та яка також повідомила, що в будинку оселилася ОСОБА_1 та заволоділа всіма речами. Її батьки розійшлися дуже давно, батько був залежним від алкоголю. Вони жили в 2020 році втрьох - вона, мати та дідусь. Дідусь помер восени 2021 року. ОСОБА_4 у них не залишався ночувати, оскільки хотів спати у себе дома. Знає, що мама з ОСОБА_4 домовилися, що після укладення шлюбу будить жити як і раніше. Ініціатива реєстрації шлюбу була від ОСОБА_4 , мати носила каблучку, а він не носив - не любив носити. З січня 2023 року вони жили 3 місяця в будинку ОСОБА_4, за цей час в гостях вона там бачила лише ОСОБА_30 . Через 3 місяця поїхали, оскільки ОСОБА_4 нервував, що йому треба забезпечувати їх.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Білозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). З повного витягу актового запису про смерть № 00043038055 від 09.01.2024 вбачається, що ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_5 , реєстрація смерті проведена за заявою ОСОБА_1 , яка проживає: АДРЕСА_6 , надано лікарське свідоцтво про смерть № 899 від 30.12.2023.

Також з матеріалові спадкової справи № 3/2024 від 09.01.2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини звернулися: 09.01.2024 ОСОБА_1 ; 29.03.2024; ОСОБА_33 .

Станом на день смерті ОСОБА_4 30.12.2023 разом з ним за адресою: АДРЕСА_5 зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 15.03.2018 та станом на час надання відповіді нотаріусу, тобто на 11.06.2024 р.

ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 29.09.2017 р. (актовий запис № 177 складений Олешківським відділом реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), шлюб розірвано 14.12.2019 р. про що складений актовий запис № 91 від 14.12.2019 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

24.12.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_34 уклади шлюб, про що складений актовий запис № 539 від 24.12.2021 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.12.2021.

Похованням ОСОБА_4 займалася позивачка ОСОБА_1 , що не заперечувалося стороною відповідачів, підтверджено показами свідків сторони позивачки та товарним чеком від 30.12.2023 на придбання труни, хреста, покривала, полотенці, платків, вінка, корзини на суму 16700,00 грн та катафалку з перевезенням 4 чол на суму 2800,00 грн.

ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 16.08.2014 р. житловий будинок АДРЕСА_7 , що не оспорюється стороною відповідача.

З 16.01.2024 р. по 13.06.2024 р. (після смерті ОСОБА_4 ) позивачкою оплачувалися комунальні послуги за ОСОБА_4 , що підтверджено платіжними інструкціями та не заперечується стороною відповідача.

Надані позивачкою фотозображення не містять інформації щодо місця та дати їх зйомки та самі по собі не свідчать про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без укладення шлюбу. На фотознимках ймовірно зображені різні люди та групи осіб, в тому числі схожі на позивачку та деякі на фотозображення ОСОБА_4 в копії паспорта громадянина України.

Надано позивачкою переписка з месенджера стосується покупки ліків, пошуком ходунків, препаратів ймовірно для ОСОБА_35 та не є належним доказом щодо фіктивності шлюбів або факту проживання чоловіка та жінки однією сім`ю без укладення шлюбу.

Позивачкою доказів свого не перебування в зареєстрованому шлюбі з вересня 2003 року по 30.12.2023 року не надано.

Стороною відповідачками доказів про розірвання шлюбу ОСОБА_4 з відповідачкою ОСОБА_3 за рішенням суду та родинних зв`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не надано.

Інших письмових доказів суду не надано.

Щодо показів свідків, то суд приймає до уваги покази усіх свідків, їх пояснення є суб`єктивною думкою кожного, в тому числі залежної від відношення до сторони на користь якої давалися таки покази.

У цивільному процесі, відповідно до статті 80 ЦПК України, закріплено стандарт достатності доказів. За своєю правовою природою, він відноситься до «наявності чітких та переконливих доказів» та за необхідним ступенем доказування, займає проміжну позицію між «балансом ймовірностей» та «поза розумним сумнівом».

Такий підхід є наслідком того, що у цивільному судочинстві діє принцип змагальності сторін, що закріплений у статті 12 ЦПК України. Це означає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином забезпечується принцип рівності прав та можливостей усіх учасників справи.

У Постанові Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 902/1068/20 зазначається, що у цивільних (господарських) справах стандартом доказування є «перевага доказів», стандарт також відомий як «баланс ймовірностей», де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром.

Як зазначає суд, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд здійснив посилання на рішення ЄСПЛ у справі «Бендерський проти України», яке орієнтує судову практику застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей», або як його ще називають «переваги більш вагомих доказів», що притаманний саме приватноправовим відносинам. За класичним визначенням цей стандарт тлумачиться як розумний ступінь ймовірності.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини також застосовує схожий підхід у рішенні у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції». Аналізуючи правову систему країн загального права, суд зазначає, що у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше така категорія справ повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Статтею 40 СК України визначені підстави визнання недійсним шлюбу за рішення суду:

- шлюб визнається недійсним за ч.1 ст. 40 СК України, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства;

- шлюб визнається недійсним за ч.2 ст 40 СК України у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Підстав для можливості визнання шлюбу недійсним за рішенням суду, визначених уст. 41 СК України стороною позивача не наведено.

При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).

За ч. 1 ст. 43 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило, вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо.

У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (частина перша статті 43 СК України).

Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19 (провадження № 61-10406св20).

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 285/720/16 (провадження № 61-558св18) та від 23 січня 2020 року у справі № 521/9042/15 (провадження № 61-28513св18) зроблено висновок, що « окреме проживання подружжя та непроведення святкової церемонії укладання шлюбу самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним)».

Крім того, за відсутності належних і допустимих доказів у подружжя реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання спадкового майна, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності (постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 591/1860/16-ц (провадження № 61-12414св18)).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказів того, що реєстрація шлюбів між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відбулася без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя, в матеріалах справи немає.

При цьому суд не приймає як докази фіктивності шлюбу покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , оскільки жодному з них ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не повідомляли що вступив у фіктивний шлюб та не зазначив з яких мотивів та для отримання яких благ цей шлюб був укладений. Крім того, єдиний свідок зі сторони позивача, якому було відомо про шлюби ОСОБА_36 , вказав, що лише в останню зустріч з ним ОСОБА_4 висловився, що не знаю чому він одружився з ОСОБА_2 . Лише одна ця фраза не може слугувати підставою для визнання шлюбу фіктивним. Окреме проживання подружжя та непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, знаходження разом або сумісне проживання ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 в період зареєстрованих шлюбів ОСОБА_4 самі по собі не можуть бути підставою для визнання його шлюбів недійсними (фіктивними). В той час, як укладення шлюбу з іншими жінками, навпаки є непрямим доказом того, що у ОСОБА_4 не було наміру створювати сім`ю з ОСОБА_1 . Враховуючи, що позивач не надала достатніх доказів на підтвердження обставин реєстрації шлюбів між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог, та, відповідно вимоги щодо скасування актового запису про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в період з 29.09.2017 р. по 14.12.2019 р. та з 24.12.2021 по 30.12.2023.

Крім того, суд приймає до уваги покази відповідачки ОСОБА_2 , надані нею під присягою в якості свідка, яка вказала на те, що для неї реєстрація шлюбу є наміром створення сім`ї, при цьому вони з ОСОБА_4 домовилися, що кожний з них не буде змінювати своє устале життя - окреме проживання, їй було зручно їздити на роботу, а ОСОБА_4 не мав бажання жити з нею в її житлі. При цьому були періоди сумісного проживання в будинку ОСОБА_4 з початком повномасштабного вторгнення, пізніше після руйнування квартири. При цьому припинення їх сумісного проживання в подальшому пов`язано з небажанням ОСОБА_4 виїхати за межі місця проживання через військові, внаслідок чого фактично виник конфлікт з вказаного питання, що і пояснює необізнаність відповідачки про смерть ОСОБА_4 , але не свідчить про фіктивність шлюбу.

На думку суду розгляд відносин вже після укладення шлюбу, в період «притирання» один до одного як подружжя, не свідчить про фіктивність шлюбу,

Судом не встановлено та позивачкою не доведено, що причиною реєстрації фіктивного шлюбу було бажання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини.

Щодо шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взагалі жодних доказів суду позивачкою не надано.

Суд ще раз наголошує, що фіктивність шлюбу є у випадку, коли і чоловік, і жінка не мали намірів створення сім`ї, а обидва мали іншу мету для укладення шлюбу. Покази свідків про проживання позивачки та ОСОБА_4 разом як цивільні чоловік та дружина в періоди законних шлюбів не можуть бути прийняті як докази фіктивності шлюбів, оскільки свідки не знаходилися цілодобово разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у ці періоди, не можуть достовірно знати про характер їх відносин. Приймаючи до уваги покази свідків щодо ОСОБА_4 , які відмічають специфічність його характеру та закритість щодо особистого життя.

Враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів для визнання шлюбів фіктивними суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У статті 74 СК України зазначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено висновок, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Для того, щоб визначити джерело придбання спірного нерухомого майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено, що «у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України)».

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) та інших.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем, ОСОБА_1 посилалася на те, що у період з вересня 2003 по 30 грудня 2023 проживала однією сім`єю з відповідачем, зокрема, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та здійснювали всі обов`язки подружжя. Зазначені обставини позивачка доводила в судовому засіданні лише поясненнями свідків. Інших належних доказів суду не надано. Пояснення свідків носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. Так само і надані суду сумісні фотознімки жодним чином не підтверджують наявності усталених відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які притаманні подружжю. Здійснення поховання ОСОБА_4 ОСОБА_1 , дарування в 2014 році їй будинку АДРЕСА_7 та оплата комунальних послуг за будинок АДРЕСА_8 після його смерті не є належними доказами постійного проживання як чоловік та дружина увесь зазначений позивачкою час.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що з 29.09.2017 р. по 14.12.2019 р. та з 24.12.2021 по 30.12.2023 ОСОБА_4 перебував у зареєстрованих шлюбах.

Доказів на підтвердження того, що позивачка ОСОБА_1 не перебувала у зареєстрованих шлюбах в період заявлених позовних вимог стороною позивача суду не надано, що також є окремою підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) зроблено висновок про те, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Тобто, перебування відповідача 29.09.2017 р. по 14.12.2019 р. та з 24.12.2021 по 30.12.2023 у зареєстрованих шлюбах, які не визнано судом недійсними, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 у період 29.09.2017 р. по 14.12.2019 р. та з 24.12.2021 по 30.12.2023.

Для отримання права на спадкування за законом у четверту чергу п`ятирічний строк проживання однією сім`єю зі спадкодавцем повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності ЦК України (1 січня 2004 року). Для відповідних правовідносин слід застосовувати ст. 1264 ЦК України, а не ст. 74 СК України.

Підсумовуючи викладене вимоги щодо встановлення факту спільного проживання як за період до 01.01.2004 року задоволенню не підлягають (набрання чинності СК України), так і вимоги з 01.01.2004 року по 28.09.2017 та з 15.12.2019 р. по 23.12.2021 (для реалізації позивачкою спадкових прав період 5 років обчислюються з 31.12.2018 р. по 30.12.2023 безперервно, що не встановлено судом).

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Доказів наявності судових витрат на час ухвалення судового рішення відповідачами не надано.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову не застосовувалися.

Підстави для зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Повне рішення складене 30.03.2025 р. (останній день десятиденного строку припадає на вихідний).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання шлюбів недійсним відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус