Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №309/2482/16-к — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа№ 309/2482/16-к

Провадження № 1-кп/309/227/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі :головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070050000360 від 06.05.2106 р. та № 12018070050000220 від 20.02.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ст. 162, ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 15 , ч.2 ст194 Кримінального кодексу України

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Хустського районного суду перебуває об`єднане кримінальне провадження № 12016070050000360 від 06.05.2106 р. та № 12018070050000220 від 20.02.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ст. 162, ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 15 , ч.2 ст194 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз`яснення права на відвід, суду ствердив, що він не довіряє суду, та заявляє відвід, оскільки його судити не можна оскільки закінчилися строки притягнення до відповідальності.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та представник потерпілої ОСОБА_6 суду ствердили , що обвинувачений зловживає правом на відвід. Ним три рази заявлялися відводи головуючому судді, які відповідно до ухвал Хустського районного суду в іншому складі задоволені не були , це свідчить про затягування розгляду справи з боку обвинуваченого, а тому даний відвід слід залишити без розгляду.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 суду ствердив, що він не може йти в розріз позиції підзахисного, однак вважає, що твердження обвинуваченого щодо наявності підстав для відводу суду є безпідставним .

Заслухавши думку учасників процесу , суд вважає, що заява обвинуваченого про відвід складу суду слід залишити без розгляду виходячи з наступного.

У кожному кримінальному провадженні незалежність і об`єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1ст. 75 КПК).

Згідно з ч. 1ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом затягування розгляду заяв, скарг клопотань в межах кримінального провадження, тощо.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 тричі заявляв відвід складу суду , і такі відводи були розглянуті.

Зокрема, вперше обвинувачений заявив відвід складу суду 29.10.2025 р. Відповідно до ухвали Хустського суду від 13.11.2025 р. в задоволенні відводу було відмовлено.

Вдруге обвинувачений заявив відвід складу суду 18.12.2025 р. Відповідно до ухвали Хустського суду від 23.12.2025 р. в задоволенні відводу було відмовлено.

Втретє обвинувачений заявив відвід складу суду 19.12.2025 р. ( надіславши відповідну заяву до Закарпатського апеляційного суду). Відповідно до ухвали Хустського суду від 13.01.2026 р. в задоволенні відводу було відмовлено.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів. Він вправі висловлювати ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід, проте він не повинен зловживати таким правом.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов`язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.

Щодо наявності підстав для висновку про зловживання стороною захисту правом на відвід.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).

У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.

Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).

На переконання суду заявлені ОСОБА_4 підстави для відводу по своїй суті є необґрунтованими, а інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді в такій не зазначає.

Послідовність дій ОСОБА_4 наведена вище, яка полягає у неодноразовому заявлені відводів суду, дають підстави вважати, що вони пов`язані між собою та спрямовані на штучне створення перешкод у розгляді кримінального провадження.

За таких обставин, повторно заявлений ОСОБА_4 має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування розгляду кримінального провадження, така процесуальна поведінка заявника суперечить завданням і засадам кримінального провадження, адже повторність та систематичність заявлення відводів має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження та очевидно перешкоджає можливості дотримання цих засад і виконанню наведених завдань.

Оскільки зловживання правом не становить собою правопорушення, його наслідком повинно бути переважно не застосування відповідних санкцій судом, а відмова у захисті права, яке спрямоване на зловживання. З огляду на те, що положення ч. 4 ст. 81 КПК України мають на меті унеможливлення затягування кримінального провадження, законодавець передбачив право саме судді який здійснює провадження, залишати таку заяву про відвід без розгляду.

Керуючись ст. ст. 35. 5, 81, 82 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_4 – залишити без розгляду .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1