Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №577/6697/25 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/6697/25

Провадження № 2/577/157/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за борговою розпискою від 11.11.2021 року у загальній сумі 30 000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.11.2025 року, на дату подання позову до суду, становить 1 259 346 грн. 00 коп. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 700 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.11.2025 року становить 113 341 грн. 14 коп., а також 13 727 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.11.2021 року ОСОБА_3 була написана розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі 30 000,00 доларів США із зобов`язанням повернути ці кошти. За умовами боргової розписки від 11.11.2021 року позичальник зобов`язався повернути взяті грошові кошти в загальному розмірі 30 000,00 доларів США у тій самій валюті до 11.11.2022 року. Відповідач тривалий час ухиляється від повернення коштів, хоча із боку позивача здійснювались неодноразові спроби вирішити питання у позасудовому порядку шляхом переговорів. Крім того, на адресу ОСОБА_3 31.10.2025 року відповідач направляв лист з проханням погасити заборгованість, проте відповіді не отримав. На даний час відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором позики, суму грошових коштів не повернув, через що у нього виникла перед позикодавцем заборгованість у розмірі 30 000,00 доларів США та зобов`язання сплатити на його користь 3% річних від суми невиконаного зобов`язання за весь час прострочення повернення запозиченої суми грошових коштів. Відповідач відверто ігнорує та не виконує свої зобов`язання за борговою розпискою, у зв`язку із чим ОСОБА_2 вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Розуменко О.Ю. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 89 - 91).

Ч. 1 ст. 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та обов`язки сторін, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання до суду не з`явився без повідомлення причин, не подав відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до положень ст. 280-282 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

За приписом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Такий правовий висновок міститься в ухвалах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Ст. 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину – правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Даних про укладення договору позики під впливом тиску судом не встановлено, його недійсність рішенням суду не встановлена.

Таким чином боргова розписка, написана ОСОБА_3 відповідає вимогам закону і породжує правові наслідки, які наступають внаслідок невиконання договору позики та умов, визначених у змісті розписки. Наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільних справах» роз`яснив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв`язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, стягнення з боржника боргу та його складових має відбуватися в іноземній валюті, в якій боржником отримано позику. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2022 року у справі № 756/1712/21 (провадження № 61-17390св21).

Судом встановлено, що відповідно до оригіналу розписки, яка міститься в матеріалах справи, 11.11.2021 року відповідач ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_2 грошову позику у сумі 30 000 доларів США.

За умовами вказаної розписки ОСОБА_3 зобов`язався повернути позику у строк до 11.11.2022 року в розмірі 30 000 доларів США.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконано.

При цьому, факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника з обов`язком повернення (постанова Верховного Суду від 26.04.2022 року у справі № 753/1349/20).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до змісту розписки від 11.11.2021 року відповідач зобов`язався повернути позивачу позику у розмірі 30 000 доларів США у строк до 11.11.2022 року. Проте, станом на дату звернення позивача до суду з цією позовною заявою відповідач борг не повернув, чим порушив виконання свого зобов`язання. Доказів повернення боргу матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за борговою розпискою підлягають задоволенню.

Положенням ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою застосування передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, в позовній заяві позивачем заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 700,00 дол. США, що станом на 10.11.2025 року, відповідно до курсу валют НБУ (41,9782 грн. за 1 долар США), еквівалентно 113 341 грн. 14 коп.

Суд приймає розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання за договором позики від 11.11.2021 року своєчасно не виконав, грошові кошти в обумовлений сторонами строк не повернув, тому позовні вимоги про стягнення боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі та відповідають положенням ЦК України, а отже підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позову пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 13727 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 11, 202, 207, 192, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 546, 549, 610, 625, 629, 631, 638, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 15, 76-81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою від 11 листопада 2021 року у загальній сумі 32 700,00 доларів США, з яких 30 000,00 доларів США – заборгованість за борговою розпискою, що станом на 10 листопада 2025 року, відповідно до курсу валют НБУ (41,9782 грн. за 1 долар США), еквівалентно 1 259 346 грн. 00 коп. та 2 700,00 дол. США - 3% річних, що станом на 10 листопада 2025 року, відповідно до курсу валют НБУ (41,9782 грн. за 1 долар США), еквівалентно 113 341 грн. 14 коп., загалом 1 372 687 (один мільйон триста сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 13 727 (тринадцять тисяч сімсот двадцять сім тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Буток Т. А.