Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №501/2396/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 24.03.2026

Справа № 501/2396/25

2/501/624/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Пархоменко М.А., через систему «Електронний суд», звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 24.06.2024 №24.06.2024-100000123 у розмірі 14865,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №24.06.2024 -100000123, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 строком на 98 днів. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, а отже акцептовано умови Договору.

ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за Договором належно не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 14865,00 грн.

Представник позивача,керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що із заявленою до стягнення сумою не згодний. Електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом в розумінні положень ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом.

ОСОБА_1 зазначає, що він є військовослужбовцем ЗС України, мобілізований, в зв`язку з чим у відповідності до вимог п.15 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» – під час дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення, кредитодавець не має права нараховувати проценти, пені, штрафи та інші платежі за користування кредитом для військовослужбовців ЗСУ, осіб. Які мобілізовані на військову службу….

Представник позивача надав заяву в якій просить справу розглянути за його відсутності, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_1 про наявність відносно нього цивільного провадження повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням та наданим ним відзивом, у судове засідання не прибув та не повідомив про причини неявки.

Суд, дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду кредитний договір від 24.06.2024 №24.06.2024-100000123 за умовами якого сума кредиту складає 5000,00 грн., строк на який надається кредит – 98 днів з дати його надання.

В загальному розділі вказаного договору зазначено, позичальником є ОСОБА_1 , реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за наступними реквізитами 4323-35ХХ-ХХХХ-8887.

На кожній сторінці договору зазначено, що сторінка кредитного договору підписується електронним підписом Позичальника – одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е484. На останній сторінці договору вказано: «для підписання та укладення договору введіть код смс-повідомлення, яке було відправлене на ваш офіційний фінансовий номер 0967119218».

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» бо не містить електронного підпису.

Ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Ст.2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Таким чином, твердження відповідача, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є хибними оскільки вказаний Закон не регулює відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів, а такі відносини регулює Закон України «Про електронну комерцію».

Ч.1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем доказів на підтвердження того, що він є військовослужбовцем ЗС України не надано.

Позивач на підтвердження надання ОСОБА_1 грошових коштів на виконання умов договору від 24.06.2024 надав суду лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення від 30.05.2025 №48-3005 (а.с.15) в якому вказано, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів у національній валюті баз відкриття рахунків та що 24.06.2024 на картку № НОМЕР_1 перераховані кошти у розмірі 5000,00 грн., видача за договором №24.06.2024-100000123.

Відповідач у відзиві не спростовував того, що вказана картка йому не належить та що кредитних коштів він не отримував.

Кредитний договір підписувався за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий – 0967119218. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору 24.06.2024. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_2 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №24.06.2024-100000123 (а.с.14), заборгованість ОСОБА_1 складає 14865,00 гривень, з яких: основний борг – 5000,00 грн.; проценти – 6615,00 грн., комісія – 750,00 грн., неустойки – 2500,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Приписами ч.1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції від 02.06.2025 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.263-269 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.06.2024-100000123 від 24.06.2024 у розмірі 14865,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя