Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №674/97/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/97/26

Провадження № 33/820/274/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Наталюка Назара Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою останнього на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року,

в с т а н о в и л а :

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

За постановою суду, 13 травня 2025 року о 10 год 33 хв, на трасі Т-23-08 3 км 800 м водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різке забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 6820 та у найближчому закладі МОЗ водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 , адвокат Наталюк Н.М., подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення вважає незаконним та необґрунтованим.

Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329007 від 13 травня 2025 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому неправильно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що відеозапис, наявний в матеріалах справи, не є безперервним, а тому, його дані не можуть бути покладені в основу доведеності вини ОСОБА_1 .

Крім того, до матеріалів справи долучено відео лише з однієї бодікамери.

Вважає, що саме поліцейські схилили ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, оскільки після спілкування із одним із них останній відмовився від його проходження.

Крім того, відсутність у працівників приладу Драгер 6820 ставить під сумнів факт добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується даними трекінгу АТ «Укрпошта», у судове засідання апеляційного суду не зявився.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1 , адвоката Наталюка Н.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329007 від 13 травня 2025 року, згідно з якими 13 травня 2025 року о 10 год 33 хв, на трасі Т-23-08 3 км 800 м водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різке забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 6820 та у найближчому закладі МОЗ водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 4);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якими підтверджується, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя (а.с. 8);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 травня 2025 року, якими підтверджується, що ОСОБА_1 направлявся до КНП «Дунаєвецька багатопрофільна лікарня» Дунаєвецької міської ради у зв`язку із виявленими у нього ознаками сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя (а.с. 9);

- рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПП з обслуговування Камянець-Подільського району УПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Дубіцького І., відповідно до якого 13 травня 2025 року, близько 10 год 33 хв, на трасі Т-2308 3км+800м у зв`язку із порушенням Правил дорожнього руху було зупинено автомобіль ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм поліцейські виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на визначення такого стану на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Після цього працівники поліції склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329007 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсторонили його від подальшого керування транспортним засобом (а.с. 10);

- відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачаться, що поліцейські зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням Правил дорожнього руху. Під час спілкування із водієм у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Останній підтвердив, що попереднього дня вживав алкогольні напої. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на визначення такого стану ОСОБА_1 спершу не погоджувався. Після цього правоохоронці роз`яснили йому, що за відмову також передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП та водій надав згоду на проходження огляду. Поліцейські повідомили, що доведеться зачекати близько 20 хвилин, щоб інший екіпаж доставив газоаналізатор. ОСОБА_1 не заперечував, однак повідомив, що поспішає. Хвилин за десять, на чергове запитання працівника поліції чи проходитиме він огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у найближчому медичному закладі водій відмовився, посилаючись на те, що поспішає. У зв`язку із цим поліцейський роз`яснив йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомив про те, що щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 із ними та відсторонив від подальшого керування транспортним засобом. Жодних заперечень стосовно складеного щодо нього протоколу водій не висловлював, особисто підписав такий, від надання пояснень відмовився(а.с. 11).

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту щодо недопустимості відеозапису події як доказу винуватості ОСОБА_1 , оскільки такий записаний не безперервно, не заслуговують на увагу суду, враховуючи наступне.

Так, згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення як фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Як вбачається із даних диску, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, на ньому зафіксовані відеозапис із одного технічного пристрою, який не переривається.

Відповідно до цього відеозапису саме ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Обставини, відображені на відеозаписі, повністю узгоджуються із доказами, дослідженими судом.

Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.

Отже, місцевий суд обґрунтовано взяв такий до уваги під час постановлення оскарженого рішення.

Що ж стосується, того, що до матеріалів справи долучено лише відеозапис із однієї бодікамери, то апеляційний суд, дослідивши такий, вважає що його цілком достатньо для того, щоб встановити усі обставини справи.

Твердження апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329007 від 13 травня 2025 року не правильно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, тому такий не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є частково слушними. Однак такі не є безумовною підставою для скасування постанови суду.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата i місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків i потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329007 від 13 травня 2025 року вбачається, що місцем вчинення правопорушення є траса Т-23-08 3 км+800м.

Згідно із даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського географічними координатами місця вчинення адміністративного правопорушення є 48053'37.0"N 26053'51.1"E.

Із долучених до матеріалів справи захисником скріншотів з карт «Google Maps» вбачається, що неподалік від вказаних координат знаходиться с. Дем`янківці.

Допитані місцевим судом працівники поліції пояснили, що автомобіль ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_1 вони зупинили неподалік села Дем`янківці Дунаєвецької територіальної громади, на автодорозі Т-23-08 63 км + 800 м.

Згідно із даними відповіді Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури № 4856/1/07-01/01.1/11-92/11-25 поблизу автодороги Р-86 (колишньої Т-23-08) 3 км + 800 м знаходиться населений пункт – с. Мар`янівка Гуківської сільської громади.

Отже, місцем вчинення адміністративного правопорушення є автодорога Т-23-08 63 км + 800 м.

А тому, апеляційний суд вважає, що у протоколі серії ЕПР1 № 329007 від 13 травня 2025 року допущено описку у місці вчинення правопорушення.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

Тобто, визнання доказів недопустимими з підстав недотримання під час їх збирання належної правової процедури може мати місце лише у випадку, коли відповідні процесуальні порушення призвели до істотних порушень прав людини або спричинили сумніви у достовірності доказів, які неможливо усунути.

Натомість, описка, допущена у місці вчинення правопорушення, не призвела до порушення прав ОСОБА_1 та не ставить під сумнів достовірність протоколу серії ЕПР1 № 329007 від 13 травня 2025 року. В апеляційного суду немає сумнівів у достовірності фактів, викладених у протоколі.

А тому, наявність такої не є беззаперечною підставою для його автоматичного визнання недопустимим доказом, оскільки вона носить технічний характер та не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Твердження апелянта про те, що відсутність у працівників поліції приладу Драгер 6820 ставить під сумнів факт добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається із даних відеозапису під назвою « ОСОБА_2 .mp4», після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння поліцейські запропонували пройти йому огляд на визначення такого стану. На його проведення водій спершу не погоджувався та намагався ухилитись від такого. Однак, після роз`яснення, що за відмову теж передбачена відповідальність, надав згоду (04 хв 45 сек – 05 хв 19 сек відеозапису).

Працівники поліції повідомили, що доведеться зачекати близько 20 хвилин, щоб інший екіпаж доставив газоаналізатор. ОСОБА_1 не заперечував, однак повідомив, що поспішає (11 хв 50 сек – 11 хв 55 сек відеозапису).

Згодом, на чергове запитання працівника поліції чи проходитиме він огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, зазначивши: «Я не маю коли.» (17 хв 40 сек – 17 хв 53 сек відеозапису).

Отже, огляд на стан сп`яніння не було проведено не через відсутність у поліцейських приладу Драгер, а через те, що ОСОБА_1 відмовився від такого, у зв`язку із тим що поспішає.

Що стосується тверджень апелянта про те, що поліцейські схилили ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, то такі є безпідставними.

Так, із відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що водій добровільно відмовився від проходження огляду, аргументуючи це тим, що поспішає. Жодних даних, які б свідчили про те, що працівники поліції здійснювали на ОСОБА_1 тиск чи спонукали його до до відмови від проходження огляду стороною захисту не надано.

При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості й про те, що ОСОБА_1 звертався у встановленому законодавством порядку зі скаргами на неправомірні дії працівників поліції.

А тому, такі його твердження носять припущувальний характер та спрямовані виключно на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника, адвоката Наталюка Назара Миколайовича, – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.