Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №603/651/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/651/25Головуючий у 1-й інстанції Пасічник А.З.

Провадження № 33/817/181/26 Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

за участю адвоката Павлюк О.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Павлюк О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 09 січня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 09 січня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_2 06 грудня 2025 року о 15 год. 31 хв. в с. Гранітне по вул. Зарічна, 23 керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер 6820 та у медичному закладі останній відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі- ПДР) та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Павлюк О.В. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 09.01.2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що винесена судом першої інстанції постанова є незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що в матеріалах справи значиться відмінне від реального прізвище особи, а саме « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 ».

Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу без участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чим позбавив таку особу можливості надати свої пояснення та докази по суті вищевказаного правопорушення.

Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази про будь-які повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, час та дату визначених судових засідань.

Наголошує на тому, що не було підстав для зупинки автомобіля.

Окрім цього, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки не був присутній у судовому засіданні.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, що відповідно до ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Павлюк О.В., яка підтримала подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №533337 від 06 грудня 2025 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт керування ОСОБА_2 06 грудня 2025 року о 15 год. 31 хв. в с.Гранітне по вул.Зарічна, 23 транспортним засобом марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер 6820 та у медичному закладі останній відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

З електронного рапорта від 06 грудня 2025 року вбачається, що 06 грудня 2025 року о 16:57 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що був зупинений т/з VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який керував з ознаками алкогольного сп`яніння та від огляду відмовився.

Відповідно до відеозапису камер поліцейських, під час несення служби 06 грудня 2025 року о 15 год. 31 хв. в с. Гранітне по вул. Зарічна, 23 було помічено т/з VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 та працівник поліції, який за допомогою сигнального диска з червоним світлоповертачем вказав на зазначений транспортний засіб та на подальше місце його зупинки.

Проте водій вказаного транспортного засобу вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу не виконав та, в подальшому, був зупинений працівниками поліції за допомогою службового транспортного засобу.

З відеозапису видно те, що працівник поліції пояснив водію причину зупинки, а саме: не виконання вимоги про зупинку транспортного засобу, яка була подана ним за допомогою сигнального диска з червоним світлоповертачем та за вчинення вказаного адміністративного правопорушення застосував вид адміністративного стягнення, а саме попередження.

Відповідно до відеозапису, ОСОБА_2 , в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер чи в медичному закладі. Останній, на неодноразові запитання чи буде проходити такий огляд, надав відповідь, що він такий огляд проходити не буде.

Також на запитання поліцейського ОСОБА_2 повідомив, що вживав алкогольні напої.

У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів та наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_2 не виконав.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права, є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.

Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Необґрунтованими є твердження апелянта, що в матеріалах справи значиться відмінне від реального прізвище особи, а саме « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 », оскільки з матеріалів справи вбачається, що особу було встановлено по посвідченню водія НОМЕР_2 .

Крім цього, останній не вказував, що він змінив прізвище.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чим позбавив таку особу можливості надати свої пояснення та докази по суті вищевказаного правопорушення, оскільки суд неодноразово надсилав виклики ОСОБА_2 на адресу, зазначену ним у протоколі, однак судова повістка поверталася без вручення за відсутністю адресата, тому суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_2 , явка якого, відповідно до ст. 268 КУпАП, є необов`язковою.

Окрім того, останній скористався своїм правом на апеляційне оскарження, де йому надана можливість використати весь обсяг прав, передбачених КУпАП щодо дослідження обставин справи для забезпечення всебічності, повноти й об`єктивності та вирішення її у відповідності із законом.

Необґрунтованими є твердження, що не було підстав для зупинки автомобіля, оскільки відповідно до відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 не виконав жест регулювальника, у зв`язку із чим був зупинений працівниками поліції.

Слід зауважити, що незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

За невиконання такого обов`язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, настає юридична відповідальність, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу, як “причина зупинки транспортного засобу”. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає.

Оскільки ОСОБА_1 не брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції, копію постанови отримав поза межами апеляційного оскарження, йому слід поновити строк на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску поважними.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Павлюк О.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 09 січня 2026 року щодо нього - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя