Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №511/2908/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2908/25

Номер провадження: 2/511/129/26

25 березня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Дьяків В.В.,

за участю:

представника позивача-Лисенка Д.В.(дистанційно),

представника відповідача- Непочатова Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

У серпні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 4499837 від 25.03.2024 року у загальному розмірі 35391,45грн., яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) - 3987,99грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 20037,69грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 11365,7715 грн., . та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн..

Свої вимоги мотивували тим, що 25.03.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4499837 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними підписами, відповідно до якого, було перераховано на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту та отримав суму кредиту у розмірі 4000,00 грн., строком 360 днів, з 25.03.2024 року по 20.03.2025 рік.

25.11.2024 року позивач набув право вимоги по кредитному договору № 4499837 від 25.03.2024 року на підставі укладеного договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року, по якому ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відступили їм право вимоги по зазначеному кредитному договору на підставі договору факторингу та передано їм реєстр боржників.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Наявна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 4499837 від 25.03.2024 року в розмірі 35391,45 грн., з яких: 3987,99 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 20037,69 грн. – сума заборгованості по відсотках, 11365,77грн. –сума заборгованості по відсотках нараховані проценти ТОВ «Українські фінансові операції».

Просили їх вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача зазначену заборгованість із відповідача ОСОБА_1 .

Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін ( а.с.118)

10.09.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача – Дідух Є.О. надійшло клопотання про долучення доказів, яким просили долучити до матеріалів справи у якості доказу: Реєстр боржників від 25.11.2024 по Договору факторингу від 25.11.2024 «25/11/2024 (а.с.122)

06.10.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача – Дідух Є.О. надійшло клопотання про розгляд справи без участи сторони позивача, а також просили розглянути клопотання про витребування доказів, які становлять банківську таємницю з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.130)

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 07.10.2025 року витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заявлені позивачем письмові докази (а.с.137).

09.12.2025 року з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшли витребувані докази. (а.с.148-154)

23.01.2026 року на адресу суду від представника відповідача – адвоката Непочатова Романа Володимировича, який діє на підставі довіреності від 10.11.2025 року, надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив здійснити перерахунок відсотків які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за ставкою 1% в день, що складає 14353,20 грн. (3987,99 х 1% = 39,87 х 360 = 14353,20) На підставі такого розрахунку просив позовну заяву по справі задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 18341,19 грн., яка є основною сумою боргу кредиту в розмірі 3987,99 та 14353,20 заборгованість за процентами (а.с.159-163).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.03.2026 року визнано обов`язковою явку представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» в судовому засіданні (а.с.172-173).

09.03.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Лисенко Дмитра Вячеславовича, який діє на підставі Довіреності від 20.0462025 року надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також письмові пояснення в межах визнання судом обов`язкової явки позивача (а.с.176-177,182-185).

Ухвалою судді від 10.03.2026 року заяву представника позивача –Лисенко Д.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено (а.с.207)

Позиції сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвокат Лисенко Д.В., який перебував в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення що відповідають змісту позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Непочатов Р.В. зазначив, що відповідач ОСОБА_1 визнає позовні вимоги частково, а саме не заперечує факту укладення між нею та Первісним кредитором Кредитного договору а також факту перерахування коштів у розмірі 4000,00 грн., проте не згодна з нарахованими процентами, які нараховані за ставкою 2,5%, вважає їх неправомірними та завищеними. Просить здійснити перерахунок відсотків які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за ставкою 1% в день, що складає 14353,20 грн. (3987,99 х 1% = 39,87 х 360 = 14353,20). На підставі такого розрахунку просив позовну заяву по справі задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 18341,19 грн., яка є основною сумою боргу кредиту в розмірі 3987,99 та 14353,20 заборгованість за процентами.

Суд, заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до наступного висновку .

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

25.03.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №4499837 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки позичальник підписав Кредитний договір №4499837 від 25.03.2024 року, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким є «66900».

Відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 4 000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Відповідно до п. 1.4 Договору, тип процентної ставки-фіксована.

Пунктом 1.4.1.Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Також позичальник ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 4499837 від 25.03.2024 року 25.03.2024 року 09:48:02 успішно перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .

Крім того, на запит суду, відповідно до клопотання позивача про витребування доказів, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 24.11.2025 повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_4 , на яку здійснено переказ коштів: дата платежу – 25.03.2024 року у сумі 4 000,00 грн.

25.11.2025 року позивач набув право вимоги по кредитному договору №4499837 від 25.03.2024 року на підставі укладеного договору факторингу №25/11/2025 по якому ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відступили їм право вимоги по зазначеному кредитному договору на підставі договору факторингу та передано їм реєстр боржників.

Відповідно Реєстру боржників до договору факторингу №25/11/2025 від 25.11.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4499837 від 25.03.2024 року складає: 26025,68грн., з яких: з яких: 3987,99 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 20037,69грн. – сума заборгованості за процентами, та 2000,00 - заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам.

Станом на дату укладання договору факторингу від 25.11.2025 року №25/11/2025, строк дії договору №4499837 від 25.03.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за (114 календарних днів). 3987,99 грн*2,5% = 99,69975 грн*114 календарні дні = 11365,7715 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Отже, згідно з розрахунками заборгованості, наданими позивачем, відповідач має заборгованість у розмірі 35 392,45грн., з яких: 3987,99 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 20037,69грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 11 365,77грн. –сума заборгованості по відсотках нараховані проценти ТОВ «Українські фінансові операції».

Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить в суді, що має місце неналежне виконання зобов`язань боржником.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Висновки суду за результатами судового розгляду.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 25.03.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4499837 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої обов`язки за Кредитним договором № 4499837від 25.03.2024 року та надало відповідачу кредит в розмірі 4 000,00 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту.

На підставі укладеного договору факторингу №25/11/2025 від 25.11.2025 року право вимоги по цьому кредитному договору перейшло до ТОВ "Українські фінансові операції".

Відповідно Реєстру боржників до договору факторингу №25/11/2025 від 25.11.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4499837 від 25.11.2024 року складає: 26025,68грн., з яких: з яких: 3987,99 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 20037,69грн. – сума заборгованості за процентами, та 2000,00 - заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам.

Станом на дату укладання договору факторингу від 25.11.2025 року №25/11/2025, строк дії договору №4499837 від 25.03.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за (114 календарних днів). 3987,99 грн*2,5% = 99,69975 грн*114 календарні дні = 11365,7715 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Отже, згідно з розрахунками заборгованості, наданими позивачем, відповідач має заборгованість у розмірі 35 392,45грн., з яких: 3987,99 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 20037,69грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 11 365,77грн. –сума заборгованості по відсотках нараховані проценти ТОВ «Українські фінансові операції».

Даний розрахунок боргу, а також його наявність відповідачем не спростовано.

Відповідач не виконав свого зобов`язання за вищевказаним кредитним договором. Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.

Крім того, позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч.10 та ч.11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.

Крім того, суд додатково зазначає, що відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних, суд залишає без розгляду.

Щодо позиції відповідача, суд звертає увагу на наступне.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Відповідно до правових висновків прийнятих у Постанові КЦС ВС від 03.08.2022 № 156/268/21 (61-17186 св 21), є те, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Позивач надав розрахунок заборгованості на умови Договору, при цьому суд має відповідно повноваження його перевірку та в разі помилки – навести розрахунок, який відповідає вимогам законності. Відповідач, попри заперечення контр-розрахунок заборгованості не надає, а наводить розрахунок що не відповідає умовам Договору. До того ж, відповідачем не надано доказів повного та належного виконання зобов`язань за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту. А відтак, всі аргументи наведені відповідачем, судом відхиляються.

Щодо стягнення процесуальних витрат по справі.

Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 990 від 20.08.2025 року, позивачем було сплачено 2422,40 гривень судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд зазначає, що до матеріалів справи було долучено:

- Договір про надання правової (правничої)допомоги №08/11/2024-А від 08.11.2024 року, укладений між адвокатом ДІДУХОМ Є.О. та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»,

- Заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року;

- Рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року;

- Копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, між Адвокатом Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено заявку на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, в якій Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати певний перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості. Перелік послуг професійної правничої допомоги та гонорар Адвоката визначений та погоджений Адвокатом та Клієнтом. Сума гонорару Адвоката розрахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155 та статті 137 Цивільно процесуального кодексу України, з урахуванням критерій співмірності витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката, та погоджена між Клієнтом та Адвокатом.

З наданих документів, вбачається, що очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 10 000,00 грн.

Клопотань про зменшення витрат на адресу суду не надходило.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз`яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Відтак, враховуючи, що позивач підтвердив, понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності розподілу витрат у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України

Висновки суду.

Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі і вважає, що з відповідача має бути стягнуто 35 392,45 гривень за договором про надання споживчого кредиту № 4499837 від 25.03.2024 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

На підставі ст.ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.4,18,19,76-81, 141, 259, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» ( код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27 прим.2) заборгованість за Договором №4499837 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.03.2024 року в розмірі 35 392,45грн., з яких: 3987,99 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 20037,69грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 11 365,77грн. –сума заборгованості по відсотках нараховані проценти ТОВ «Українські фінансові операції».

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» ( код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27 прим.2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» ( код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27 прим.2) витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею - 30 березня 2026 року.

Суддя С. І. Гринчак