Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №486/1601/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1601/25

Провадження № 2/486/933/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

представника відповідача Василюка А.П. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадж ення цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.08.2020року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2798246, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування коштами в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товаристо свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. 21.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача, який є боржниками ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором №2798246 від 18.08.2020 року. Відповідач не виконував своїх зобов`язань жодному з кредиторів, тому станом на дату звернення до суду у нього виникла заборгованість у розмірі 19 680,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн.; заборгованості за процентами 13680,00 грн.; заборгованості за комісією 0,00 грн.

Посилаючись на викладене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 19680,00 грн., а тпакож судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Заочним рішенням від 31.10.2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2798246 від 18.08.2020 року в загальному розмірі 19680 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн.; заборгованості за процентами 13680,00 грн., а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.12.2025 року заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позово, в якому зазначив, що згідно з розрахунком позивача, заборгованість за тілом становить 6 000,00 грн, а нараховані відсотки - 17 100,00 грн. Позивач сам підтверджує, що відповідачем було сплачено 3 420,00 грн відсотків. Відповідач наголошує, що сума сплачених відсотків (3 420,00 грн) повністю покриває правомірні нарахування за договором у межах його строку (30 днів). Таким чином, Відповідач визнає виключно суму основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 6 000,00 грн. Щодо строку дії договору та незаконності нарахувань за «пролонгацію», відповаідач зазначив, що відповідно до предмету договору, кредит надавався строком на 30 днів. Пункти щодо «автоматичної пролонгації» до 90 днів, на які посилається позивач, є такими, що вводять споживача в оману та суперечать суті зобов`язання. Позивач трактує період після 30 днів як «пролонгацію», але водночас нараховує за цей період підвищену відсоткову ставку, фактично кваліфікуючи це як неправомірне користування, що за своєю логікою не є таким. Разом з тим, кредитний договір не містить прямого посилання на право кредитора застосовувати штрафні санкції («відсотки за користування чужими коштами») згідно зі ст. 625 ЦК України. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справа №444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки погоджений строк складав 30 днів, нарахування будь-яких відсотків поза цим терміном є незаконним. Сума відсотків за ці 30 днів (3 420,00 грн.) уже була сплачена відповідачем, що підтверджено самим позивачем. Щодо несправедливих умов договору, відповідач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови є несправедливими, якщо вони створюють істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу. Пункт 5 ч. 3 цієї ж статті прямо забороняє вимоги про сплату непропорційно великої компенсації (понад 50% вартості продукції). Розрахунок дисбалансу у цій справі: Сума кредиту (тіло): 6 000,00 грн. Сума нарахованих відсотків: 17 100,00 грн. Відсотки перевищують тіло кредиту на 285%, що майже у 3 рази більше за основну суму. Така вимога суперечить засадам справедливості та добросовісності. Посилається також на правові висновки ВС: «Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні суми відсотків спотворює їх призначення, перетворюючи на несправедливо непомірний тягар» (постанова КЦС ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23). Аналогічна позиція викладена у постанові КЦС ВС від 07.10.2020 № 132/1006/19. Враховуючи, що відсотки у розмірі 50% від тіла (3000 грн.) вже були фактично перекриті сплатою відповідачем 3 420 грн, будь-які подальші стягнення відсотків є, на дщумку відповідача, зловживанням правом. Також відповідач зазначив, що оскільки погоджується з позовними вимогами лише на суму 6000,00 грн, що є лише частиною від заявленої позивачем суми, тому просить суд відповідно до частини 4 статті 141 ЦПК України пропорційно зменшити розмір відшкодування судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з розміру задоволених (визнаних) позовних вимог.

У зв`язку з вище викладеним, відповідач просить суд відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення відсотків у розмірі 13 680,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на позов та просив позов задовольнити частково в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, в решті позовних вимог відмовити.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2798246 в електронній формі, який разом з додатком до договору про надання споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису, що відповідає вимогам п.9.2 та п.9.6 договору.

Підписання договору №2798246 від 18.08.2020 року про надання споживчого кредиту здійснено електронним підписом позичальника (споживача), відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора С581514 (18.08.2020 року о 15:00:29), відповідно до умов цього договору.

Умови кредитного договору були попередньо погоджені відповідачем у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до умов договору позичальником отримано кредит в сумі 6000,00 грн. на строк 30 днів на споживчі (особисті) потреби шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, протягом робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Згідно з паспортом споживчого кредиту та з додатком до даного договору процентна ставка фіксована: знижена процентна ставка 1,90 % в день та застосовується, якщо протягом строку кредитування (+ 3 дні) споживач здійснить повне погашення заборгованості, згідно Графіку платежів; стандартна процентрна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.4 цього Договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулось через систему WayForРay , на підставі укладеного договору про надання послуг з переказу платежів №ВП-200417-1 від 20.04.2017 між ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до листа ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5731-ВП від 18.08.2025, останнім 18.08.2020 було успішно перераховано кошти у розмірі 6000,00 грн. від ТОВ «Авентус Україна» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що є підтвердженням виконання позивачем обов`язків щодо передачі коштів відповідачу згідно договору про надання споживчого кредиту №2798246.

Згідно з листом АТ КБ «Приват Банк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 банком емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 18.08.2020 року здійснено переказ коштів у сумі 6000,00 грн.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Згідно з розрахунком наданим позивачем про стан заборгованості за договором №2798246 від 18.08.2020 про надання споживчого кредиту, станом на 21.08.2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 19680,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн.; заборгованість за процентами 13680,00 грн.; заборгованість за комісією 0,00 грн.

21.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору прав відступлення №ККАУ-21042021 від 21.04.2021 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2798246 від 18.08.2020 року, загальна сума заборгованості 19680,00 грн.

12.08.2025 року відповідачу ОСОБА_1 позивачем було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте заборгованість не погашена.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_4 від 08.09.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 04.05.2024.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що фінансова установа виконала свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн.

Отже, оскільки відповідач, отримавши за договором кредитні кошти, їх не повернув, а тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 6000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 13680 грн. суд зазначає наступне.

Відповідач заперечуючи вимоги позивача в цій частині вимог посилається на те, що здійснив оплату відсотків та, оскільки договір було укладено на строк 30 днів, позивач не мав обгрунтованих підстав нараховувавти йому відсотки.

Суд з вказаними доводами не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Як вбачається зі змісту умов укладеного кредитного договору від 18.08.2020 року, сторони погодили строк кредитування 30 днів (п.1.4 договору). Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов Договору та становить:

1.5.1. знижена процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 нього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідує за датою закінчення такого строку.

1.5.2. стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:

-у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п. 1.51 договору для застосування зниженої процентної ставки; та прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Укладаючи цей Договір, споживач підтверджує, що підставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим Договором є отримання споживачем від Товариства індивідуальної знижки на стандартну процентну ставку, відповідно по програми лояльності ТОВ «ABEHTYC УКРАЇНА" для споживачів сервісу «CreditPllus» (Офіційні правила розмішені на Веб-сайті). Таке зниження стандартної процентної ставки допускається за умови, що споживачем будуть виконані умови для її застосування - повернений кредит у строк та в порядку, що передбачені цим Договором. У випадку невиконання споживачем умов для застосування зниженої процентної ставки, користування кредитом для споживача стає доступним виключно на стандартних умовах - за стандартною процентною ставкою. При цьому, споживач погоджується, що застосування стандартної процентної ставки не є наслідком погіршення умов користування кредитом для споживача (збільшенням процентної ставки), а є лише наслідком отримання споживачем послуги фінансового кредиту на звичайних(стандартних) умовах, що доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

За положеннями пункту 4.1 договору сторони визначили, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 договору.

Пунктом 4.2 визначено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

За умовами п. 4.3. пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом зійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов?язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів:

- перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв?язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов?язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом.

Сторони, уклавши договір на власний розсуд, погодили строк виконання умов договору та розмір процентів за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, оскільки відповідач частково здійснив сплату коштів у розмірі 3420 грн. 17.09.2020, тобто виконував умови договору, то з 18.09.2020 відбулася пролонгація умов договору, у зв`язку з чим, так як відповідач припинив сплачувати кошти за договором, позивач, починаючи з 18.09.2020 року мав право продовжувати нараховувати відповідачу відсотки протягом 90 днів, тобто до 18.12.2020 за відсотковою ставкою, визначеною умовами договору.

Водночас з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що проценти розраховано починаючи з 18.08.2020 протягом строку дії кредитного договору, а після цього строку, з дати внесення останнього платежу понад 90 днів (до 15.01.2021 включно), що суперечить умовам договору.

За таких обставин, суд перевіривши розрахунок нарахованих відсотків, вважає, що їх розмір становить 10 260 грн.

Разом з тим, згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів»

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Однак суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання»

Згідно з умовами кредитного договору, факт укладення якого не заперечується відповідачем, відсоткова ставка за користування кредитом становить 695,40 % річних, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до 6000 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 6000 грн., а всього 12000 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним документом.

Враховуючи, що позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1477,7 грн.

Крім того, між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025. Відповідно до акту №898 про надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 05.08.2025 загальна вартість послуг, наданих позивачу становить 8000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності; розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Така справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також заперечення відповідача в частині визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 8000,00 грн. слід зменшити до 2000 грн.

Таким чином, з врахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, поверх 4-й) заборгованість за кредитним договором №2798246 від 18.08.2020 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 6000 грн. тіло кредиту та 6000 грн. відсотки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, поверх 4-й) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення підписано 30.03.2026.

Суддя О.О. Волощук